Рішення № 71907647, 22.01.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2018 року № 810/4140/17

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання – Приходько Н.І.,

розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 14.11.2017 № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки прийнято з порушенням строку застосування адміністративно-господарських санкцій та за наслідками перевірки, проведеної з порушенням встановленого законом порядку.

Ухвалою суду від 04.12.2017 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.12.2017, яке відкладено за клопотанням позивача.

Ухвалою суду від 10.01.2018 закрито підготовче провадження в даній справі та призначено її до судового розгляду на 22.01.2018.

У судовому засіданні 22.01.2018 позивачка підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, просила позов задовольнити.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується його розпискою, до судового засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення засідання до суду не звертався. Надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки прийнято з дотриманням вимог закону та на підставі об’єктивно встановлених обставин.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доводи та пояснення позивача, розглянувши подані документи, матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Позивачка є фізичною особою-підприємцем, господарську діяльність здійснює, зокрема, у торгівельному павільйоні за адресою: м. Узин, вул. Поповича, 2в.

До видів діяльності позивачки відносяться: Код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг; Код КВЕД 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (основний); Код КВЕД 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.

Посадовими особами податкового органу 25.10.2017 на підставі наказу ГУ ДФС України від 25.09.2017 № 1729 та направлень від 25.10.2017 № 1186, № 1187 проведено фактичну перевірку позивача за вказаною адресою, за наслідками якої складено Акт від 26.10.2017 № 568/10-36-40/НОМЕР_2 (а.с. 37 – 40), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме – факт реалізації 30.07.2016 пачки цигарок по ціні 21,00 грн. за відсутності діючої на той час ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

На підставі висновків Акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2017 № НОМЕР_1, яким до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 000,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивачка звернулась до суду з позовом про його оскарження.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено основні засади щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до ч. 12 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно із абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 гривень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Особливості проведення фактичної перевірки визначено ст. 80 ПК України.

Згідно із п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України (в редакції станом на час винесення спірних правовідносин) фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Щодо дотримання посадовими особами податкового органу вимог закону при оформленні Акту перевірки, суд зазначає наступне.

Пунктом 86.1 ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

З матеріалів справи слідує, що фактичну перевірку позивача проведено 25.10.2017, проте Акт за результатами перевірки складено лише наступного дня, тобто 26.10.2017, що не відповідає вимогам п. 86.5 ст. 86 ПК України, та об’єктивно позбавило позивачку права надати свої пояснення і зауваження. Крім того, у Акті перевірки не вказано дати та часу для ознайомлення позивачки з матеріалами перевірки, надання пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті (а.с. 40).

Також, суд критично оцінює надані відповідачем копії актів про відмову від підписання акту перевірки та відмови від отримання Акту перевірки (а.с. 34, 35), оскільки в них викладено обставини, пов’язані із Актом від 25.10.2017, а не Актом від 26.10.2017, висновки якого покладено в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Будь-яких пояснень щодо вказаних обставин відповідачем суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у постановах Верховного Суду України №21-425а14 від 27 січня 2015 року, №826/5689/13 від 09 лютого 2016 року та від 16 лютого 2016 року у справі № 826/12651/14 міститься висновок, який зводиться до того, що невиконання контролюючим органом вимог Податкового кодексу України щодо призначення та проведення перевірки платника податків призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Тобто у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Верховним Судом у постанові від 16.01.2018 у справі № 826/442/13-а (К/9901/898/18) також зроблено правовий висновок про те, що податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст.ст. 74 – 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням того, що податковим органом не дотримано вимог закону щодо оформлення результатів фактичної перевірки позивачки, суд приходить до висновку, що прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Також, як слідує із письмових заперечень відповідача проти позову та змісту Акту перевірки висновки про порушення позивачкою вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ґрунтуються на змісті документів та фіскальних звітних чеків, що містяться в пам’яті РРО або в пам’яті модемів поданих до органів ДФС по дротових чи бездротових каналах зв’язку від 30.07.2016.

У той же час, суд критично оцінює надані відповідачем на підтвердження вказаних фактів відомості з Аналітичної системи ДФС (а.с. 43, 44), оскільки вони не містять будь-яких об’єктивних даних, які б підтверджували місце проведення господарської операції.

Проте, як зазначено вище, фактичну перевірку позивача проведено за адресою: м. Узин, вул. Поповича, 2в.

У той же час, в матеріалах справи міститься копія Ліцензії, що надавала позивачу право роздрібної торгівлі тютюновими виробами станом на 30.07.2016 за адресою: м. Узин, вул. Поповича, 2г, а саме – ліцензія № 003213 (а.с. 59).

Доводи ж позивачки про протиправність оскаржуваного рішення з підстав порушення податковим органом строків застосування адміністративно-господарських санкцій, визначених ч. 1 ст. 250 ГК України є необґрунтованими, оскільки частиною 2 цієї ж статті визначено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного рішення.

Таким чином, даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн. (квитанція від 29.11.2017 № ПН159).

Отже, понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № НОМЕР_1 від 14.11.2017.

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_2, місцезнаходження: 09161, Київська обл., Білоцерківський р-н., АДРЕСА_1) судові витрати у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ-151, вул. Народного Ополчення, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 31 січня 2018 р.