Постанова № 71918044, 29.01.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року Справа № 915/2210/15м. Одеса, пр. Шевченка, 29

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» Від ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5, довіреність № 14-77, дата видачі: 14.04.17 адвокат ОСОБА_6, договір № б/н, дата видачі: 26.01.18; ОСОБА_7, паспорт серія КК № 661957, дата видачі: 16.05.98 (виконуючий обов’язки керівника ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль»)розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_8 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»на ухвалу господарського суду Миколаївської області від06.12.2017р. (про відмову у задоволенні скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) у справі№ 915/2210/15 /суддя С.М. Коваль/Скаржник (стягувач) Суб’єкт оскарження Боржник Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_9 акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України в порядку ст. 121-2 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016 з відповідача на користь позивача стягнуто 2000000,00 грн. пені, 6648092,64 грн. інфляційних втрат, 490184,33 грн. 3% річних та 169131,04 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та додатковою постановою від 14.06.2016, рішення господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016 змінено та вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 2000000,00 грн. пені, 1878913,06 грн. штрафу, 6648092,64 грн. інфляційних втрат, 490184,33 грн. 3% річних, 116928,00 грн. судового збору та 128741,38 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2016 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 залишено без змін.

На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та додатковою постановою від 14.06.2016, господарським судом Миколаївської області 04.07.2016 видано відповідні накази (а.с. 201-202, т. 1).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.09.2016р. (суддя Мавродієва М.В.) рострочено виконання рішення від 22.02.2016р. у справі № 915/2210/15.

13.09.2017 року Позивач у даній справі звернувся до господарського суду Миколаївської області із скаргою № 14/5-1023В від 11.09.2017 у якій просить:

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які полягають у винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження від 16.08.2017 ВП №51896918;

- визнати недійсною постанову про зняття арешту з коштів (майна) боржника від 14.08.2017 ВП №51896918;

- визнати недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_10 про зупинення виконавчого провадження від 16.08.2017 ВП № 51896918;

- визнати недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_10 про зняття арешту з коштів (майна) боржника від 14.08.2017 ВП №51896918.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.12.2017р. у задоволенні скарги № 14/5-1023В від 11.09.2017 (вх. №12861/17 від 13.09.17р.) ОСОБА_8 акціонерного товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - відмовлено.

Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована наступним.

В силу п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «ОСОБА_10 України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Абзацем 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.08.2017 за № 189 ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

21.12.2017р. до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_8 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 06.12.2017р., відповідно до якої скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 06.12.17 у справі № 915/2210/15 про відмову у задоволенні скарги Стягувача на дії Органу ДВС; скаргу Стягувача на дії Органу ДВС задовольнити; витрати зі сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги покласти на Відповідача.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а саме:

- в даному виконавчому провадженні з боржника не стягується заборгованість за спожитий газ, а стягується інфляційні втрати, 3% річних, пеня, штраф і судовий збір, які не підпадають під дію Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»;

- обов’язковою умовою зупинення виконавчого провадження є наявність заборгованості за природний газ, спожитий для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних). Боржник використовував природний газ для власних потреб, що передбачено умовами договору, тому його заборгованість не підпадає під дію вказаного Закону;

- для зупинення виконавчого провадження додатковою умовою є відсутність реструктуризації заборгованості (розстрочки та/або відстрочки), у тому числі згідно з рішенням суду. Стосовно заборгованості боржника було судове рішення про її розстрочення щодо оплати, що виключає до неї зупинення виконавчого провадження;

- сума судового збору 116 928,00грн., яка не є заборгованістю в розумінні Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», зупинення виконавчого провадження в частині стягнення судового збору, Законом не передбачено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 року відкрито апеляційне провадження у справі № 915/2210/15.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.12.2017р. призначено справу № 915/2210/15 до розгляду на 15.01.2018р. о 15:00.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2018р. повідомлено сторін та учасників процесу про призначення розгляду справи № 915/2210/15 на 29.01.2018р. об 11:30 год.

У судове засідання 29.01.2018 з’явилися представники ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України не з’явився без повідомлення про причини неявки. Доказом фактичного направлення ухвали ОАГС від 15.01.2018р. на адресу сторін та учасників процесу є відбиток штампу канцелярії Одеського апеляційного господарського суду на зворотньому боці останнього аркушу вказаної ухвали, реєстр Одеського апеляційного господарського суду на відправку рекомендованої пошти та роздруківки з сайту Укрпошти щодо відстеження поштового пересилання. Вказані документи додані до матеріалів справи та в повній мірі свідчать про належне повідомлення сторін та учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Одеським апеляційним господарським судом. Що стосується відсутнього представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у даному судовому засіданні, то належний представник органу ДВС ОСОБА_11 за довіреністю був присутній у судовому засіданні 15.01.2018, коли була оголошена в суді перерва із призначенням справи до розгляду на 29.01.2018 об 11.30 (підтверджено протоколом судового засідання від 15.01.2018, який є в матеріалах справи). Тобто, орган ДВС був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання на 29.01.2018 через повноважного представника.

