Постанова № 71910323, 30.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11821/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Носа С.П., Яворського І.О.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року, ухвалену суддею Андрусенко О.О., в порядку ст.41 КАС України, м.Луцьк, дата складання повного тексту рішення 6 листопада 2017 року, у справі за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про накладення арешту коштів на рахунках платника податків,-

В С Т А Н О В И В:

05.10.2017 року позивач – Головне управління ДФС у Волинській області звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просить накласти арешт коштів на рахунках відповідача.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року позов задоволено повністю. Накладено арешт на кошти на рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у податкового органу були наявні законні підстави для проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, однак останнім відмовлено у допуску до проведення такої перевірки, що є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків, в тому числі й такої його складової як арешт коштів на рахунках підприємства на підставі рішення суду.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її винесеною із неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року та ухвалити нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що законність вимоги щодо арешту рахунків платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Апелянт стверджує, що будь-яких належних та допустимих доказів підтвердження у судовому порядку обґрунтованості та (або) самого факту арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, відмінного від грошових коштів платника, згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України податковим органом (його уповноваженим представником) суду не надано, отже підстави для застосування арешту коштів на відкритих рахунках відповідача відсутні, оскільки такий арешт є лише складовою загального арешту майна, а тому правові підстави для задоволення даного позову відсутні.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 29.04.1998 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.10.2017 року № НОМЕР_1.

08.09.2017 року Головним управлінням ДФС у Волинській області, на підставі пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, видано наказ № 2587 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки СГД ОСОБА_2С.», відповідно до якого призначено документальну планову виїзну перевірку СГД ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, терміном 10 робочих днів, з 26.09.2017 року.

Копія наказу від 08.09.2017 року № 2587 та повідомлення про проведення перевірки від 08.09.2017 року № 227 були направлені 14.09.2017 року на адресу ФОП ОСОБА_2 та отримані ним 20.09.2017 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення та витягом з інформаційних баз даних Реєстру відстеження поштових відправлень «Укрпошта».

На підставі наказу від 08.09.2017 року № НОМЕР_2 ДФС у Волинській області було виписано направлення на перевірку від 25.09.2017 року № 2820.

27.09.2017 року з метою проведення перевірки посадовою особою ГУ ДФС у Волинській області було здійснено виїзд за адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 Однак, після пред’явлення службового посвідчення, направлення на перевірку від 25.09.2017 року № 2820, відповідачем було відмовлено у допуску до проведення документальної планової перевірки, про що складено відповідний акт від 27.09.2017 року №385/03-20-13-07. З вказаним актом відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис на акті.

З письмових пояснень ОСОБА_2 від 27.09.2017 слідує, що підставою для відмови від допуску до початку проведення перевірки стало те, що контролюючим органом порушено 10-денний термін повідомлення платника податків про проведення вказаної перевірки.

Визначення адміністративного арешту майна як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом контролюючого органу до суду. При цьому жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Отже, зазначена норма передбачає дві обставини, за наявності яких може бути застосований арешт майна платника податків: 1) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення; 2) платник податків відмовляється від допуску посадових осіб контролюючого органу.

В силу пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до пунктів 77.4, 77.6 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Процедура допуску посадових осіб до проведення перевірки регламентована статтею 81 Податкового кодексу України і однаково застосовується як для документальних, так і для фактичних перевірок.

Згідно пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці – адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред’явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред’явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п’ятому цього пункту, не дозволяється.

Ппунктом 81.2. статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

Отже, контролюючий орган має право здійснювати документальну планову виїзну перевірку платника податків лише у випадку завчасного його повідомлення про здійснення такої перевірки та надіслання чи вручення йому відповідних документів на її проведення.

Із матеріалів справи видно, що єдиною підставою для відмови від допуску до початку проведення документальної планової виїзної перевірки стало те, що контролюючим органом порушено 10-денний термін повідомлення відповідача про проведення вказаної перевірки.

Згідно абзацу другого пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Даною нормою визначено альтернативні строки для початку проведення документальної планової перевірки, а саме: 1) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки платнику податків вручено під розписку копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки; 2) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки платнику податків надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Із наказу ГУ ДФС у Волинській області від 08.09.2017 року № 2587 видно, що документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 була призначена терміном 10 робочих днів з 26.09.2017 року. Копія вказаного наказу та повідомлення про проведення перевірки від 08.09.2017 року №227 були направлені 14.09.2017 року на адресу ФОП ОСОБА_3 та отримані ним 20.09.2017 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення та витягом з інформаційних баз даних Реєстру відстеження поштових відправлень «Укрпошта».

Відтак, ФОП ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про проведення документальної планової перевірки, оскільки відповідно до вимог абзацу другого пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України контролюючим органом не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення документальної планової перевірки, а саме 14.09.2017 року, відповідачу було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу від 08.09.2017 року № 2587 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки СГД ОСОБА_2 С.» та повідомлення про проведення перевірки від 08.09.2017 року № 227.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційний інстанції дійшов висновку, що податковий орган мав право на проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2

У зв'язку з чим апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про накладення арешту коштів на рахунках платника податків.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року у справі №803/1318/17 за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про накладення арешту коштів на рахунках платника податків – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 30.01.2018 року.