Рішення № 71909882, 17.01.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38864/16-ц

Провадження № 2/761/1604/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Лукянчук А.О., Припутневич В.І.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Романюк Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» про визнання недійсним кредитного договору.

Під час слухання справи третьою особою було залучено ОСОБА_4.

В позовних вимогах позивач просить: кредитний договір №227/270407 від 27.04.2007 року, укладений між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_4 визнати недійсним.

Вимоги обгрунтовані тим, що 27.04.2007 року між ТОВ «БМ Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_4 (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір №227/270407 на придбання нерухомості. За умовами договору Банк надав Позичальнику грошові кошти в сумі 500 000,00 доларів США.

27.04.2007 року між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_3 (далі - Поручитель) в якості забезпечення зобов'язання за кредитним договором було підписано договір поруки №227/270407.

Позивач вважає що кредитний договір є недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.ч.1,3 ст.15, ст.217, ст.230 ЦК України, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» оскільки Банк перед укладенням кредитного договору не надав Позичальнику та Позивачеві інформацію про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, тип відсоткової ставки, орієнтовну сукупну вартість кредиту, податковий режим сплати відсотків, про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, інформацію про реальну процентну ставку Кредитного договору, не надав детальний розпис сукупної вартості кредиту. За таких обставин Кредитний договір було укладено під впливом обману Позичальника та Поручителя щодо умов Кредитного договору, здійсненого відповідачем у формі замовчування дійсних обставин, які мають істотне значення.

Також позивач зазначає, що кредитний договір є недійсним в силу ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки правочин вчинений з використанням нечесної підприємницької практики.

Абзац 6 пункту 4.4 Кредитного договору суперечить положенням ст.ст.524 та 533 ЦК України так як зобов'язання має бути виражене в національній валюті, а не в доларах США.

У пункті 7.1.2 Кредитного договору закріплено право банку змінювати відсоткову ставку в односторонньому порядку, а тому ця умова договору є несправедливою згідно з ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених вимог на тій підставі, що ОСОБА_4 уклав з банком кредитний договір та перед його укладенням відмовився отримати у письмовій формі інформацію від Банку, передбачену ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» пославшись на те, що має необхідний обсяг дієздатності, освідченості, рівень знань чинного законодавства України для вчинення правочину. Графік погашення заборгованості за Кредитним договором підписаний власноруч Позичальником, а обов'язок погашення заборгованості рівними частинами згідно Графіку свідчить про зрозумілість та прозорість платежів і ні в якому разі не обман, як позивач зазначає в позові. Позичальник у відповідності до п.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не скористався своїм правом не відкликав згоду, та не відмовився від виконання кредитного договору. Поручитель підписуючи договір поруки зазначила, що вона ознайомлена з Кредитним договором. Також представник зазначив, що дійсність кредитного договору вже перевірялась судами так рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 20.10.2015 року відмовлено у визнанні кредитного договору недійсним та рішення набрало законної сили.

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотання про особисту участь при розгляді справи і особистого надання пояснень та про відкладення слухання справи, оскільки він перебуватиме за межами України. Суд вислухавши представників сторін, враховуючи, що судом уже прийнято рішення за аналогічними вимогами третьої особи та рішення суду набрало законної сили відмовив у задоволенні клопотання та продовжив слухання справи у відсутність третьої особи.

У відповідності до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вислухавши сторони, оцінивши надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні за наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 27.04.2007 року між ТОВ «БМ Банк» (правонаступником якого є відповідач, далі - Банк) та ОСОБА_4, (далі - Позичальник) був укладений Кредитний договір №227/270407 за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 500 000,00 доларів США строком користування до 26.04.2022 року зі сплатою 12% річних для придбання нерухомості.

Договір підписаний сторонами, що свідчить про згоду сторін з його умовами.

Додатком до договору є Графік погашення заборгованості за кредитним договором в якому чітко зазначено в які строки які суми кредиту та процентів мають бути сплачені.

27.04.2007 року між ТОВ «БМ Банк» (правонаступником якого є відповідач, далі - Банк), ОСОБА_4 (далі - Позичальник, Боржник) та ОСОБА_3 (далі - Поручитель) був підписаний Договір поруки №227/270407.

За умовами договору Поручитель зобов'язувалася перед кредитором відповідати за зобов'язаннями Боржника, що випливають з Кредитного договору №227/270407 від 26.04.2007 року за яким Боржник зобов'язаний до 26.04.2022 року повернути кредит у розмірі 500 000,00 доларів США. Сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних, комісію, штрафні санкції у розмірі та випадках, передбачених Кредитним договором.

Крім того, в п.2 Договору поруки зазначено, що поручитель ознайомлений з умовами Кредитного договору.

Договір підписаний сторонами, що свідчить про згоду з його умовами.

У силу 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, a також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Договір, укладений під впливом омани, є оспорюваним правочином, і тягар доказування у даній категорії справ щодо доведеності наявності омани на момент вчинення правочину покладається на сторону позивача.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору, яка є спеціальною для врегулювання питань про послуги із споживчого кредитування, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;г) тип відсоткової ставки;ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману є нечесною підприємницькою практикою. Нечесна підприємницька практика забороняється.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 20.10.2015 року (справа №761/21966/15-ц) проголошеним у справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «БМ Банк» про визнання недійсним кредитного договору, стягнення коштів та визнання недійсним договору іпотеки встановлено, що відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним. Перевірено судом та встановлено, що перед укладанням кредитного договору позичальник добровільно визначив та обрав для себе контрагента, суму кредиту, валюту кредитування, термін та порядок його погашення, що підтверджується заявою на кредит від 25.07.2007 р.; графік погашення заборгованості за кредитним договором підписаний власноруч позивачем; договір кредиту не суперечить нормам ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, оскільки при укладенні договору волевиявлення Позичальника було вільним і відповідало його внутрішній волі.

Судами встановлено та зі змісту кредитного договору вбачається, що в договорі ПАТ «БМ Банк», керуючись ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначив інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, детальний розпис сукупної вартості кредиту, а також інформацію про всі витрати, пов'язані з одержанням кредиту, що також підтверджується відповідним Графіком платежів. Вказані документи були підписані особисто позивачем, що свідчить про те, що він був з ними ознайомлений належним чином.

Протягом дії кредитного договору позивач не звертався до банку з пропозицією щодо внесення будь-яких змін до запропонованої до підписання редакції кредитного договору, за роз'ясненням положень, які були йому не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись зі всіма умовами такого договору, а також не скористався правом на відкликання згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

У відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи ту обставину, що позивач не є стороною кредитного договору, звернулася до суду із позовом у власних інтересах, а не інтересах ОСОБА_4, як Позичальника за кредитним договором, положення ст.4 ЦПК України та ту обставину, що судом за позовом Позичальника перевірялась недійсність кредитного договору, суд приходить до висновку, що права позивача не є порушеними. Договір поруки позивач не оспорювала.

Разом з тим порука є способом забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором і має похідну природу від правовідносин, що виникають з кредитного договору. Поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а навпаки, є особою, яка своєю відповідальністю забезпечує відповідальність боржника у договорі споживчого кредиту, тобто споживача. Отже, на поручителя не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а тому відповідно банк і не був зобов'язаний надавати позивачу інформацію, визначену ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити в позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 січня 2018 року

Суддя: Н.Г.Притула