Постанова № 71914497, 25.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 318/363/16

Провадження №22ц/778/17/18 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2918 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2

при секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, Служба у справах дітей Кам’янсько-Дніпровської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщенням , -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.11.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу.

Відповідно до п.2.1, 2.2. ОСОБА_8 відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Разом із тим, 28.11.2012 року між TOB «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу, відповідно до п.2.1, 2.2. ОСОБА_8 Клієнт (TOB «ФК «Вектор Плюс») відступає Фактору ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації, моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів (Т.1 а.с. 39-62).

Отже, внаслідок укладення указаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТOB «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 0709/0208/55-003 від 07.02.2008 року позичальником згідно якого є ОСОБА_7.

07.02.2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_7 уклали кредитний договір № 0709/0208/55-003 з подальшим внесенням змін та доповнень. Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору ОСОБА_8 зобов’язується надати Боржнику кредит в сумі 550 000, 00 грн., а ОСОБА_7 зобов’язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування в сумі, в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_7 кредит у сумі 550 000,00 (п'ятсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

В свою чергу, ОСОБА_7 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує умови Кредитного договору, в результаті чого станом на 07.11.2015 року прострочена заборгованість: за кредитом - 523 613,06 (п'ятсот двадцять три тисячі шістсот) грн. 06 коп., по відсотках - 578 728,59 (п'ятсот сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять) грн. 59 коп.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором 07.02.2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3, уклали Іпотечний договір № 0709/0208/55-003-Z-1 відповідно до якого остання передала Банку в іпотеку майно, а саме: жилий будинок, загальною площею 247,3кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22; земельну ділянку, загальною площею 0,2500га, кадастровий номер 232248460001 0230012, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд. Сторони оцінили вищезазначений предмет іпотеки в 717 035,87 (сімсот сім на тисяч тридцять п'ять) грн. 87 коп.

Відповідно до умов Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання Позичальником Основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо Позичальник не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з Основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених Основним зобов'язанням та Іпотечним договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

У разі порушення Позичальником основного Кредитного договору та/або порушення Іпотекодавцем умов Іпотечного договору, Іпотекодержатель надсилає Позичальнику та Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення Основного зобов'язання за Кредитним договором та/або зобов'язань, передбачених Іпотечним договором, у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов Іпотечного договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься у п.п. 12.3.1 та 12.3.2 Іпотечного договору

На виконання умов Кредитного договору та Іпотечного договору, Відповідачам та ОСОБА_9 11.11.2015 року за № 4964-34 було направлено вимогу про усунення порушень, але станом на дату подання позовної заяви вимога залишена ними без задоволення.

Відповідачі та третя особа ОСОБА_7 вирішити спір в добровільному порядку відмовляються.

Посилаючись на ці обставини, просили звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: жилий будинок, загальною площею 247,3кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22; земельну ділянку, загальною площею 0,2500га, кадастровий номер 232248460001 0230012, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ: 35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, буд. Незалежності, 14), в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0709/0208/55-003 від 07.02.2008 року, яка складає 1 102 341,65 (один мільйон сто дві тисячі триста сорок одна) грн. 65 коп. шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна;

- виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з жилого будинку, загальною площею 247,3кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22;

- стягнути з Відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідала «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ: 35326253, р/р 26507010332001, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, буд.14, витрати по сплаті судового збору у сумі - 17 913 (сімнадцять тисяч дев’ятсот тринадцять) грн. 12 коп.

Заочним рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: жилий будинок, загальною площею 247,3кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22; земельну ділянку, загальною площею 0,2500га, кадастровий номер 232248460001 0230012, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ: 35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, буд. Незалежності, 14), в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0709/0208/55-003 від 07.02.2008 року, яка складає 1 102 341,65 (один мільйон сто дві тисячі триста сорок одна) грн. 65 коп. шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з жилого будинку, загальною площею 247,3кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22.

