Постанова № 71911753, 30.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/16604/17

Головуючий у 1-й інстанції: Логінова С.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

30 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

секретар судового засідання: Черняк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2017 року (ухвалену 06 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, старшого державного інспектора Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, старшого державного інспектора Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з’ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Відповідач зазначає, що позивач фактично використовує земельну ділянку водного фонду державної власності для рибогосподарських потреб без документів, які посвідчують право на земельну ділянку. Вказані дії позивача відповідач розцінює як самовільне зайняття земельної ділянки, що є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП, у зв'язку із чим відповідач прийняв постанову від 17 серпня 2017 року за №581/91-17 відповідно до якої ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене статтею 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 170 грн. Відповідач також вказує, що доказом використання позивачем вказаної земельної ділянку є відсутність відповідного акту повернення позивачем вказаної земельної ділянки.

Позивач в обґрунтування протиправності постанови відповідача від 17 серпня 2017 року за №581/91-17 посилається на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач в судове засідання не з’явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи відсутні клопотання позивача про участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, старший державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Хмельницькій області, начальник відділу контролю за використанням та охороною земель у Дунаєвецькому, Кам'янець-Подільському, Новоушицькому, Чемеровецькому районах та м. Кам'янці-Подільському Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_3 винесла постанову від 17 серпня 2017 року за №581/91-17 відповідно до якої ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене статтею 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 170 грн.

В якості підстави для прийняття вказаної постанови зазначено, що ОСОБА_2 фактично використовує земельну ділянку водного фонду державної власності площею 2,5149 га, що розташована за межами с. Гірчична на території Дунаєвецької міської об'єднаної територіальної громади для рибогосподарських потреб без документів, які посвідчують право на земельну ділянку, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки, чим заподіяв шкоди державі на суму 4505,16 грн.

Позивач не погодився із вказаною постановою та звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем вказаного правопорушення, а тому спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

За приписами ст. 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов’язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. Так, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, в акті обстеження земельної ділянки та відповідному приписі щодо припинення порушення земельного законодавства не зазначено докази, що підтверджують фактичне використання позивачем зазначеної земельної ділянки.

Обґрунтовуючи факт використання позивачем зазначеної земельної ділянки відповідач зазначає, що позивач використовує дану земельну ділянку тривалий час. Раніше у позивача були наявні документи, які посвідчують право на земельну ділянку, однак строк їх дії минув, а позивач не вчинив жодних дій щодо їх поновлення. Водночас, позивач, після закінчення строку дії зазначених правовстановлюючих документів земельну ділянку не повернув, про що свідчить відсутність акту повернення вказаної земельної ділянки, що вказує на продовження фактичного використання позивачем такої земельної ділянки, однак вже без оформлення документів, які посвідчують право на земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, адже відсутність акту повернення позивачем вказаної земельної ділянки не може слугувати беззаперечним доказом фактичного використання позивачем даної земельної ділянки. Так, позивач після закінчення строку дії правовстановлюючих документів на земельну ділянку міг фактично припинити користування вказаною земельною ділянкою, але водночас не вчиняти дій щодо повернення такої земельної ділянки, в тому числі й ініціювати оформлення акту повернення земельної ділянки.

Відповідач вказує, що під час перевірки були присутні позивач та староста с. Гірчична на території Дунаєвецької міської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_4, які підписали складені відповідачем документи без зауважень та пояснень щодо факту використання земельної ділянки. Разом з цим, колегія суддів не вважає дану обставину ні доказом визнання позивачем вказаного порушення, ні беззаперечним доказом фактичного використання позивачем зазначеної земельної ділянки.

Тобто, в порушення вказаних норм КУпАП, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови керувався виключно власними припущеннями щодо вчинення позивачем вказаного правопорушення, що є неприпустимим та свідчить про протиправність спірної постанови відповідача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 30 січня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6