Ухвала суду № 71909602, 23.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/3/18 Справа № 712/15242/17 Категорія: ст.ст. 131, 170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_13 про накладення арешту на майно, винесеного у кримінальному провадженні № 12014250040001865 від 12.05.2014 р. за ч. 1 ст. 192 КК України, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

07 грудня 2017 року слідчий СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_13, звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, посилаючись на те, що в провадженні слідчого відділу перебуває кримінальне провадження № 12014250040001865 від 12 травня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 192 КК України.

В обґрунтування клопотання вказав, що до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області звернулася ОСОБА_10 по факту шахрайських дій зі сторони ПАТ «ОТП ОСОБА_14», Філія ЗАТ «ПАТ» «ОТП ОСОБА_14» та ТОВ « ОТП Факторинг Україна», що виявилися у переконуванні заявника про наявність заборгованості перед останніми та необхідності її виплати, посилаючись на зазначене у кредитному договорі МР-Р00/163/2006 від 18 липня 2006 року в розмірі 42 075 доларів США.

По вказаному факту було відкрито виконавче провадження № 12014250040001865 від 12 травня 2014 року за ч. 1 ст. 192 КК України.

Так, в ході досудового розслідування під час допиту потерпілої ОСОБА_10 стало відомо, що 16 червня 2017 року ї чоловіком ОСОБА_15 (який помер 06 жовтня 2017 року) було отримано рекомендований лист від невідомої їй особи - ОСОБА_16 з вимогою виплатити їй 955 391,62 долари США, що 15 травня 2017 року еквівалентно 25 293 335 грн. 80 коп. за кредитним договором № МЬ-РОО/163/2006 від 18 липня 2006 року, який було укладено між ОСОБА_10 та АКБ «ОСОБА_14 Україна». ОСОБА_16 стверджує, що отримала від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступлене право вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки і є іпотеко держателем, однак таке не може відповідати ні закону, ні дійсності, оскільки жодних правовідносин з даною фізичною особою ОСОБА_10 не мала, така особа їй не відома і ніяких грошових зобов'язань перед нею вона не має. Рішень судів, які б вступили в силу про стягнення з ОСОБА_10 суми боргу в розмірі 25 293 335 грн. 80 коп. не існує, виконавчих проваджень, де вказана особа була б стягувачем також не має. Зобов'язання банком в тексті кредитного договору було встановлено у іноземній валюті, однак видавалися грошові кошти в українській гривні, що підтверджується довідкою Національного банку України. Підтвердження відсутності використання кредитором будь-якої готівки в іноземній валюті – в доларах США у правовідносинах із позичальником є вказане у відповіді Національного банку України від 15 вересня 2016 року за № 20-0004/77405 про замовлення та купівлю на міжбанківському валютному ринку України юридичною особою - Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» лише безготівкового долара США за гривню в період з 18 липня 2006 року по 22 серпня 2016 року, що повністю виключає надання/отримання кредиту в доларах США. Меморіальний ордер підтверджує, що зазначена сума в розмірі 212 478 грн. 75 коп., яка була зарахована на гривневий рахунок № 26205001700685, отримувалася в якості кредиту на придбання. Надана відповідь НБУ також підтверджує відсутність заборгованості перед ПАТ «ОТП ОСОБА_14» та перед-будь-яким банком України. Банк незаконно заволодів її коштами, які були достроково та надмірно сплачені станом на 2009 рік в розмірі близько 27 000 доларів США, що еквівалентно 675 000 грн. при тому, що продавцем нерухомого майна було отримано 212 478 грн. 75 коп., що є поза межами умов кредитних договорів, оскільки погасити кредит ОСОБА_10 має до 2012 року.

Крім того, встановлено, що на даний час ОСОБА_16 ініціювала позов про зняття арешту з іпотечної квартири, що розташована по вул. Верхня Горова (Фрунзе) 134, кв. 33 в м. Черкаси, за прямої участі ПАТ «ОТП ОСОБА_14», ТОВ «Факторинг Україна» та приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_17, з метою набуття права власності чи реалізації третій особі даного житлового приміщення, що є порушенням вимог закону і прав ОСОБА_10 як позичальника - клієнта банку.

