Ухвала суду № 71906959, 25.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/53/18 Справа № 712/56/18 Категорія: ст. 170 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурорівОСОБА_6, ОСОБА_7

потерпілого ОСОБА_8

представника ТОВ «НВФ ОСОБА_2 ЛТД» - адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси апеляційну скаргу директора ТОВ «Сміла-2017» ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 05 січня 2018 року, якою накладено арешт на майно, -

в с т а н о в и л а :

Слідчий СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_11 звернувся до слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси з погодженим із прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_6 клопотанням про накладення арешту на нежитлове приміщення, що знаходиться під номером 127 по вул.Свято-Макаріївська (Леніна) в м.Черкаси, загальною площею 92,3 м., а саме: приміщення 1-го поверху з №40-1 по №40-9, №40-11, №40-12, позначене за планом літерою «А5», з метою забезпечення збереження майна, яке являється речовими доказами по справі, а також є спірним майном.

Клопотання обґрунтоване тим, що 22.12.2017 р. до чергової частини Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області надійшла заява від ОСОБА_12, про те, що 22.12.2017 р. о 14 год. перебуваючи у приміщенні ТОВ «ОСОБА_2 ЛТД», за адресою: м.Черкаси, вул. Свято-Макаріївська,127 невідомі особи вчинили самоправні дії, а саме: всупереч установленому законом порядку та волі заявниці проникли до приміщення та винесли звідти речі. По вказаному факту було відкрито кримінальне провадження №12017251010010208 від 23.12.2017 р. за ст.356 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 26.08.2008 р. між ПАТ «ОСОБА_13 та Кредит» та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір №2356-ЧД, відповідно до якого банк надав кредит в сумі 100 тисяч доларів США строком до 25.08.2018 р. зі сплатою 14% річних за користування кредитом. Забезпеченням виконання цього Договору є застава нерухомості (іпотека): нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: вул.Свято-Макаріївська (Леніна) №127 в м.Черкаси, загальною площею 92,3 м., а саме: приміщення 1-го поверху з №40-1 по №40-9, №40-11, №40-12, позначене за планом літерою «А5», що належить йому на підставі Договору купівлі – продажу нежитлового приміщення, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 07.08.2008 р. за реєстраційним №3067472. Додатковим забезпеченням виконання зобов’язань за цим Договором є порука фізичної особи ОСОБА_12 та ОСОБА_14, які мешкають за адресою: м.Черкаси, вул. Г. Майдану (Гайдара), 7, кв.80 відповідно оформлені договори поруки №2356/1-ЧД від 26.08. 2008 р. та договір поруки №2356-ЧД від 26.08.2008 р.

16.02.2009 р. ОСОБА_8 підписав з кредитором на користь ПАТ «ОСОБА_13 та Кредит» додаткову угоду №1 по переводу платежів по кредитному договору на систему ануїтет. Відповідно до цієї системи ануїтету щомісячний платіж істотно збільшився та став складати 1530 дол. США.

На момент підписання додаткової угоди, а саме на 16.02.2009 р. позичальник сплатив банку 4999,98 дол. США тіло кредиту та 6033,92 дол. США відсотки за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору. Загальна сума сплачених позичальником коштів станом на лютий 2009 року становить 11033,90 дол. США.

Відповідно до кредитного договору № 2356-ЧД від 26.08.2008 р. та додаткової угоди № 1 від 16.02.2009 р. ОСОБА_8 повинен сплачувати на користь ПАТ «ОСОБА_13 та Кредит» щомісячні платежі в розмірі 1530,00 дол. США до 25.08.2018 р., а відповідно істотно збільшується загальна вартість кредиту з 170639,36 дол. США до 185453,90 дол. США.

Ця сума, станом на лютий 2009 року є значно більшою ніж та до якої підписано договори поруки № 2356-ЧД від 26.08.2008 р. та договір поруки № 2356/1-ЧД від 26.08.2008 року. Різниця на яку збільшено загальну суму кредитного договору становить 185453,90 дол., що в переводі на гривню становить 118412,62 грн.

27.10. 2017 р. ПАТ «ОСОБА_13 та Кредит» в особі представника за довіреністю ОСОБА_15 підписав договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором та згідно договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, відступило ТОВ «Сміла-2017», директором якого є ОСОБА_10, котрий в подальшому став новим кредитором ОСОБА_16

30.10.2017 р. ТОВ «Сміла - 2017» було направлено ОСОБА_16 вимогу про усунення порушення (Іпотечне повідомлення) в якому зазначено, що згідно умов Кредитного договору станом на 27.10.2017 р. заборгованість становить: прострочена заборгованість за кредитними коштами 94998,74 дол. США; заборгованість за нарахованими процентами 103524,51 дол. США; заборгованість за комісію 71312,14 грн.; заборгованість за пеню 35648 184,34 грн.; судові витрати 33643,38 грн.. Всього заборгованість складає 198523,25 дол. США та 35753139,86 грн.