Стягнуто з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідала «Кредитні ініціативи», витрати по сплаті судового збору у сумі - 17 913 (сімнадцять тисяч дев’ятсот тринадцять) грн. 12 коп.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, у жовтні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року заява ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.02.2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_7 уклали кредитний договір № 0709/0208/55-003 з подальшим внесенням змін та доповнень (далі – кредитний договір). Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору ОСОБА_8 зобов’язується надати Боржнику (за кредитним договором – позичальнику кредит в сумі 550 000, 00 грн., а третя особа ОСОБА_7 зобов’язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування в сумі, в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором (Т.1 а.с. 7-12).

З метою забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором 07.02.2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3, уклали Іпотечний договір № 0709/0208/55-003-Z-1, відповідно до якого остання передала Банку в іпотеку наступне майно, а саме: жилий будинок загальною площею 247,3кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22; земельну ділянку загальною площею 0,2500га, кадастровий номер 232248460001 0230012, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (Т.1 а.с. 13-15).

ОСОБА_7 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує умови Кредитного договору, в результаті чого станом на 07.11.2015 року прострочена заборгованість: за кредитом - 523 613,06 (п'ятсот двадцять три тисячі шістсот) грн. 06 коп., по відсотках - 578 728,59 (п'ятсот сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять) грн. 59 коп.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник належним чином умови договору не виконував, у зв’язку з чим виникла заборгованість за договором, і відповідно до умов договору іпотеки та на підставі Закону України "Про іпотеку" у банка виникло право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, належний відповідачу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі і на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, опис нерухомого майна, спосіб реалізації предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Отже, позивач, враховуючи наявну заборгованість за кредитним договором, скористувався правом на звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до умов договору та Закону.

Задовольняючи позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що боржник належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання згідно умов кредитного договору, а саме в терміни, встановлені кредитним договором, кошти не повертав, графіку погашення заборгованості не дотримувався, а тому у іпотекодержателя виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, виходячи зі змісту договору та Закону України "Про іпотеку".

Проте, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, не зазначив складові заборгованості та не зазначив початкової ціни предмету іпотеки, що призвело до порушень у застосуванні вимог ст. ст. 33, 38, 39 Закону України "Про іпотеку".

Закон України "Про іпотеку" визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із частиною першою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та не визначив і не зазначив у рішенні початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні для його подальшої реалізації на прилюдних торгах.

З матеріалів справи вбачається, що сторони визначили вартість предмета іпотеки в сумі 717035 грн. 87 коп.: в тому числі вартість об»єкта нерухомості 711606,87 грн., вартість земельної ділянки 5429 грн. ( п.5 іпотечного договору).

Представником банку на час вирішення спору надано Звіт про оцінку іпотечного майна станом на 26 червня 2017 року, відповідно до якого вартість житлового будинку № 22площею 247,3кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, складає 1027240 грн., земельної ділянки, загальною площею 0,2500га, кадастровий номер 232248460001 0230012, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд складає 79675 грн.

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, а також з аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку", в розумінні норми статті 39 цього Закону зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах № 6-1923цс15 від 2 листопада 2016 року, № 6-2284цс16 від 13 березня 2017 року.

Суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України "Про іпотеку" підлягає підтвердженню з боку суду.

Згідно з положеннями частини першої статті 39 цього Закону в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов’язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України "Про іпотеку".

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд України вже сформулював у постанові від 13 травня 2015 року (справа № 6-63цс15), наданій заявницею для порівняння, та у постановах від 13 травня 2015 року (№ 6-53цс15), 16 вересня 2015 року (№ 6-495цс15 та 6-1193цс15), 27 травня 2015 року (№ 6-332цс15), 10 червня 2015 року (№ 6-449цс15), 3 лютого 2016 року (№ 6-2026цс15), 21 жовтня 2015 року (№ 6-1561цс15), 8 червня 2016 року (№ 6-1239цс16), 7 жовтня 2015 року (№ 6-1935цс15), 4 листопада 2015 року (№ 6-340цс15).

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України "Про іпотеку" та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 8 червня 2016 року у справі № 6-1239цс16 року.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч.6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У рішенні суду першої інстанції, всупереч вказаній вимозі закону, початкова ціна предмета іпотеки не вказана.

Відповідачі та їх представник доказів на спростування наданого позивачем письмового доказу не надано, оскільки ними взагалі заперечується наявність підстав для задоволення позову.