Відповідно до вимог ст. 78 КПК України речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочинів або були об'єктом злочинних дій, а також гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі ніші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності, зокрема будь-які предмети матеріального світу, якщо вони містять у собі важливі для вирішення справи відомості.

З метою забезпечення збереження майна, яке являється речовим доказом по справі, а також є спірним майном, необхідно накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, а також заборонити проживати та перебувати будь-яким особам, крім тих, що проживають там протягом тривалого часу, а саме з 2006 року і по теперішній час, тобто ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 та інші особи за їхньою згодою.

Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого СВ Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_13 про накладення арешту на майно, винесеного у кримінальному провадженні № 12014250040001865 від 12.05.2014 р. за ч. 1 ст. 192 КК України, слідчий суддя в ухвалі зіслався на те, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_7

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_9 в апеляційній скарзі ставить питання про її скасування та постановлення нової ухвали, якою клопотання слідчого СВ Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області задовольнити та накласти арешт на житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що ухвала суду винесена з істотним порушенням вимог КПК України, неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що судом не взято до уваги вимоги ч. 4 ст. 170 КПК України, де вказано, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. А відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

31.10.2017 р. вказана квартира постановою слідчого Ковальчук В.Л. була визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, але з клопотанням про арешт до слідчого судді ні слідчий, ні прокурор не звернулись.

З 23.11.2017 р. вони були виписані з вище вказаного помешкання, з невідомих їм причин та підстав, оскільки власник квартири – ОСОБА_10, яка є її довірителем та перебуває з травня 2017 року за межами України таких дій не вчиняла, і вона також не здійснювала зняття з реєстрації і жодних повідомлень від будь-яких «нових власників» вони не отримували.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_10 в апеляційній скарзі ставить питання про її скасування та постановлення нової ухвали, якою клопотання слідчого СВ Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області задоволтити та накласти арешт на житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_18 в апеляційній скарзі ставить питання про її скасування та постановлення нової ухвали, якою клопотання слідчого СВ Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області задоволтити та накласти арешт на житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_12 в апеляційній скарзі ставить питання про її скасування та постановлення нової ухвали, якою клопотання слідчого СВ Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області задовольнити та накласти арешт на житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, в підтримку апеляційних скарг, вислухавши пояснення потерпілого ОСОБА_7 та його адвоката ОСОБА_8, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, та дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні осіб, які звертаються з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб’єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до п.п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому згідно до п.п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Дослідивши викладене мотивування клопотання, на думку судової колегії, слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні його клопотання про арешт майна.

Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

В своїх апеляціях скаржниці ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_19 посилаються на те, що вони є власниками нерухомого майна, а саме: квартири за адресою – АДРЕСА_3.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_3, - є ОСОБА_7, згідно договору купівлі-продажу від 05.12.2017 р.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.02.2014 р. позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_12 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, вимоги задоволені та встановлено спосіб реалізації квартири шляхом продажу та виселено ОСОБА_10, ОСОБА_15 та ОСОБА_12 Дане судове рішення пройшло всі судові інстанції, набрало чинності та виконано, що підтверджено сторонами та матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Колегія суддів приходить до переконання, що майно, яке слідчий просить суд арештувати, в тому числі об’єкти нерухомості, а саме – квартира за адресою: АДРЕСА_3, не належать ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_19, оскільки власником майна є ОСОБА_7

Колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції правильно вказав, що накладення арешту на майно позбавить права на нього його законного володільця – ОСОБА_7

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2017 року без змін.

Керуючись ст.ст. 170, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_13 про накладення арешту на майно, винесеного у кримінальному провадженні від 12.05.2014 р. за ч. 1 ст. 192 КК України – залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_19, - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :