Постанова № 71910430, 29.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12337/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Галицького районного суду м. Львова від 29 листопада 2017 року, ухвалену під головуванням судді Городецької Л.М. в м.Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФУ у Львівській області), Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить зобов’язати ГУПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплачувати щомісячну пенсію за вислугу років відповідно до приписів п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), виходячи із розрахунку 64 % відповідної суми грошового забезпечення, а саме: за вислугу 20 років – 55% відповідної суми грошового забезпечення та за кожний рік вислуги років понад 20 років – 3 % відповідної суми грошового забезпечення, а також здійснити йому виплату недоотриманої за період з 01.01.2017 року суми пенсії

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебуває на обліку в ГУПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII. 31.12.2016 його було звільнено з органів Національної поліції через непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, про що військово-лікарською комісією видано свідоцтво про хворобу №263 від 04.11.2016. Вислуга років на день звільнення становила 23 роки. Стверджує, що відповідач нараховує йому пенсію у невірному розмірі, який, на його думку, становить не 59 % грошового забезпечення, а не 64 % суми грошового забезпечення у відповідності до вимог п. «а» ст.13 Закону № 2262-XII. На своє звернення до відповідача про здійснення перерахунку пенсії отримав відмову, мотивовану відсутністю правових підстав для здійснення вказаного вище перерахунку. Вважає, відмову відповідача незаконною, оскільки його звільнення зі служби в поліції відбулося на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 29.11.2017 позовні вимоги задоволено за обґрунтованістю таких.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржило ГУПФУ у Львівській області, подавши апеляційну скаргу.

Вважає, що оскаржувана постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповністю досліджено докази, що мають значення для справи, та не спростовано обґрунтування відповідача, тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тими ж доводами, що і в запереченні на позовні вимоги, зазначаючи, що формування грошового забезпечення, з якого проводиться призначення (перерахунок) пенсій військовослужбовцям та обрахунок їх вислуги років, не входить до компетенції уповноважених структурних підрозділів міністерств та відомств, на які покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних документів, а тому ГУПФУ у Львівській області не є належним відповідачем по справі. Крім того стверджує, що військово-медичною комісією не прийнято рішення про непридатність позивача до служби в поліції, тому ГУПФУ у Львівській області позивачу було призначено пенсію відповідно до вимог чинного законодавства та обчислено у розмірі 59 % грошового забезпечення. Також вважає, що застосування Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України суперечить Закону України "Про Національну поліцію".

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в ГУПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

31.12.2016 позивач був звільнений з органів Національної поліції через непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, про що військово-лікарською комісією видано свідоцтво про хворобу №263 від 04.11.2016. Вислуга років на день звільнення становила 23 роки, основний розмір пенсії 59 % грошового забезпечення.

Не погоджуючись з розміром призначеної пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій виходив з того, що відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 498 о/с від 08.12.2016 позивач був звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 2 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) (через хворобу), на підставі його рапорту та свідоцтва про хворобу №263 від 04.11.2016, виданого військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області».

З 01 січня 2017 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII в розмірі 59 % грошового забезпечення (23 роки вислуги) у зв'язку із не зазначенням у свідоцтві про хворобу інформації про його непридатність до служби в поліції та вказано про необхідність привести у відповідність його військово-лікарські документи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Після набрання чинності Законом № 580-VIII підзаконних нормативно-правових актів, які б регулювали порядок проходження служби в Національній поліції України, порядок проведення лікарської та військово-лікарської експертиз, повноваження відповідних комісій, вимоги до прийнятих ними документів, прийнято не було.

Між тим, до набрання чинності Законом № 580-VIII діяв Закон України «Про міліцію», яким були врегульовані правовідносини щодо пенсійного забезпечення працівників міліції, які за своїм змістом є аналогічними тим, що викладені в Законі № 580-VIII.

Окрім цього, питання звільнення зі служби в органах внутрішніх справ були врегульовані також Положенням про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення № 85) та Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України (далі - Порядок № 85), затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року № 85.

Підпунктом 1.63.5. пункту 1.63. Порядку № 85 встановлено, що за результатами медичного огляду ВЛК виносять постанови щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, зокрема, з формулюванням: «Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Відповідно до підпункту 1.117. 1 пункту 1.117. Порядку № 85 свідоцтво про хворобу у мирний час складається на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, не придатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних не придатними до подальшого навчання за станом здоров'я.

Таким чином, юридично визначальним у даних правовідносинах є сам факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність позивача до проходження служби, що було установлено у прямо передбачений спосіб, відповідно до діючого підзаконного нормативного акту - Порядку №85, та зафіксовано у відповідному документі - свідоцтві про хворобу № 75 від 28.04.2016, хоча формулювання «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» і містить розбіжність із формулюванням, викладеним у п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - «непридатність до служби в поліції». Однак, наявність такої розбіжності жодним чином не спростовує самого факту непридатності позивача до подальшої служби через хворобу.

З матеріалів справи видно, що медичний огляд позивач пройшов 04.11.2016, тобто на момент чинності Порядку № 85, а відтак комісією було правомірно винесено постанову з відповідним формулюванням згідно з вказаним Порядком.

Беручи до уваги встановлене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмінне від передбаченого Законом № 580-VIII формулювання про непридатність позивача до військової служби та обмежену придатність у воєнний час, яке міститься у свідоцтві про хворобу, виданому військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» не може бути підставою для зменшення розміру його пенсії, а тому правомірно задовольнив позовні вимоги.

Статтею 242 КАС України, зокрема визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін визначені ч. 1 ст. 316 КАС України, за якою суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 29 листопада 2017 року у справі № 461/4209/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин – з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст виготовлено 31.01.2018.