Постанова № 71910304, 25.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11762/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 листопада 2017 року у справі № 607/9424/17 (постанова ухвалена у м. Тернополі в складі головуючого судді Братасюка В.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 31.07.2017 звернувся в суд із адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому з урахуванням клопотання від 05.09.2017 просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо нарахування йому пенсії у розмірі нижче, ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлений законом; зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу; виплатити йому пенсію у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановлений законом починаючи з 01.02.2017 з урахуванням раніше виплачених сум та встановити строк 15 днів для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у нарахуванні ОСОБА_2 пенсії у розмірі нижчому, ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлений Законом. Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 у розмірі не нижчому прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законом, починаючи з 01.02.2017. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільське ОУПФУ Тернопільської області та ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Тернопільське ОУПФУ Тернопільської області просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Вказує, що частиною 2 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Оскільки тривалість страхового стажу позивача не досягає 35 років, тому призначити пенсію на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, можливості немає.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити клопотання про встановлення судом строку для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови та строк для подання до Тернопільського міськрайонного суду звіту про виконання постанови – 15 днів з дня набрання постановою законної сили.

Апелянт вказує, що згідно ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд має займати активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили. Спеціальними способами судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є зобов’язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги наведені у апеляційній скарзі ОСОБА_2 та просила її задовольнити, при цьому заперечила вимоги апеляційної скарги Тернопільського ОУПФУ Тернопільської області.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що 14.06.2012 ОСОБА_2 призначено пенсію за віком на пільгових умовах (із зниженням пенсійного віку) відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

09.11.2016 ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок йому пенсії.

Листом №551/С-11 від 14.11.2016 Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило ОСОБА_2 у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що його загальний страховий стаж становить 25 років 1 місяць 24 дні, який є недостатнім для виплати пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

27.07.2017 ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок та виплату йому пенсії у розмірі не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.02.2017.

Однак, листом №247/С-11 від 04.08.2017 Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило ОСОБА_2 у перерахунку пенсії, з аналогічних підстав, що викладені у попередньому листі.

Не погоджуючись із такою відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявне право на пенсію в розмірі не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а відтак дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивача у зв'язку із збільшенням на законодавчому рівні прожиткового мінімуму є неправомірними.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача здійснити виплату пенсії у розмірі не нижчому прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законом, з урахуванням раніше виплачених сум, то такі є передчасними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) надавалось (до 1 січня 2015 року) право дострокового виходу на пенсію за віком жінкам, яким виповнилось 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування особи мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 січня 2017 року становить 1247 грн, з 01 травня - 1312 грн, з 01 грудня - 1373 грн.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з тим, що у цій справі національні суди не розглянули доводи заявника з прямим посиланням на статтю 46 Конституції України про те, що розмір його пенсії був нижчим від встановленого у відповідний час прожиткового мінімуму.

З рахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Як видно з довідок Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №3627/02 від 13.07.2017 та №4874/02 від 23.10.2017, то розмір пенсії, яка виплачується ОСОБА_2 з лютого 2017 року по квітень 2017 року становила 949 грн., з травня 2017 року по вересень 2017 року - 963,30 грн., який є меншим, ніж встановлений Законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Оскільки нарахування та виплату позивачу пенсії за віком було проведено без дотримання гарантій передбачених, Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивача у зв'язку із збільшенням на законодавчому рівні прожиткового мінімуму.

Щодо вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача здійснити виплату пенсії у розмірі не нижчому прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законом, з урахуванням раніше виплачених сум, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відповідачем заперечується саме право позивача на перерахунок пенсії у розмірі не нижчому прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законом, а відтак дані вимоги (щодо виплати) є передчасними і можуть бути предметом судового розгляду виключно після відмови відповідача виконати рішення суду уже після перерахунку пенсії ОСОБА_2.

Також, суд вірно не звернув до негайного виконання постанову в частині зобов’язання відповідача здійснити виплату, так як в цій частині позивачу відмовлено в задоволенні вимог.

Колегія суддів апеляційного суду також вважає за необхідне зазначити, що з цих же підстав вимога позивача встановити строк 15 днів для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови не підлягає задоволенню. Суд першої інстанції не надав оцінку даній вимозі, проте це не вплинуло на законність прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 313, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 листопада 2017 року у справі № 607/9424/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 30.01.2018