Постанова № 71915014, 25.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 337/6747/13

Провадження №22ц/778/312/18 Головуючий у 1 інстанції: Кучерук І.Г.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2

при секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах якої діє ОСОБА_7, треті особи Служба у справах дітей відділ по Хортицькому району Запорізької міської ради, Служба у справах дітей відділ по Орджонікідзевському району Запорізької міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання спадкового майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на майно, як на частку в спільній сумісній власності, виключення майна із спадкового майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах якої діє ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання спадкового майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на майно, як на частку в спільній сумісній власності, виключення майна із спадкового майна.

В позові зазначено, що з метою створення сім’ї, з 2004 року по 11.05.2013 року вона проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8, вела з ним спільне господарство та мала спільний сімейний бюджет, у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі не перебували. 11.05.2013 року ОСОБА_8 помер, після його смерті залишилася спадщина: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Квартири були набуті під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Загальна вартість спадкового майна становить 1122787 грн., в тому числі: квартира за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 460024 грн., або 41/100 спадкового майна; квартира що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 257734 грн., або 23/100 спадкового майна; квартира що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 405029 грн., або 36/100 спадкового майна.

Вважає, що 1/2 частина всього нерухомого майна, що залишилася після смерті ОСОБА_8, належить їй на праві власності, як на частину у праві спільної сумісної власності, та на підставі ст. 1264 ЦК України, вважає себе спадкоємцем четвертої черги.

Посилаючись на ці обставини, просила встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_8 та ОСОБА_4 понад п’яти років. Визнати за ОСОБА_4 спадкоємцем четвертої черги за законом на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_8 Визнати спільною сумісною власністю нерухоме майно, що залишилося після смерті ОСОБА_8, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 41/100 частку в спільній сумісній власності, та виділити їй в натурі квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5; визнати за ОСОБА_4 право власності на 9/100 часток в спільній сумісній власності та виділити їй в натурі квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Виключити зі складу спадщини: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, та 9/100 часток квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2014 року позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім’єю ОСОБА_8(ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_4(ІНФОРМАЦІЯ_2) понад п’ять років.

Визнано за ОСОБА_4(ІНФОРМАЦІЯ_2) право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_6.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 звернулася до суду . з апеляційною скарго, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інститут спільного проживання однією сім'єю без шлюбу та майнові відносини між сторонами регулюються Сімейним кодексом України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

За положеннями статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Разом із тим, згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Згідно ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов’язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

Належність майна до спільної сумісної власності осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, визначається не тільки фактом придбання його під час проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, але й спільною участю чоловіка та жінки коштами або працею в набутті майна. Суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця вказаних осіб.

У разі придбання майна хоча й у період фактичних шлюбних відносин, але за особисті кошти чоловіка або жінки, які проживають однією сім'єю без шлюбу, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності, воно є особистою приватною власністю того, за особисті кошти якого воно придбане.

Судом встановлено, що та документально підтверджено придбання у період проживання однією сім’єю ОСОБА_8 і ОСОБА_4 об’єктів нерухомості, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка відповідно до договору іпотеки, передана ОСОБА_8 в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого виступає ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та на яку накладена заборона відчуження, та квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дані квартири слід вважати спільною сумісною власністю, на які поширюються положення ч.1 ст.70 СК України, згідно яких у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором та визнав за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_7.

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, вірно врахувавши вимоги вищезазначених норм права та обставини справи, прийшов до належного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, вірно встановивши період та тривалість спільного проживання сторін у справі та обсяг майна, набутого під час спільного проживання, які є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно положень ст.ст. 12, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 76-78 ЦПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що спірна квартира за адресою м. Запоріжжя пр.. Ювілейний б. 14 кв. 55 придбана її померлим сином ОСОБА_8 за її кошти, які вона отримала від продажу власної квартири є безпідставними, оскільки будь-яких доказів, які б заслуговували на увагу і не були б спростовані іншою стороною, ні до суду першої інстанції на до суду апеляційної інстанції не надані.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції, додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2014 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31 січня 2018 року.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 337/6747/13

Провадження №22ц/778/312/18 Головуючий у 1 інстанції: Кучерук І.Г.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частина

25 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2

при секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах якої діє ОСОБА_7, треті особи Служба у справах дітей відділ по Хортицькому району Запорізької міської ради, Служба у справах дітей відділ по Орджонікідзевському району Запорізької міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання спадкового майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на майно, як на частку в спільній сумісній власності, виключення майна із спадкового майна, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2014 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31 січня 2018 року.

Головуючий:

Судді: