Рішення № 71905560, 18.01.2018, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/1758/16-ц

Провадження по справі № 2/538/14/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2018 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Бондарь В.А.

при секретарі Дробот О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3 державна нотаріальна контора Полтавської області, Токарівська сільська рада Лохвицького району Полтавської області про визнання права власності у порядку спадкування та зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом , -

В с т а н о в и в:

Позивач по первісному позову ОСОБА_1 звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування, в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 10.01.2016 року померла його бабуся ОСОБА_5. Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 мав бути її син, батько позивача - ОСОБА_6, який помер 17.12.1996 року. До складу спадкового майна входить земельна частка (пай) площею 3,82 га, розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області. При зверненні до державного нотаріуса Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав на земельну ділянку, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як відсутній документ, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно. Також, між ним та відповідачкою наявний спір. Тому позивач був змушений звернуться до суду, так як не має можливості нотаріально оформити своє право власності на земельну ділянку.

Позивач по зустрічному позову ОСОБА_4 звернулася до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом, в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 10.01.2016 року померла її рідна сестра ОСОБА_5 01.02.2008 року вона придбала для своєї сестри житловий будинок в с. Нижня Будаківка по вул. Чупаки, 1, Лохвицького району Полтавської області. В 2014 році, в зв’язку з погіршенням стану здоров’я сестри, для догляду за нею була вимушена переїхати поближче до неї в с. Нижня Будаківка. ОСОБА_5 була особою похилого віку, часто хворіла, останній рік не могла самостійно себе обслуговувати та потребувала постійної сторонньої допомоги, не могла вільно самостійно пересуватись, а згодом взагалі була прикута до ліжка. Догляд за ОСОБА_5, забезпеченням її ліками, продуктами та побутовим обслуговуванням повністю лягли на неї. Онук померлої ОСОБА_5 утриманням та піклуванням її не займався. Тому позивач звернулася до суду з метою усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом.

Позивач по первісному позову, відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги по первісному позову підтримав повністю, просить суд позов задовольнити повністю. Заперечував проти задоволення зустрічних вимог, просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник позивача по первісному позову, відповідача по зустрічному позову ОСОБА_7 підтримав думку ОСОБА_1, просить вимоги по первісному позову задовольнити повністю. Зазначив, що позивач ОСОБА_1 дійсно є рідним онуком спадкодавця ОСОБА_5, в неї були два сина, які померлі при її житті. Після смерті синів згідно до вимог чинного законодавства спадкоємцями першої черги є онуки. Крім ОСОБА_1 є ще двоє онуків, які відмовилися від прийняття спадщини, тому він має право на спадкування за законом у першу чергу. В задоволенні зустрічних позовних вимог просить суд відмовити повністю, оскільки стороною не надано жодних доказів щодо безпорадного стану спадкодавця, які б свідчили про ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю позивачем ОСОБА_1, що спадкодавець потребував його допомоги, він мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Позивач по зустрічному позову, відповідач по первісному позову ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги по зустрічному позову підтримала повністю. Зазначила, що померла ОСОБА_5 є її рідною сестрою. Вона проживала в іншому селі, коли сестра захворіла, вона придбала їй будинок в іншому селі, а потім переїхала до неї та проживала поряд у сусідньому будинку. Сестра хворіла, була похилого віку, вона їй допомагала по господарству, годувала її, купувала ліки. Вважає, що ОСОБА_1 не має право на спадкування, оскільки ухилявся від обов’язку щодо догляду за бабусею, хоча і мав таку можливість, до неї він жодного разу не приїздив, також не приїжджали й інші онуки, так як у сестри були два сини, вони померли ще при її житті. Їй відомо, що інші спадкоємці відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 Зазначила, що вона поховала свою сестру за власні кошти, ОСОБА_1 не був присутній на похоронах та ніякої участі в них не приймав, оскільки вона його не повідомляла, так як у неї не було з ним ніякого зв’язку. Просить зустрічний позов задовольнити, а в первісному позові відмовити у повному обсязі.

