Постанова № 71910621, 30.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11815/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Носа С.П., Яворського І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року, ухвалену суддею Мачульським В.В., в порядку письмового провадження, м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 9 листопада 2017 року, у справі за позовом Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

03.08.2017 року позивач - Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просить: визнати неправомірними дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Самчука Олександра Петровича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017 року (ВП № 54300251), яка винесена при примусовому виконанні постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №53173415 від 30.06.2017р., що видав заступник начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Самчук О.П.; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017 року (ВП №54300251), яка винесена при примусовому виконанні постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 53173415 від 30.06.2017р., що видав заступник начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Самчук О.П.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.09.2017р. у справі замінено первинного відповідача відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на належного відповідача Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що витратами виконавчого провадження, що підлягають стягненню з боржника, є лише ті витрати, які органи державної виконавчої служби понесли у зв'язку з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення саме примусового виконання рішення після відкриття виконавчого провадження.

Відповідач належними та допустимими доказами довів, що державним виконавцем вчинялись виконавчі дії пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду, а про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №54300251 від 03.07.2017р., яка винесена при примусовому виконанні постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №53173415 від 30.06.2017р. винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що розпорядженням ЛО УПФУ Волинської області від 26.12.2016 року № 155788 було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 згідно рішення суду апеляційної інстанції. Нараховані до виплати кошти потребують додаткового фінансування, яке не було передбачено на поточний місяць. Тому сума нарахована до виплати додається до основного розміру пенсії та виплачується у встановлену дату місяця. Згідно графіка виплати пенсій у січні 2017 року датою подання коректур було 23.12.2016 року, а тому виплата зазначених коштів була проведена в лютому 2017 року. Отже, управлінням рішенням суду було виконане правомірно та в повному обсязі, що підтверджується розпорядженням від 26.12.2016 року №155788.

30 червня 2017 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Самчуком Олександром Петровичем винесено постанову № 53173415 від 30.06.2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою зобов'язано стягнути з боржника - Луцького об'єднаного УПФ України у Волинській області витрати виконавчого провадження у сумі 125,00 грн.

Апелянт стверджує, що постанова про стягнення в боржника витрат виконавчого провадженняВП № 53173415 винесена 30.06.2017 року. Постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 54300251) з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження винесена 03.07.2017 року. Отже, заступником начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Самчуком О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017 р. ВП 54300251 з порушенням строку виконавчого провадження. Таким чином, постанова від 03.07.2017 р. ВП№ 54300251 є незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.

Крім того, в оскаржувальній постанові вказана лише загальна сума, без зазначення конкретних видів витрат, які поніс державний виконавець під час примусового виконання даного виконавчого провадження. Відсутність чіткого переліку понесених витрат не дає можливості для їх ідентифікації та віднесення саме цієї суми витрат до даного провадження.

Учасники справи в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.2 ч.1 ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016р. апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління ПФУ Волинської області задоволено частково, скасовано постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.04.2016р.та прийнято нову постанову, якою зобов'язано Луцьке об'єднане управління ПФУ провести ОСОБА_3 з 01.01.2016р. перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, згідно довідки прокуратури Волинської області № 18-41 від 28.10.2016р., з врахуванням виплачених сум.

На виконання вказаної постанови Луцьким міськрайонний судом 30.12.2016р. видано виконавчий лист.

21.12.2016р. ОСОБА_3 звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області із заявою про прийняття до виконання зазначеного виконавчого листа.

22.12.2017р. головний державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Турчинський В.Є. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53173415 з виконання виконавчого листа №161/3648/16-а, виданого 25.11.2016 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, встановивши боржнику Луькому об'єднаному управлінню ПФУ строк для виконання рішення протягом 10 робочих днів. Дана постанова, була отримана позивачем 22.10.2016р., що підтверджується відбитком штемпеля на супровідному листі №04-34/0175.

Листом №04-35/308 від 31.01.2017р. позивач повідомив ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області про те, що на виконання зобовязання Луцьке обєднане управління ПФУ здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_3 Доплата по перерахунку на виконання рішення суду в сумі 32495,13 грн. за період з 01.01.2016 року по 30.11.2017 року включена в основну відомість листопад 2016 року.

Згідно матеріалів виконавчого провадження №53173415 виплата коштів ОСОБА_3 проведена в лютому 2017 року.

30.06.2016р. заступником начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Самчуком О.П. винесено постанову у виконавчому провадженні № 53173415 від 30.06.2016р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою зобов'язано стягнути з позивача витрати виконавчого провадження у сумі 125,00 грн.

25.07.2017 року на адресу Луцького ОУПФУ Волинської області надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017р. № 54300251, винесена при примусовому виконанні постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №53173415 від 30.06.2017р.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено частинами першою, другою статті 15 цього ж Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Згідно із частиною шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Нормами частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувана; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно частини другої статті 42 цього Закону витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина четверта статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5) витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1 - 4. 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Частиною 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього ж Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Встановлено, що позивачем на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016р. здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_3, про що свідчить розпорядження № 155788 від 26.12.2016р. Водночас, згідно листа від 13.02.2017р. №2389/02-15 Луцьким об'єднаним управлінням ПФУ сума доплати у розмірі 32495,13 грн. від проведеного перерахунку була включена в основну відомість листопада 2017 року.

Отже, матеріалами даної справи підтверджено те, що позивачем фактично виконано рішення суду лише в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_3 в листопаді 2016 року, а в частині виплати в лютому 2017 року, тобто після збігу встановленого ДВС 10-ти денного строку на виконання рішення.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що підставою для стягнення з Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області витрат виконавчого провадження в сумі 125,00 грн. є невиконання ним рішення суду про зобов'язання вчинити певні дії до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.є

Відтак, безпідставними є позовні вимоги щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017 року (ВП №54300251), яка винесена при примусовому виконанні постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 53173415 від 30.06.2017р., що видав заступник начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Самчук О.П.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року у справі №161/11946/17 за позовом Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді С. П. Нос І. О. Яворський Повне судове рішення складено 30.01.2018 року.