Явка представників сторін та учасників справи у судове засідання, призначене на 29.01.2018р., не визнавалась апеляційним господарським судом обов’язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016р. по справі № 915/2210/15 з відповідача на користь позивача стягнуто 2 000 000,00 грн. пені, 6 648 092,64 грн. інфляційних втрат, 490 184,33 грн. 3% річних та 169 131,04 грн. судового збору.

Постановою від 07.06.2016р. та додатковою постановою 14.06.2016р. Одеського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016р. змінено та вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 000,00 грн. пені, 1 878 913,06 грн. штрафу, 6 648 092,64 грн. інфляційних втрат, 490 184,33 грн. 3% річних, 116 928,00 грн. судового збору та 128 741,38 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

09.08.2016р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_12 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51896918 з примусового виконання судового наказу № 915/2210/15 виданого 04.07.2016р. господарським судом Миколаївської області.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_10 від 14.08.2017р. про зняття арешту з коштів (майна) боржника, знято арешт з грошових коштів боржника, який накладений постановою про арешт коштів боржника від 12.07.2017 ВП № 51896918, що належать боржнику ОСОБА_8 акціонерному товариству «Миколаївська теплоелектроцентраль».

16.08.2017р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_10 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 51896918 з виконання наказу № 915/2210/15 виданого 04.07.2016р. господарським судом Миколаївської області.

13.09.2017р. до господарського суду Миколаївської області надійшла скарга ОСОБА_8 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Органу державної виконавчої служби (в порядку ст. 121-2 ГПК України), в якій заявник просить:

1. Прийняти до розгляду скаргу ОСОБА_8 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

2. Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерситва юстиції України щодо винесення в межах виконавчого провадження ВП № 51896918:

- 16.08.17 постанови про зупинення вчинення виконавчих дій;

- 14.08.17 постанови про зняття арешту з коштів (майна) боржника.

3. Визнати недійсними постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_10, винесені в межах виконавчого провадження ВП № 51896918:

- про зупинення вчинення виконавчих дій від 16.08.17;

- про зняття арешту з коштів (майна) боржника від 14.08.17.

Верховною ОСОБА_4 України 03 листопада 2016 року прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», який набрав чинності 30 листопада 2016 року.

З прийняттям вказаного Закону було внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження», та відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «ОСОБА_10 України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2017 боржник ОСОБА_9 акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». До заяви Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» надано платіжне доручення № 5472 від 07.08.2017р. (а.с. 144) про оплату судового збору у розмірі 116 928,00грн. за виконавчим провадженням № 51896918, лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.08.2017р. № 8/10-1380-17 (а.с. 145), наказ № 189 від 01.08.2017р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про включення до Реєстру теплопостачальних та тепло генеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб’єктів господарювання» (а.с. 146-147), додаток до наказу «Перелік суб’єктів господарювання які включаються до Реєстру теплопостачальних та тепло генеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії» (а.с. 148-152), заява № 09-01/875 від 20.06.2017р. ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» про включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) відноситься, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), та також заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону окремо регулюється списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Згідно частини 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у сфері теплопостачання, - як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання вже нарахованих сум.

Преамбулою Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» визначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно абз. 9 ч. 1 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.

Вказана норма кореспондується з абз. 12 ч. 1 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», яким визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Згідно до пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року № 93 «Про затвердження Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром» у реєстрі зазначаються дані про підприємство, зокрема, інформація щодо обсягу нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.

Отже, обсяг нарахувань із сплати інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року, є окремою інформацією, яка підлягає обов'язковому включенню до реєстру, задля обліку з боку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості. Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.

Таким чином, для списання зобов’язань з оплати пені, штрафу, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань в порядку, передбаченому вищевказаним Законом, товариство має набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.

Як встановлено судом першої інстанції Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.08.2017р. за № 189 ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що наказом № 189 від 01.08.2017р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про включення до Реєстру теплопостачальних та тепло генеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб’єктів господарювання» затверджено «Перелік суб’єктів господарювання які включаються до Реєстру теплопостачальних та тепло генеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії». Відповідно до даного «Перелік суб’єктів господарювання які включаються до Реєстру теплопостачальних та тепло генеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії», ОСОБА_9 акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» також включено до даного переліку під порядковим номером 10.