Дана вимога була надіслана без будь-яких документів на підтвердження походження сум заборгованості по Кредитному договору № 2356-ЧД від 26.08.2008 р., які вказані у вимозі.

Також, 21.07.2015 р. рішенням Черкаської міської ради № 2-1376 «Про розділення вул. Леніна на дві частини та перейменування від початку вул. Леніна до вул. Ільїна на вул. Небесної Сотні, а від вул. Ільїна до закінчення вул. Леніна на вул. Свято-Макаріївську» вулицю Леніна в частині від вул. Ільїна до закінчення вул. Леніна було перейменовано у вул. Свято-Макаріївську, тобто буд. 127 знаходиться на вказаній вулиці, однак, директор ТОВ «Сміла-2017» ОСОБА_10 подав приватному нотаріусу Черкаського міського округу ОСОБА_17 неправдиві відомості, зазначивши, що приміщення 1-го поверху з № 40-1 по № 40-9, № 40-11, № 40-12, позначене за планом літерою «А5» тобто предмет спору, знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 127, а не м. Черкаси, вул. Свято-Макаріївська, 127.

Слідством встановлено достатньо підстав вважати, що вказане нежитлове приміщення, що знаходиться під номером 127 по вул. Небесної Сотні (Леніна) в м. Черкаси, загальною площею 92,3 м., а саме: приміщення 1-го поверху з № 40-1 по № 40-9, № 40-11, № 40-12, позначене за планом літерою «А5», що знаходиться за вказаною адресою мають значення в якості речового доказу по кримінальному провадженні.

Крім того, ОСОБА_12 та ОСОБА_18 виступали в якості поручителів по кредитному договорі № 2356-ЧД від 26.08.2008 р. та були укладені договори поруки № 2356-ЧД від 26.08.2008 р., додаткову угоду до цього договору від 26.08.2008 р. та договори поруки № 2356/1-ЧД від 26.08.2008 р., додаткову угоду до цього договору від 26.08.2008 р. Згодом, зустрічний позов ОСОБА_12 та ОСОБА_14 до ПАТ «Банк «ОСОБА_13 та Кредит» про визнання припиненим договору поруки № 2356-ЧД від 26.08.2008 р., додаткової угоди до цього договору від 26.08.2008 р. та про визнання припиненим договору поруки № 2356/1-ЧД від 26.08.2008 р., додаткову угоду до цього договору від 26.08.2008 р. задоволено частково. Визнано припиненим договір поруки № 2356-ЧД від 26.08.2008 р., додаткову угоду до цього договору від 26.08.2008 р. між ОСОБА_14 та ПАТ «Банк «ОСОБА_13 та Кредит», визнано припиненим договір поруки № 2356/1-ЧД від 26.08.2008 р., додаткову угоду до цього договору від 26.08.2008 р. між ОСОБА_12 та ПАТ «Банк «ОСОБА_13 та Кредит». Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16.09.2013 р. Питання щодо стягнення самого майна вирішено не було.

Разом з тим, під час розгляду Соснівським районним судом м. Черкаси цивільної справи, а саме 27.09.2011 р. ПАТ «Банк «ОСОБА_13 та Кредит» було подано заяву про збільшення позовних вимог, якою ПАТ «Банк «ОСОБА_13 та Кредит» збільшили позовні вимоги до потерпілого та поручителів, а в частині позовних вимог до ТОВ «НВФ «ОСОБА_16 ЛТД» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки просив залишити дану позовну вимогу без розгляду.

27.09.2011 р. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси по даній справі позовну вимогу позивача до ТОВ «НВФ «ОСОБА_16 ЛТД» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду.

07.10.2014 р. та 23.02.2015 р. Вищий господарський суд України касаційну скаргу та додані до неї документи повернув ПАТ «Банк «ОСОБА_13 та Кредит» без розгляду.

Також, ПАТ «Банк «ОСОБА_13 та Кредит» було обрано спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: визнання за ПАТ «Банк «ОСОБА_13 та Кредит» в особі «Полтавське РУ» АТ «Банк «ОСОБА_13 та Кредит» право продати вказаний предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, а також на здійснення оцінки вказаного нерухомого майна, за участю суб?єкта оціночної діяльності за власним вибором позивача з виготовленням звіту незалежної оцінки, та здійснити продаж предмету іпотеки за ціну відповідно до звіту незалежної оцінки майна.

За вказаним позовом господарським судом Черкаської області було відкрито провадження у справі № 925/59/14. Під час розгляду даної справи ПАТ «Банк «ОСОБА_13 та Кредит» намагався змінити предмет позову на звернення стягнення на предмет іпотеки (вказані приміщення) шляхом визнання за ПАТ «Банк «ОСОБА_13 та Кредит» права власності на дані приміщення. Однак, так як вказана заява банку була подана вже після початку розгляду судом справи по суті, суд не прийняв дану заяву банку. Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.08.2014 р. по справі №925/59/14 в задоволенні позову ПАТ «Банк «ОСОБА_13 та Кредит» відмовлено повністю, з підставою застосування судом позовної давності. Зокрема, як було встановлено судом, та зазначено в рішенні, що строк позовної давності щодо звернення стягнення на предмет іпотеки сплив ще 09.02.2012 р.

