Постанова № 71910321, 30.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6035/17 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б. , Пилипенко О.Є.

Секретар судового засідання: Хаврат О.О.

За участі:

Позивача: ОСОБА_2;

Представника Позивача: ОСОБА_3;

Представників Відповідача: Коваленко О.І.; Горбачова Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.17р. у справі №826/6035/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.17р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_2 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни; зобов'язано Відповідача повторно розглянути заяву Позивача про встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення з урахуванням висновків суду.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що з поданих документів не вбачається факту залучення Позивача до складу формувань Цивільної оборони.

Через канцелярію суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій Позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, наполягає, що ним документально підтверджено його участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Відповідача, заслухавши учасників провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та вкладки до нього, виданих 22.06.01р. Київською міською державною адміністрацією (а.с.10).

15.03.17р. Позивач звернувся до Відповідача із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення. До заяви було подано перелік документів, що підтверджують участь Позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.

Листом №01-33/10-972 Відповідач відмовив у наданні статусу інваліда війни, з покликанням на відсутність розпорядчого документа щодо залучення Позивача до складу формувань Цивільної оборони (а.с.19).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, відмовляючи у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, діяв в порушення вимог законодавства, оскільки Позивачем було подано достатньо доказів наявності підстав для встановлення йому такого статусу згідно пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Закон України від 22.10.93р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII установлено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.94р. № 302.

Згідно з пунктом 2 Положення № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Інвалідам війни видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни - інвалід».

Абзацом 2 пункту 7 Положення № 302 установлено, що «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з п. 10 Положення №302, "посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Як свідчать обставини справи та не заперечується Відповідачем, до заяви Позивачем було подано: довідку КСУ «Укргідромеханізація» від 12.06.91р. № 8/32, з якої вбачається, що Позивач дійсно працював в тресті «Укргідромеханізація» головним інженером виробничо-технічного відділу, у квітні-жовтні 1986 року 22 дні працював на приладі мулових пасток на р. Прип'ять в 30-ти кілометровій зоні ЧАЕС і, відповідно до постанови СМ СССР і ВЦСПС № 825 від 31.03.1990 року - є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС; перепустки на право в'їзду у закриту зону № 012539 від 31.12.87р.; експертний висновок № 154 Київської регіональної міжвідомчої комісії Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 1/98 від 27.01.98р., яким визнано діагноз захворювання, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно інформаційної довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 21.10.16р. №01.1-14/1852-10 убачається, що підставою залучення Позивача до виконання заходів Цивільної оборони були: Положення про Цивільну оборону СРСР, яке затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111 - 1976 року, накази заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06.06.1975 року (положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та №92 від 29.06.1976 року (Постанова про організації та веденню Цивільної оборони в районі (сільському) на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження начальника ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року № 01, від 30.04.1986 №02 та інші) (а.с.8).

У свою чергу, відповідно до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111-1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06 червня 1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29 червня 1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26 квітня 1986 року, начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29 квітня 1986 року № 01, від 30 квітня 1986 року № 2, від 04 травня 1986 року № 16, від 19 травня 1986 року № 52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Таким чином, особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони у травні 1986 року, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Враховуючи те, що Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується документально, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про протиправність відмови Позивачу у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення інваліда війни, а тому є правові підстави для повторного розгляду заяви Позивача, з урахуванням висновків суду з цього питання.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги Відповідача.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.17р. у справі №826/6035/17 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.17р. у справі №826/6035/17 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 31.01.18