Постанова № 71911000, 24.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1846/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю. Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

24 січня 2018 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: Давискиби В.В.,

представника відповідача: Волошенюк Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Вінницьке містобудівельне управління № 4" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Вінницьке містобудівельне управління № 4" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

18 жовтня 2017 року приватне акціонерне товариство "Вінницьке мостобудівельне управління №4" звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, приватне акціонерне товариство "Вінницьке мостобудівельне управління №4" здійснює господарську діяльність на стадії санації боржника в справі Господарського суду Вінницької № 902/1188/15.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10 червня 2016 року по справі № 902/1188/15 затверджено план санації приватного акціонерного товариства "Вінницьке мостобудівельне управління №4".

Відповідно до плану санації між ПрАТ "Вінницьке мостобудівельне управління №4" та ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" укладено договори на виконання робіт по експлуатаційному утриманню автомобільних доріг державного значення, а саме: №74-16 від 15 червня 2016 року, №150-16 від 10 жовтня 2016 року з додатковою угодою №188-16 від 29 грудня 2016 року та №160-16 від 02 листопада 2016 року з додатковою угодою №189-16 від 29 грудня 2016 року.

На виконання договору № 150-16 від 10 жовтня 2016 року, ДП "Хмельницький облавтодор" було перераховано ПАТ "Вінницьке мостобудівельне управління № 4" кошти в сумі 220000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №480 від 17 жовтня 2016 року.

Також, згідно з договором № 160-16 від 02.11.2016 року, ДП "Хмельницький облавтодор" було перераховано ПАТ "Вінницьке мостобудівельне управління №4" кошти в сумі 400000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 659 від 04 листопада 2016 року на суму 100000,00 грн.; № 663 від 07 листопада 2016 року на суму 100000,00 грн.; № 743 від 11 листопада 2016 року на суму 40000,00 грн.; № 840 від 23 листопада 2016 року на суму 140000,00 грн.; № 909 від 30 листопада 2016 року на суму 20000,00 грн..

Позивач зазначає, що фактичне виконання договорів підряду підтверджується ухвалою Господарського суду Вінницької області в справі про банкрутство № 902/1188/15 від 30 серпня 2017 року про відмову в позові ДП "Хмельницький облавтодор" до ПрАТ "Вінницьке мостобудівельне управління №4".

Разом з тим, за фактом виконаних робіт з будівництва мостів і надземних дорожніх естакад, код послуги за ДКПП: 42.13.20, на виконання вищезазначених договорів підряду, відповідно до положень статті 201 ПК України постачальником - ПрАТ "Вінницьке мостобудівельне управління № 4" складено наступні податкові накладні:

- податкову накладну № 21 від 10 жовтня 2016 року на суму 220 000 грн., в т.ч. податкові зобов'язання з ПДВ 36 666,67 грн.;

- податкову накладну № 43 від 25 жовтня 2016 року на суму 280 212,80 грн., в т.ч. податкові зобов'язання з ПДВ 46 702,13грн.;

- податкову накладну № 31 від 02 листопада 2016 року на суму 20 000 грн., в т.ч. податкові зобов'язання з ПДВ 3 333,33 грн.;

- податкову накладну № 23 від 04 листопада 2016 року на суму 100 000 грн., в т.ч. податкові зобов'язання з ПДВ 16 666,67 грн.;

- податкову накладну № 12 від 07 листопада 2016 року на суму 100 000 грн., в т.ч. податкові зобов'язання з ПДВ 16 666,67 грн.;

- податкову накладну № 25 від 11 листопада 2016 року на суму 40 000 грн., в т.ч. податкові зобов'язання з ПДВ 6 666,67 грн.;

- податкову накладну № 26 від 15 листопада 2016 року на суму 140 000 грн., в т.ч. податкові зобов'язання з ПДВ 116 666,67 грн.;

- податкову накладну № 44 від 15 листопада 2016 року на суму 42 144 грн., в т.ч. податкові зобов'язання з ПДВ 4 024 грн.;

- податкову накладну № 45 від 13 грудня 2016 року на суму 128 046 грн., в т.ч. податкові зобов'язання з ПДВ 21 341 грн.