Отже, щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки, то з урахуванням норм ч. 6 ст.38, ст. 39 Закону Ураїни "Про іпотеку" та правових висновків Верховного Суду України, висловлених у постанові № 6-1239цс16 від 08 червня 2016року, №6-2284 цс16 від 01 березня 2017 року вона повинна бути визначена на рівні не нижчому ніж визначена суб’єктом оціночної діяльності станом на 26 червня року на житловий будинок – на рівні не нижче за 1027240 грн., а на земельну ділянку – на рівні не нижче за 79675 грн., яку й слід зазначити як початкову ціну предмета іпотеки при вирішенні звернення стягнення на нього у спосіб визначений позивачем та який відповідає Закону України "Про іпотеку".

Доводи апеляційної скарги про сплив позовної давності щодо вимог банку колегієй суду до уваги не приймаються в зв»язку з наступним.

Строк дії кредитного договору по 07 лютого 2018 року.

11 листопада 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» було направлено відповідачам вимогу про усунення порушень щодо заборгованості за кредитними зобов»язаннями. (а.с.31-38).

Дострокове присудження до виконання основного зобов»язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішення суду і не виключає стягнення відсотків, пені і збитків та інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Станом на день розгляду справи рішення суду та виконавчий напис нотаріуса Боржником не виконано та є наявною заборгованість боржника за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Зобов’язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з’ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

За змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка визначає порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачено підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз згаданих правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Таким чином, згідно зі змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому відповідно до положень частини другої статті 109 ЖК Української РСР постійне житло вказується в рішенні суду.

Під час виселення в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК Української РСР).

Саме до цього зводяться правові висновки, викладені Верховним Судом України в постановах від 3 лютого 2016 року справа № 6-1449 цс15, від 10.02.2016 року справа № 6-2830цс15, від 07.10 2015 року справа № 6-1468цс15, від 21.12.2016 року справа № 591/3480/15-ц.

З огляду на те, що жилий будинок та земельна ділянка, що були предметом договору іпотеки, придбано ОСОБА_3 не за рахунок отриманого кредиту, а на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Дніпровської сільської ради, 06 вересня 2006 року та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, про що зазначено в п. 2 договопру іпотеки № 0709/0208/55-033-z-1 від 07.02.2008 року, доказів того, що відповідачі мають інше житло, матеріали справи не смістять, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для виселення власника та членів його сім'ї із жилого приміщення, що є предметом іпотеки, без надання їм іншого постійного жилого приміщення, неправильно застосувавши частину другу статті 109 ЖК Української РСР у поєднанні з нормами Закону України "Про іпотеку", що призвело до неправильного вирішення справи про виселення відповідачів, а це відповідно до статті 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в частині вислення відповідачів з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог щодо виселення.

За викладених обставин ухвалене у справі рішення підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року по цій справі в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки та складових розміру боргу змінити, встановивши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації у грошовому вираженні в розмірі на житловий будинок на рівні не нижче за 1027240 грн., а земельної ділянки – на рівні не нижче за 79675 грн. Зазначити всі складові розміру позовних вимог заборгованості в сумі 1102341,65 грн, з яких за кредитом - 523613,06 грн., по відсотках – 578728,59 грн.

Рішення в частині вислення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з жилого будинку, загальною площею 247,3кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22 скасувати й ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з жилого будинку, загальною площею 247,3кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22 відмовитит.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 січня 2018 року.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 318/363/16

Провадження №22ц/778/17/18 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частина

25 січня 2918 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2

при секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, Служба у справах дітей Кам’янсько-Дніпровської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщенням , -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року по цій справі в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки та складових розміру боргу змінити, встановивши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації у грошовому вираженні в розмірі на житловий будинок на рівні не нижче за 1027240 грн., а земельної ділянки – на рівні не нижче за 79675 грн. Зазначити всі складові розміру позовних вимог заборгованості в сумі 1102341,65 грн, з яких за кредитом - 523613,06 грн., по відсотках – 578728,59 грн.

Рішення в частині вислення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з жилого будинку, загальною площею 247,3кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22 скасувати й ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з жилого будинку, загальною площею 247,3кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Дніпровка, провулок Шкільний, будинок № 22 відмовитит.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: