Постанова № 71910412, 25.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/125/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Богаченка С. І.,

суддів - Курильця А. Р., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання – Лемцьо І. В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року у справі № 352/2033/17 (постанова ухвалена судом у складі головуючого судді Гургули В. Б. об 11:12 год у м. Івано-Франківську) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення йому щомісячного грошового утримання у розмірі 88 % суддівської винагороди при стажі роботи на посаді судді 24 роки 7 місяців 12 днів без врахування календарного періоду проходження строкової військової служби; зобов'язати відповідача зарахувати до його стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 10 листопада 1980 року по 25 жовтня 1982 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок починаючи з 10 серпня 2017 року, нараховувати та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, з подальшим перерахуванням, у випадку зміни суддівської винагороди діючого судді у відставці та фактично виплаченою; зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно відмовлено йому в зарахуванні до стажу на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби, що призвело до заниження розрахункової величини його щомісячного довічного грошового утримання.

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу на неї, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що ним правомірно застосовано чинні на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які не передбачали нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати та зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду строкової військової служби.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце його проведення, тому відповідно до частини четвертої статті 229 та частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за їхньої відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши головуючого суддю, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Тисменицькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та з 10 серпня 2017 року одержує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88 % суддівської винагороди відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи зі стажу роботи на посаді судді 24 роки 7 місяців та 12 днів.

У вересні 2017 року позивач звернувся до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди, зарахувавши йому до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби, однак у задоволенні вказаної заяви відповідачем було відмовлено з посиланням на відсутність підстав для здійснення такого перерахунку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що зміст та обсяг досягнутих суддею соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняття нових законів.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 48 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді, правом судді на відставку. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Згідно з частиною третьою статті 141 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (в редакції Закону України № 192-VIII від 12 лютого 2015 року “Про забезпечення права на справедливий суд” відповідно до рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічні норми містить Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 02 червня 2016 року, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Так, відповідно до абзацу 2 пункту 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з пунктом 11 розділу XIII “Перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (у редакції, чинній до 28 березня 2015 року) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, зокрема, період проходження строкової військової служби.

Пунктом 3.1 постанови Кабінету Міністрів України “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” від 03 вересня 2005 року № 865, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, зокрема, календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 07 липня 2010 року № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду проходження строкової військової служби.

Як підтверджується записами трудової книжки та військового квитка позивача, ОСОБА_1 з 10 листопада 1980 року по 25 жовтня 1982 року проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР.

Оскільки позивач працював на посаді судді більше, ніж десять років, строк проходження ним військової служби підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що стаж роботи позивача, що дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить понад 26 років, а тому відповідно до чинного законодавства він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди судді.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року у справі № 352/2033/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених пунктом 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 30 січня 2018 року.