Доводи апелянта з питань порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також винесення рішення при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, колегія суддів відхиляє як такі, що не знайшли підтвердження при розгляді апеляційної скарги:

- ствердження апелянта про те, що інфляційні втрати, 3% річних, пеня, штраф і судовий збір не підпадають під дію Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є вірним тільки в частині стягнення судового збору, який був погашений боржником фактичною оплатою суми боргу станом на час звернення боржника із заявою про зупинення виконавчого провадження, про що є відповідний документ у матеріалах даної справи. Що стосується неустойки, інфляційних та процентів річних, то вони були нараховані на кредиторську заборгованість за спожитий природний газ, і згідно до положень вищевказаного Закону сама кредиторська заборгованість підлягає реструктуризації, а усі вказані нарахування на суму основного боргу підлягають списанню з дня введення цього Закону в дію. Тобто нормами вказаного Закону врегульовано не тільки питання щодо основної заборгованості за природний газ, а й питання щодо усіх нарахувань на вказану заборгованість, тільки способи вирішення цих питань є різними;

- наступне ствердження апелянта про те, що обов’язковою умовою зупинення виконавчого провадження є наявність заборгованості за природний газ, спожитий для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних). Боржник нібито використовував природний газ для власних потреб, що передбачено умовами договору, тому його заборгованість не підпадає під дію вказаного Закону. З цим не погоджується колегія суддів, оскільки боржник згідно Статуту здійснює діяльність, направлену на виробництво теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води як для фізичних осіб (населення) так і для юридичних осіб. Використання спожитого газу саме для цих потреб боржником підтверджено актами прийому-передачі природного газу за кожний спірний місяць та листами боржника на адресу ПАТ «Миколаївгаз» щодо обсягу використаного газу із зазначенням об’єктів споживання енергії. Окрім того, рішення про включення підприємства до Реєстру теплопостачальних та тепло генеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб’єктів господарювання, приймає орган центральної виконавчої влади в особі профільного Міністерства, яке перевіряє усі обставини використання природного газу таким підприємством. Включення боржника до Реєстру спростовує доводи апелянта про використання ним природного газу для власних потреб. Саме для яких власних потреб нібито був використаний природний газ боржником апелянт не пояснив, що свідчить про наявність припущень чи домислів з цього питання з боку апелянта;

- чергове ствердження апелянта стосується можливості зупинення виконавчого провадження тільки за умови відсутності реструктуризації заборгованості (розстрочки та/або відстрочки), у тому числі згідно з рішенням суду. На думку апелянта за наявності розстрочення заборгованості за ухвалою суду по даній справі зупинення стягнення є неправомірним. Колегія суддів проаналізувала як норми Закону України «Про виконавче провадження», так і норми Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», та дійшла висновку про необхідність їх системного застосування для вирішення скарги на дії держвиконавця та апеляційної скарги по даній справі. Так дійсно ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено зупинення виконавчих дій у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду. Але законодавець недаремно визначив можливість зупинення виконання судового рішення щодо стягнення заборгованості з урахуванням неустойки, інфляційних та річних, та виключив зупинення стягнення саме реструктуризованої заборгованості без урахування будь-яких нарахувань на таку заборгованість. Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» направлений на реструктуризацію саме кредиторської заборгованості за спожитий природний газ (основного боргу без врахування неустойки, інфляційних та річних), тому наявність будь-якої іншої реструктуризації цієї заборгованості, проведеної до набуття чинності вказаним Законом, не дає підстав для її повторної реструктуризації та не містить підстав для зупинення виконавчого провадження. Але суми неустойки, інфляційних та річних, нараховані на суму кредиторської заборгованості, не підлягають реструктуризації вказаним Законом, а повинні бути списані. Тому їх попередня реструктуризація згідно рішення суду ніяким чином не заважає їх списанню відповідно до вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Відповідно і ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає заборону зупинення виконавчого провадження стосовно реструктуризованої суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на суму основного боргу. З висновками суду першої інстанції з цього питання колегія суддів погоджується.

Відповідно до п. 2 статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.

Абзацем 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

На виконання п. 10 ч. 1, ч. 4 ст. 34 та абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанови від 14.08.2017р. про зняття арешту з коштів (майна) боржника, а також про зупинення виконавчого провадження № 51896918 від 16.08.17р. з виконання наказу господарського суду Миколаївської області № 915/2210/15 від 04.07.2016.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що приписи ч. 3 ст. 7 Закону є імперативними нормами, що встановлюють правило списання штрафних санкції, а також 3% річних та інфляційних втрат у разі погашення основної заборгованості боржником станом на дату набрання Законом чинності, а тому оскільки боржник включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, передбаченої приписами Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», державним виконавцем правомірно застосовано норми п. 10 ч. 1 ст. 34 та абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто встановлені рішенням суду суми штрафних санкції, а також 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають списанню відповідно до спеціального Закону, не повинні стягуватися примусово з боржника державним виконавцем. Виконавче провадження в цій частині підлягає зупиненню із скасуванням арештів з коштів на рахунках боржника до списання вказаних сум заборгованості у встановленому порядку, що в подальшому буде підставою для закриття виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_8 акціонерного товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ухвала місцевого господарського суду від 06.12.2017р. відповідає вимогам закону, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Керуючись статтями 269-275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 06.12.2017р. (про відмову у задоволенні скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) по справі № 915/2210/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано судом 31.01.2018р.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

ОСОБА_3