Рішення № 71915712, 26.01.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2018 Справа №607/13112/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Ігровицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернулась в суду із вказаною позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Ігровицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області. У ній просить визнати за нею право власності на 2/7 частини житлового будинку, загальною площею 129,7 м2, житловою 64,7 м2 з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що відсутність правовстановлюючого документа на вказане будинковолодіння унеможливлює спадкування нею цього майна, що порушує її права володіння та розпорядження ним. Для захисту цього права вона змушена була звернутись до суду.

В судове засідання позивач не з'явилась. ЇЇ представник - адвокат Процько І.Я. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій також зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також у судове засідання не з'явились. Кожен із них подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. У цих заявах також вказують, що проти задоволення позову не заперечують.

Представник Ігровицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи повторно в судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини неявок. За даних обставин розгляд справи слід провести за його відсутності на підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі, вважає за необхідне зазначити таке:

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 15 травня 2003 року; актовий запис № 6, здійснений 15 травня 2003 року у Ігровицькій сільській раді Тернопільського району.

Після його смерті відкрилась спадщина на частку у праві власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1.

На момент відкриття спадщини це будинковолодіння відноситься до суспільної групи колгоспний двір, і, станом на 01 липня 1990 року, його членами були ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_2.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, котрі він виклав у своїй Постанові № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Враховуючи принцип рівності часток усіх членів колгоспного двору, та зважаючи на те, що у суду відсутні відомості, що хто небуть із цих членів втратив право на частку у його майні, до спадщини, котра відкрилась після смерті ОСОБА_2 входила 1/7 частина вказаного вище будинковолодіння.

На момент відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2, діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року і саме ним регулюються спірні правовідносини у частині, що стосується прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2

Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. (ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР 1963 р.)

За життя ОСОБА_2 заповіту не складав, а отже має місце спадкування за законом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. (ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 р.)

Після смерті ОСОБА_2 було два спадкувальники першої черги: це його дружина - ОСОБА_8 та син - ОСОБА_5

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. (п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР)

На момент смерті ОСОБА_2 з ним були зареєстровані та проживали і дружина і син. Вказане стверджується копією довідки № 465 від 09 жовтня 2017 року, виданої Ігровицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Дружина померлого відмовилась від прийняття спадщини, відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК УРСР 1963 р.

Таким чином, шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, спадщину після ОСОБА_2 прийняв лише його син - ОСОБА_5 В результаті його частка у зазначеному будинковолодінні склала 2/7 (1/7 + 1/7 = 2/7).

Не оформивши своїх спадкових прав на зазначену частку у будинковолодінні ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказане стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 26 квітня 2007 року; актовий запис № 10, здійснений 26 квітня 2007 року у Ігровицькій сільській раді Тернопільського району Тернопільської області.

Після його смерті відкрилась спадщина до складу якої, окрім іншого, входить 2/7 частини будинковолодіння в с. Ігровиця, Тернопільського району Тернопільської області.

На момент смерті ОСОБА_5, діяв і продовжує діяти Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року (далі ЦК України) і саме ним регулюються спірні правовідносини у частині, що стосується прийняття спадщини після його смерті.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини 2 ст. 1270 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 1 ст. 1258 ЦК України).

У частині 1 ст. 1261 ЦК України зазначено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з наданих державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори матеріалів спадкової справи № 559-2007 року та підтверджується відповідними свідоцтвами про укладення шлюбу та народження, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його мати - ОСОБА_8, дружина ОСОБА_1 (позивач) та діти - ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_3 (відповідачі).

Мати та діти померлого, у встановленому частиною 1 ст. 1273 ЦК України порядку відмовились від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, подавши нотаріусу відповідні заяви.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла, що підтверджуєтсья копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 13 травня 2010 року; актовий запис № 06, здійснений 13 травня 2010 року у Ігровицькій сільській раді Тернопільського району Тернопільської області

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Єдиним спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 є позивач, оскільки на момент його смерті постійно проживала з ним, що підтверджується довідкою Ігровицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 09 жовтня 2017 року № 466 та від прийняття спадщини не відмовилась.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Виконуючи дану норму права позивач зверталась до Тернопільської районної державної нотаріальної контори з заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті чоловіка і частково вони їй були видані.

Так, державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори їй були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку та грошові вклади.

Однак позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у вказаному вище будинковолодінні, оскільки відсутні правовстановлюючий документ на це майно та державна реєстрація на ім'я померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Як вбачається з копії інформаційної довідки № 52 від 28 серпня 2017 року, будинковолодіння у с. Ігровиця, Тернопільського району Тернопільської області складається з житлового будинку (1970 року побудови), літньої кухні (1965 року забудови), господарської будівлі (1991 року забудови), гаража (1991 року забудови), погребу (1991 року забудови) та септика (1991 року забудови).

На момент забудови зазначеного будинку та господарських споруд процедуру державної реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювала Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.

Даний нормативний акт передбачав державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від такої державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином позивач прийняла спадщину за законом після смерті свого чоловіка, до складу якої входить зазначена частина будинковолодіння, однак позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оформити на це майно право власності та розпоряджатись ним. Таке порушене право ОСОБА_1 слід захистити.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 82, 206, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (проживає у АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) право власності на 2/7 (дві сьомих) частини житлового будинку загальною площею 129,7 м2, житловою 64,7 м2 з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяЛ. М. Сливка