Постанова № 71910795, 29.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12001/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Григорук О.Б.), ухвалену у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківську о 11 год. 05 хв. 03 листопада 2017 року, повний текст якої складено 13 листопада 2017 року, у справі №809/1217/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс» до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу АТ № 0100286 від 27.07.2017, -

В С Т А Н О В И В:

04.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс» (далі – Товариство) звернулось в суд з позовом до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (далі – Управління), просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АТ №0100286 від 27.07.2017.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 Державну службу України з безпеки на транспорті залучено до участі у справі як другого відповідача.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вказаний в статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» перелік документів не є вичерпним, що також підтверджується зазначеним в частині 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» обов’язком водія транспортного засобу мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Представник позивача не надав суду жодного із перелічених в акті АТ0100915 від 17.06.2017 відсутніх документів та не зазначив причин, через які позивач не може самостійно надати суду такі документи: індивідуальна контрольна книжка водія; страховий поліс водія від нещасних випадків на транспорті; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, хоч ведення таких є обов’язковим. Враховуючи те, що виявлені під час рейдової перевірки порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав в Управлінні Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області для прийняття 27.07.2017 постанови АТ №0100286 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс» подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 та постановити нове рішення про задоволення позову повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу АТ №0100286 від 27.07.2017 винесена лише на підставі матеріалів рейдової перевірки, зокрема акта перевірка АТ №0100915 від 17.06.2017, з якого взагалі не зрозуміло, який нормативно-правовий акт позивачем порушено. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт відповідачем не виносився, що є порушенням п.31 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті. Також вказує, що судом першої інстанції досліджувались обставини, які не були дослідженні посадовими особами державного контролю при розгляді справи, тобто суд першої інстанції перебрав на себе функції державного контрою. Відтак, вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини справи, не надана правова оцінка всім обставинам справи, а тому винесене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню.

Управління подало відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водій транспортного засобу зобов’язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством для здійснення внутрішніх перевезень. До таких документів належать поліс особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті, індивідуальна контрольна книжка водія, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Враховуючи зафіксовані порушення законодавства, стосовно Товариства винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Вважає, що при здійсненні державного контролю на автомобільному транспорті Управлінням не порушено жодних норм діючого законодавства.

Від Товариства на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідач в судове засідання не з’явився, явку повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.3 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс» зареєстроване як юридична особа 20.02.2013, основний вид економічної діяльності – 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Статуту Товариства, затвердженого Протоколом загальних зборів учасників №2 від 22.10.2013, предметом діяльності є, зокрема, надання транспортних послуг (а.с.12-17).

На підставі направлення на перевірку №009468 від 15.06.2017 старшими державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області 17.06.2017 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки «Урал», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс», на предмет дотримання перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт згідно з ТТН №970730 від 17.06.2017.

За результатом проведеної перевірки складено акт АТ 0100915, відповідно до якого перевіркою виявлено порушення, відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня індивідуальна контрольна книга водія, відсутній протокол технічного огляду транспортного засобу, відсутній страховий поліс водія від нещасних випадків на транспорті.

27.07.2017 Управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АТ №0100286, якою постановлено стягнути з Товариства адміністративно-господарський штраф в сумі 1700 гривень (а.с.9).

Вважаючи, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу АТ №0100286 від 27.07.2017 є протиправною та підлягає скасуванню, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Згідно з ч.14 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі – Закон №2344-III) державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ст.1 Закону №2344-III рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб’єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об’єкти, що використовуються суб’єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Частиною 17 статті 6 Закону №2344-III встановлено, що рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується (ч.18 ст.6 Закону №2344- III).

Відповідно до статті 6 Закону №2344-III Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі – Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 48 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники, водії при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним та, окрім положень Закону №2344-III, може визначатись іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, адміністративно-господарські штрафи, передбачені статтею 60 Закону №2344-III застосовуються до автомобільних перевізників.

Автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами (ст.1 Закону №2344-III).

Згідно з актом перевірки АТ 0100915 від 17.06.2017 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортний засіб марки «Урал», номерний знак НОМЕР_2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс», здійснював перевезення деревини, пункт навантаження – Бистрицьке лісництво, пункт розвантаження – Товариство з обмеженою відповідальністю «Самбуд». Під час проведеної рейдової перевірки представниками Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області виявлено такі порушення: відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу; відсутня індивідуальна контрольна книжка водія; відсутній страховий поліс водія від нещасних випадків на транспорті.

Щодо виявлених та зафіксованих відповідачем під час проведення вказаної перевірки порушень законодавства про автомобільний транспорт суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст.35 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII на кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу.

Порядок проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №137, (далі – Порядок №137) відповідно до підпункту 11-1 пункту 2 якого протокол перевірки технічного стану - документ, що засвідчує позитивні результати проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу і містить інформацію, необхідну для його ідентифікації.

Відповідно до п.3 Порядку №137 періодичність проходження обов’язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації – щороку.