ПАТ «Банк «ОСОБА_13 та Кредит» два рази звертався до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на вказане рішення господарським судом Черкаської області, однак два рази Київський апеляційний господарський суд своїми ухвалами не приймав та повертав апеляційну скаргу Банку без розгляду у зв'язку з пропуском Банком без поважних причин строку подачі апеляційної скарги.

У зв'язку з чим, законні вимоги щодо стягнення предмету іпотеки не було реалізовано у передбачений законом строк.

На даний час не встановлено обставин, які можуть свідчити про законні підстави встановлення права власності на приміщення, що знаходиться під номером 127 по вул. Свято-Макаріївська (Леніна) в м. Черкаси, загальною площею 92,3 м., а саме: приміщення 1-го поверху з № 40-1 по № 40-9, № 40-11, № 40-12, позначене за планом літерою «А5» за ТОВ «Сміла - 2017».

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.01.2018 р. року задоволено клопотання слідчого СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_11 про накладення арешту на майно та накладено арешт на нежитлове приміщення, що знаходиться під номером 127 по вул.Небесної Сотні (Леніна) в м.Черкаси, загальною площею 92,3 м., а саме: приміщення 1-го поверху з №40-1 по №40-9, №40-11, №40-12, позначене за планом літерою «А5», заборонено відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначила, що клопотання органу досудового розслідування підлягає задоволенню, з метою забезпечення кримінального провадження, забезпечення можливого цивільного позову у кримінальному провадженні, належного зберігання речових доказів та в подальшому розгляду питання про їх долю чи конфіскацію в дохід держави.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді директор ТОВ «Сміла-2017» ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді з підстав її незаконності та необґрунтованості та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого Черкаського ВП ГУНП України в Черкаській області про накладення арешту на майно. Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не вказала, з яких підстав було встановлено, що належне власнику ТОВ «Сміла-2017» арештоване нежитлове приміщення – визнано речовим доказом, якщо ймовірно за все, згідно з матеріалів кримінального провадження, наявного у слідчого вбачається, що нібито мало місце самовправство відносно рухомого майна, яке було зібране в присутності потерпілої та вивезено також в її присутності та присутності членів її сім'ї у вказане нею приміщення для його зберігання, а тому вважає, що мови про самовправство йти не може, оскільки ОСОБА_12 з членами своєї сім'ї, особисто здійснювала контроль за цілісністю та схоронністю речей та інших матеріальних цінностей під час їх вивезення з приміщення ТОВ «Сміла-2017». Апелянт вказує, що слідчий суддя не з’ясувавши всіх обставин справи та не дослідивши дійсність існуючих правовідносин, не вивчивши підстави походження права власності у ТОВ «Сміла-2017» на арештоване нежитлове приміщення, всупереч КПК України здійснює накладення арешту на нерухоме майно, яке взагалі не має ніякого відношення до даної кримінальної справи, провадження в якій порушено за ст.356 КПК України. Наголошує, що в матеріалах клопотання про накладення арешту на майно, відсутні докази, які б свідчили, що майно, на яке слідчий суддя наклала арешт є майном, яке є предметом чи доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Вважає, що слідчий суддя в порушення вимог ст.173 КПК України наклала арешт на майно, передчасно, без належного встановлення власника даного майна та без доведення органами досудового розслідування необхідності у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі директор ТОВ «Сміла-2017» ОСОБА_10 просить поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді, як пропущений з поважних причин. При цьому зазначає, що клопотання про арешт майна суд розглянув за відсутності представників ТОВ «Сміла-2017», а про спірну ухвалу, товариству стало відомо після спливу строку на апеляційне оскарження, а саме 17.01.2018 р.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «Сміла-2017» ОСОБА_19, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити, прокурора який заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення а ухвалу слідчого судді без змін, потерпілого ОСОБА_8 та представника ТОВ «НВФ ОСОБА_16 ЛТД» - адвоката ОСОБА_9, які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга директора ТОВ «Сміла-2017» ОСОБА_10 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз.2 ч.3 ст.395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню, оскільки, на переконання колегії суддів, цей строк пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12017251010010208 від 23.12.2017 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції ЗУ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

За змістом ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року по справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

За таких підстав, з метою забезпечення кримінального провадження, забезпечення можливого цивільного позову у кримінальному провадженні, належного зберігання речових доказів та в подальшому розгляду питання про їх долю чи конфіскацію в дохід держави, слідчий суддя, при вирішенні питання про арешт даного майна, прийняла рішення у відповідності до вимог ст.173 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Відтак, доводи апелянта про незаконність ухвали слідчого судді є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, в зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.

Керуючись ст.170, 171, 173, 404, 405, ч.3 ст.407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Сміла-2017» ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 05 січня 2018 року – залишити без задоволення, а ухвалу – без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :