Ухвала суду № 71908437, 16.01.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/68486/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В.,

при секретарі Бажан О. А.,

за участі представника заявника ОСОБА_1 - Сєдова А. М.

прокурора Карпюка Т. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за клопотанням представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Сєдова Андрія Миколайовича про скасування арешту у кримінальному провадженні № 42017000000001340 від 04.05.2017, накладеного ухвалою слідчого судді № 757/44003/17-к від 02.08.2017,-

В С Т А Н О В И В :

15.11.2017 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката Сєдова А.М. в інтересах ОСОБА_1, яке передано слідчому судді Литвиновій І.В. 16.11.2017, про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/44003/17-к від 02.08.2017 на майно - грошові кошти та матеріальні цінності, вилучені під час обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1, яким користується ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 42017000000001340.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, представник заявника вказує, що вилучені грошові кошти та матеріальні цінності під час обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1, отримані внаслідок зайняття підприємницькою діяльністю.

Також, стверджує про відсутність у клопотанні прокурора будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має будь - яке відношення до кримінального провадження в рамках якого було здійснено обшук.

Окрім того, представник заявника стверджує, що органом досудового розслідування не доведено тієї обставини, що грошові кошти та інше майно на яке накладено арешт містять сліди злочину, чи якимось чином відносяться до кримінального правопорушення. Зазначає, що у рамках кримінального провадження ОСОБА_1 не є особою, відносно якої можуть бути застосовані заходи забезпечення кримінального провадження. Вказує, що підстави для накладення арешту на майно, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України, відсутні, а відтак він підлягає скасуванню.

Представник заявника - адвокат Сєдов А. М. у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

Присутній у судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на обґрунтованість ухвали слідчого судді про накладення арешту, вказав, що на даний час дія вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не втратила свою актуальність, а підстави які були на час накладення арешту продовжують існувати. Разом з тим, вказав, що вилучене майно постановою від 31.07.2017 визнано речовим доказом.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши обґрунтування представника заявника, заперечення прокурора, приходить до наступного.

Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Окрім іншого, в ході досудового розслідування встановлено, що у період з 04.01.2016 по 25.04.2017 посадові особи ТОВ «Технологічна Група Маресто» (ЄДРПОУ 39589195) за посередництвом організаторів «транзитно - конвертаційної групи» ухилились від сплати податків шляхом заниження податку на додану вартість на суму 5,3 млн. грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

27.07.2017 - 28.07.2017 проведено ряд обшуків за місцями проживання та транспортних засобів організаторів та учасників «конвертаційного центру», а також контрагента «конвертаційного центру», де виявлено та вилучено печатки фіктивних підприємств, в тому числі печатки нерезидентів, грошові кошти, оригінали первинних господарських документів та комп'ютерну техніку.

Зокрема, проведено обшук житла за адресою: АДРЕСА_1, яким користується співорганізатор «конвертаційного центру» ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в функції якого входить спілкування з клієнтами, які користуються послугами з конвертації грошових коштів у готівку, видача фіктивних документів та готівкових грошових коштів, пошук осіб які за грошове винагородження дають згоду на реєстрацію СГД на свої паспортні данні, разом із дружиною ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка є також учасником «конвертаційного центру» - номінальним співзасновником «транзитних» та «фіктивних» суб'єктів підприємницької діяльності.

Ухвалою слідчого судді від 02.08.2017 накладено арешт на майно, яке вилучено під час обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1, яким користується співорганізатор «конвертаційного центру» ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2017 при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував, що арешт необхідний з метою забезпечення зберігання речових доказів, оскільки вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України. Наряду з вказаним, слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, яке було тимчасово вилучено під час обшуку, встановив , що таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.

Разом з тим, під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що майно, яке вилучено під час проведення обшуку, постановою слідчого від 31.07.2017 визнано речовим доказами.

При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів , слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПКУ України

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває. А отже, майно, яке має ознаки, визначені у ч. 2 ст. 167 КПК України, може підлягати арешту у кримінальному провадженні, в якому не повідомлено про підозру жодній особі, а відтак посилання представника заявника, що ОСОБА_1 не має відношення до кримінального правопорушення, як на одну з підстав для скасування арешту, слідчий суддя не приймає до уваги.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник заявника, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42017000000001340.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_1 обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_1 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Сєдова Андрія Миколайовича про скасування арешту у кримінальному провадженні № 42017000000001340 від 04.05.2017, накладеного ухвалою слідчого судді № 757/44003/17-к від 02.08.2017 - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя І. В. Литвинова