Постанова № 71910422, 30.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11767/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Носа С.П., Яворського І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року, ухвалену суддею Дмитруком В.В., в порядку письмового провадження, м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 1 листопада 2017 року, у справі за позовом Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

20.02.2017 року позивач – Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просить: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Грицені Г.Г. щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №49466393 від 30.06.2017 року; скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №49466393 від 30.06.2017 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року допущено у справі заміну первинного відповідача відділ примусового виконання рішень ОСОБА_1 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на належного відповідача ОСОБА_1 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що витратами виконавчого провадження, що підлягають стягненню з боржника, є лише ті витрати, які органи державної виконавчої служби понесли у зв’язку з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення саме примусового виконання рішення після відкриття виконавчого провадження.

Відповідач належними та допустимими доказами довів, що державним виконавцем вчинялись виконавчі дії пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання постанови Рожищенського районного суду Волинської області від 04.11.2015 року, а постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №49466393 від 30.06.2017 року винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною із неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Рожищенським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області розпорядженням №138883 від 14.01.2016р. пенсіонеру ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії за рішенням суду, а повна виплата здійснена в межах виплатного періоду в січні 2016 року, про що Рожищенським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Волинської області, за вих.№837/02-10-21 від 16.05.2016 року, було надіслано лист у відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Апелянт вважає, що при винесенні постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП№49466393, якою зобов'язано стягнути з Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області витрати на проведення виконавчих дій у сумі 127,51 грн. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 було порушено вимоги законодавства України, а тому вказана постанова підлягає скасуванню.

Учасники справи в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.2 ч.1 ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

ислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 04.11.2015 року зобов’язано управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі провести перерахунок пенсії з 13 квітня 2015 року та виплачувати ОСОБА_2 пенсію з урахуванням сум індексації, згідно довідки про заробітну плату, якою передбачені складові заробітної плати для призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу» та на які нараховані та сплачено грошові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в чинній редакції на час призначення пенсії і визначення правовідносин між ОСОБА_2 та управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі.

25.11.2015 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГГУЮ у Волинській області Гриценею Г.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49466393 з виконання виконавчого листа №167/1305/15-а, виданого 24.11.2015 року Рожищенським районним судом Волинської області, із встановленням боржнику – управлінню Пенсійного фонду України в Рожищенському районі строку для виконання рішення протягом 10 робочих днів. Дана постанова отримана позивачем 03.12.2015 року.

Із матеріалів справи видно, що рішення суду було виконане позивачем 14.01.2016 року, що підтверджується копією розпорядження №138883 від 14.01.2016 року.

30.06.2017 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГГУЮ у Волинській області Гриценею Г.Г. у зв’язку з виконанням боржником рішення суду винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49466393 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №49466393 в сумі 127,51 грн. Постанову отримано позивачем 10 липня 2017 року за вх. №1140/3.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено частинами першою, другою статті 15 цього ж Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Згідно із частиною шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Нормами частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувана; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно частини другої статті 42 цього Закону витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина четверта статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5) витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1 - 4. 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов’язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Частиною 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього ж Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49466393 з виконання виконавчого листа №167/1305/15-а, виданого 24.11.2015 року Рожищенським районним судом Волинської області, Рожищенським об’єднаним управлінням Пенсійного флонду України отримано 03.12.2015 року.

Однак позивачем рішення суду було виконане позивачем лише 14.01.2016 року, що підтверджується копією розпорядження №138883 від 14.01.2016 року.

Відтак, позивачем виконано постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 04.11.2015 року після спливу строку для добровільного виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що підставою для стягнення з Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області витрат виконавчого провадження в сумі 127,51 грн. є невиконання ним рішення суду про зобов’язання вчинити певні дії до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись чст.ст. 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року у справі №167/907/17 за позовом Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 30.01.2018 року.