Ухвала суду № 71914187, 30.01.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 30.01.2018

Справа № 815/260/2012

Провадження № 5/320/2/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольській міськрайонний суд Запорізької області у складі

головуючого – судді Бахаєва І.М.,

при секретарі – Фурсової Л.І.,

за участю:

заявника - ОСОБА_1,

представника Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби – державного виконавця Єрмака С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні № 36172591, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2017 року на адресу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшла скарга ОСОБА_1 в якій він, з урахуванням уточнень, просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 382 КК України за невиконання рішення суду, зобов’язати державного виконавця виконати усі дії щодо виконання виконавчого листа №815/260/2012 від 06.04.2012, витребувати виконавче провадження для огляду у судовому засіданні, вважати дії ОСОБА_2 порушенням даної ним присяги, визнати бездіяльність державного виконавця протиправною та провести індексацію боргу.

Свою скаргу заявник обґрунтовує тим, що на виконання вироку Мелітопольського міськрайонного суду від 06.04.2012 та постанови від 17.09.2012 по справі №815/260/2012 06.04.2012 було видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 суму матеріальної шкоди у розмірі 9307 грн. по 3102,33 грн. кожному та моральної шкоди – 100000 грн., по 33333,33 грн. кожному. По вказаним виконавчим листам було відкрито виконавче провадження, однак, ніяких дій на виконання вироку суду державними виконавцями вчинено не було, а неодноразові звернення заявника до виконавчої служби ніяких результатів не принесли, тому він був змушений звернутись до суду з даною скаргою. Крім того, ОСОБА_1 просить провести індексацію боргу.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 повністю підтримав заявлену скаргу та просив її задовольнити, вказуючи на те, що державні виконавці безвідповідально відносяться до своїх обов’язків та не виконують рішення суду.

Представник Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби – ОСОБА_7 заперечував проти задоволення скарги, пояснив, що державними виконавцями було вжито усі можливі засоби та вчинено всі необхідні дії для виконання виконавчих листів №815/260/2012 від 06.04.2012.

Заслухавши думку заявника, державного виконавця, дослідивши матеріали скарги та додатки до неї, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 квітня 2012 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди по 3102,33 грн. та 33333,33 грн. відповідно на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5В та ОСОБА_6 кожному.

На виконання вироку від 06.04.2012 по справі №815/260/2012 04.10.2012 видановиконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 суму матеріальної шкоди у розмірі 9307 грн. по 3102,33 грн. кожному та моральної шкоди – 100000 грн., по 33333,33 грн. кожному та відкрито виконавчі провадження.

Постановою державного виконавця Єрмака С.О. від 21.07.2014 закінчено виконавче провадження ВП №34713660 на підставі п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження», а виконавчий документ направлено відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції за місцем відбування покарання боржника. Під час виконавчого провадження виконавцем робились запити до державних реєструючих право власності органів, однак, на підставі отриманих відповідей провести стягнення не вдалось.

На підставі ч.1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.

Згідно ч.4,5 ст. 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до п.п.5,10 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Крім того, згідно ст. 14 ЗУ «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

З метою встановлення наявності чи відсутності факту порушення правил професійної етики, або вчинення іншого вчинку, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює проводиться службове розслідування.

Згідно ч. 1 Порядку проведенняслужбового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України “Про запобігання корупції” прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України “Про запобігання корупції” (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування. Рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).

Виходячи з викладеного, враховуючи те, що в провадженні суду на розгляді відсутній обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 382 КК України, крім того, законодавством встановлена процедура встановлення наявності чи відсутності фактів порушення правил професійної етики, або вчинення іншого вчинку, який порочить особу, як державного службовця або дискредитує державний орган, і заявником її не дотримано,то суд вважає, що вимоги заявника про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності та визнання бездіяльності ОСОБА_2 порушенням присяги не можуть бути предметом розгляду скарги.

Суд вважає, що вимога заявника про індексацію боргу не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 625 ЦК України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Також слід зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні застосовуватись інфляція, як за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України.

Вирішуючи питання щодо вимоги про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця суд приходить до наступних висновків.

За вимогами ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання.

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі – Конвенція), право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Суд зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов’язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок. На виконавчі процедури може впливати складність виконавчих процедур, поведінка особи-стягувача, поведінка компетентних державних органів та обсяг призначеної до стягнення суми (майна).

Пілотним рішенням Європейського суду з прав людини “ОСОБА_8 проти України” державу було зобов’язано запровадити ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішень національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини.

У зв’язку з тим, що державний виконавець у виконавчому провадженні ВП №34713660 при виконанні вироку суду обмежився одноразовим формальним виходом за місцем мешкання боржника та надсиланням запитів до державних реєструючи право власності органів, а через два роки закрив виконавче провадження, внаслідок чого не було виконано вирок Мелітопольського міськрайонного суду від 06.04.2012, з метою захисту конституційних прав ОСОБА_1 суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Єрмака С.О. В задоволенні іншої частині вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Керуючись ст.625 ЦК України, ст. 447 ЦПК України, ст.ст. 128, 539 КПК України,

ВИРІШИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні № 36172591 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_7 у зведеному виконавчому провадженні № 36172591.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного тексту ухвали відкладається на п’ять днів.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’ятнадцяті днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення (ухвала), якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