Згідно з п.18 Порядку №137 у разі позитивного результату після проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У протоколі перевірки технічного стану транспортного засобу виконавець зазначає дату проведення наступного обов’язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до пункту 3 цього Порядку.

Таким чином, протокол перевірки технічного стану вантажного транспортного засобу є обов’язковим документом, що встановлює придатність вказаного вантажного транспортного засобу до експлуатації та видається водію транспортного засобу.

Відповідно до ст.18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

На автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення вантажів колісними транспортними засобами поширюються вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 07.06.2010 № 340 (далі – Положення №340).

Згідно з п.6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до п.6.3 вказаного Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

В свою чергу, тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв (Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385).

Згідно з пунктом 7.1 Положення №340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.

Таким чином, регулювання робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, порядок його обліку в Україні є обов'язковим та здійснюється відповідно до Положення №340 за допомогою тахографів, а у випадку не обладнання ними транспортних засобів шляхом ведення водієм, що керує транспортним засобом індивідуальної контрольної книжки водія, при цьому за недотримання вимог щодо обов’язковості ведення водієм, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, індивідуальної контрольної книжки водія Законом №2344-III передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу, притягнення до якої відбувається за наслідками перевірки органами Державної служби України з безпеки на транспорті.

Щодо відсутності страхового полісу водія від нещасних випадків на транспорті, виявленого 17.06.2017 під час рейдової перевірки, то суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до статті 7 Закону України «Про страхування» особисте страхування від нещасних випадків на транспорті віднесено в Україні до обов'язкового страхування.

Порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, зокрема водіїв автомобільного транспорту визначено Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року №959.

Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

Абзац 2 пункту 3 Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті встановлює, що кожному застрахованому (пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки; водії тільки на час обслуговування поїздки) перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс.

Відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування.

Таким чином, згідно з вимогами Закону України «Про страхування» та Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, водій зобов’язаний бути застрахованими від нещасних випадків на транспорті. Поліс особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті є іншим визначеним законодавством документом, на підставі якого виконуються вантажні перевезення, і який повинен бути у водія транспортного засобу в силу вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому, відповідальним за страхування водія є перевізник, а не власник транспортного засобу, саме перевізник забезпечує страхування свого водія, тому і відповідальність за відсутність договору (полісу) обов'язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті, несе безпосередньо перевізник.

В акті АТ0100915 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.06.2017 в графі «Пояснення водія про причини порушень» зазначено «страхівку виробляємо» (а.с.47).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень та обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення обов'язкових документів, таких як протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, індивідуальна контрольна книжка водія, страховий поліс водія від нещасних випадків на транспорті, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи передбачені ст.60 Закону №2344-III, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення 17.06.2017 деревини вантажним транспортним засобом марки «Урал», номерний знак НОМЕР_2, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс».

Щодо обґрунтування скаржником неправомірності дій відповідача через відсутність припису щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п.27 Порядку №1567).

Згідно з п.31 Порядку №1567 за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт. Припис підлягає обов'язковому виконанню в зазначений у ньому строк. Про виконання припису уповноважена особа суб'єкта господарювання повинна письмово повідомити керівникові органу державного контролю. Припис складається за формою згідно з додатком 6 у двох примірниках, один з яких видається уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Відповідно до вимог ч.8 ст.7 Закону України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Тобто, метою припису є усунення порушень, а не притягнення суб’єкта до відповідальності, тоді як метою винесення постанови є застосування адміністративно-господарських штрафів.

При цьому, аналіз положень Порядку №1567, який є спеціальним нормативно-правовим актом, дозволяє дійти висновку, що за результатом розгляду справи про порушення може бути винесено постанову без попереднього винесення припису щодо усунення виявленого порушення.

Водночас, вирішення питання щодо винесення припису чи постанови віднесено до дискреційних повноважень контролюючого органу, залежить від виявлених під час перевірки порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом та можливості їх усунення, з дотриманням балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності.

До того ж, ст.60 Закону №2344-III передбачено застосування адміністративно-господарських штрафів як за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закон, так і за невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства.

Дотримання відповідачем передбаченого пунктами 26 та 27 Порядку №1567 порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а також надсилання оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу АТ №0100286 від 27.07.2017 рекомендованим листом із повідомленням, Товариством не заперечується.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Постанова АТ №0100286 від 27.07.2017 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн., винесена Управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме перевезення вантажу без документів, обов’язковість наявності яких передбачена законодавством, підтверджена актом перевірки АТ 0100915 від 17.06.2017, водієм транспортного засобу в акті перевірки не наведено жодних заперечень, не зроблено зауважень щодо порушення порядку проведення рейдової перевірки, так само як і щодо встановлених відповідачем порушень. Таким чином виносячи оскаржувану постанову відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 241, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатсервіс» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року у справі №№809/1217/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_1 Повний текст Постанови складено 31.01.2018