В свою чергу, позивачем було направлено до реєстрації вищезазначені податкові накладні, однак, відповідач, відмовив у прийнятті відповідних податкових накладних. В якості причин відмови в прийнятті, зазначено, що платником порушено вимоги пункту 120.2 статті 120 ПК України.

Позивач звертався з листами від 27 вересня 2017 року та від 03 жовтня 2017 року до ДФС України з проханням зареєструвати вищезазначені податкові накладні, проте, на вказані листи позивача, відповідь не надходила.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду та просить скасувати їх та зобов'язати ДФС України зареєструвати податкові накладні № 21 від 10 жовтня 2016 року, № 43 від 25 жовтня 2016 року, № 31 від 02 листопада 2016 року, № 23 від 04 листопада 2016 року, № 12 від 07 листопада 2016 року, № 25 від 11 листопада 2016 року, № 26 від 15 листопада 2016 року, № 44 від 15 листопада 2016 року, № 45 від 13 грудня 2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що відповідач правомірно відмовив позивачу в реєстрації податкових накладних, оскільки позивач повинен був подати на реєстрацію накладні протягом 180 днів, що ним не зроблено.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з абзацами 3 та 4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 цього Кодексу, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов'язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Вищенаведені вимоги пункту 201.1 статті 201 ПК України та пункту 192.1 статті 192 ПК України позивачем не порушені.

Також, згідно з пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Таким чином, законодавством визначено виключні підстави для відмови у прийнятті до реєстрації податкової накладної, які відповідачем у своїх рішеннях про відмову у реєстрації не наведені.

Посилання відповідача на те, що податкова накладна подана на реєстрацію з порушенням термінів такої реєстрації, у даному випадку, не є підставою для відмови у реєстрації згідно вимог податкового законодавства.

Порушення платником податків термінів реєстрації податкової накладеної є підставою для притягнення такого платника до відповідальності відповідно до статті 120-1 Податкового кодексу України, але не для відмови у реєстрації податкової накладної.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Норма у цій редакції набула чинності на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" № 1797 від 21 грудня 2016 року.

До внесення змін, ПК України граничні строки, протягом яких може бути зареєстровано податкову накладку, не визначались.

180-денний термін, на який посилається відповідач і помилково послався суд першої інстанції стосується лише питань притягнення до відповідальності, відповідно до статті 120-1 ПК України.

У зазначеній нормі про граничні строки реєстрації податкових накладних не йдеться.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Судом встановлено, що позивач звернувся за реєстрацією податкових накладних під час дії пункту 201.10 статті 201 ПК України, відповідно до якого право на реєстрацію податкової накладної зберігалось протягом 365 днів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначених законодавством підстав для відмови у реєстрації податкових накладних відповідач не навів, за таких обставин, суд вважає прийняте відповідачем рішення протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції вимоги приватного акціонерного товариства "Вінницьке містобудівельне управління № 4" задоволено повністю, суд приходить до висновку що понесені судові витрати за сплату судового збору в сумі 19040 грн. 00 коп. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Вінницьке містобудівельне управління № 4" задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про відмову у прийнятті податкових накладних приватного акціонерного товариства "Вінницьке містобудівельне управління № 4" № 21 від 10 жовтня 2016 року, № 43 від 25 жовтня 2016 року, № 31 від 02 листопада 2016 року, № 23 від 04 листопада 2016 року, № 12 від 07 листопада 2016 року, № 25 від 11 листопада 2016 року, № 26 від 15 листопада 2016 року, № 44 від 15 листопада 2016 року, № 45 від 13 грудня 2016 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні приватного акціонерного товариства "Вінницьке містобудівельне управління № 4" № 21 від 10 жовтня 2016 року, № 43 від 25 жовтня 2016 року, № 31 від 02 листопада 2016 року, № 23 від 04 листопада 2016 року, № 12 від 07 листопада 2016 року, № 25 від 11 листопада 2016 року, № 26 від 15 листопада 2016 року, № 44 від 15 листопада 2016 року, № 45 від 13 грудня 2016 року.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Вінницьке містобудівельне управління № 4" за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України судові витрати в сумі 19040 грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 січня 2018 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.