Представник позивача по зустрічному позову, відповідача по первісному позову ОСОБА_8 підтримала думку ОСОБА_4, просить вимоги по зустрічному позову задовольнити повністю. Пояснила, що померла ОСОБА_5 є рідною сестрою позивачки по зустрічному позову, спадкодавець була людиною похилого віку, проживала самотньо, потребувала сторонньої допомоги. Дізнавшись про стан своєї сестри ОСОБА_4 придбала їй будинок в іншому селі та пізніше переїхала до неї, що дало їй змогу доглядати за сестрою, онуки не надавали жодної допомоги крім неї. Померла погано пересувалася, була прикута до ліжка, сусіди також надавали допомогу по господарству, окрім ОСОБА_4 не було піклування за сестрою від інших рідних людей. Також зазначила, що право на спадкування потрібно заслужити згідно вимог Сімейного кодексу України. Просила у первісному позові ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він знайомий із ОСОБА_4, так як орендує у неї паї, і за її проханням у 2008 році він перевіз ОСОБА_5 та її речі з хутора до села, в якому він проживає. Коли він перевозив ОСОБА_5, вона була ходяча, самостійно ходила до магазину за продуктами. На протязі усього часу він допомагав їй по господарству. У 2016 році він до неї заходив, її стан був неважним, оскільки вона була людиною похилого віку, на його думку безпорадна людина – це людина, яка нікому непотрібна. Пояснив, що за ОСОБА_5 доглядала її сестра ОСОБА_4, готувала їсти та прала.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона проживає на одній вулиці в одному селі з померлою ОСОБА_5, у 2008 році вона переїхала до їхнього села з іншого місця. Спочатку вона сама себе обслуговувала, ходила до магазину. Зазначила, що ОСОБА_5 людина похилого віку, їй допомагали сусіди, сестра приїхала пізніше і вона стала за нею доглядати, готувала їжу, прала. Онука вона ніколи не бачила, але вважає, що він повинен був доглядати за своєю бабою до смерті. Зазначила, що безпорадний стан – це людина похилого віку.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10.01.2016 року померла ОСОБА_5 (копія повторного свідоцтва про смерть від 12.01.2016 року, видане Виконавчим комітетом Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, актовий запис № 2) (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, у склад якого входить земельна ділянка частка (пай) площею 3,82 га, розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Спадкоємцем першої черги є її онук - позивач за первісним позовом ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 05.07.1989 року, виданого Токарі РАЦС

Лохвицького району Полтавської області, актовий запис №11, оскільки його батько ОСОБА_6 помер ще при житті спадкодавця ОСОБА_5, що також підтверджується свідоцтвом про його народження від 11.02.1961 року, виданого Гамаліївською с/радою Лохвицького району Полтавської області, актовий запис №2 та свідоцтвом про смерть від 19.12.1996 року, виданого Токарівської сільської радою Лохвицького району Полтавської області, актовий запис №76 (а.с10-12).

Спадкоємицею другої черги на майно після смерті ОСОБА_5 являється її рідна сестра – ОСОБА_4 (дівоче прізвище Майборода) відповідач по первісному позову та позивач по зустрічному позову.

Факт спорідненості ОСОБА_5 та ОСОБА_4, щодо рідства як рідних сестер у судовому засіданні сторонами не заперечувалося.

У відповідності до ст. 1270 ЦК України спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли ОСОБА_4 та ОСОБА_1, подавши відповідні заяви до нотаріуса. 13.01.2016 року заведена спадкова справа за № 2/2016, від імені спадкодавця заповіти не посвідчувалися. Внучка спадкодавця ОСОБА_11 01.02.2016 року подала заяву про відмову від прийняття спадщини. Також, внучка спадкодавця ОСОБА_12 04.04.2016 року подала заяву про відмову від прийняття спадщини. Інших спадкоємців немає, що вбачається з відповіді № 657/01-16 Другої ОСОБА_3 ДНК від 09.11.2017 року та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №49807516 та №49807541 від 09.11.2017 року (а.с.73-78).

Другою ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою позивачу по первісному позову відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після померлої, так як відсутній документ, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори № 536/02-31 від 01.11.2016 року (а.с.20).

Згідно довідки відділу Держгеокадастру у Лохвицькому районі Полтавської області від 29.09.2016 року № 31-1618-99.4-1614/2-16 - Державний акт на право власності на земельну ділянку видавався - серія ПЛ 167778, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010654500584 від 17.02.2006 року (а.с.16).

Судом встановлено, що померла ОСОБА_5 проживала поодиноко до 2008 року в селі Пучківщина Лохвицького району Полтавської області, з часом почала хворіти, будинок почав руйнуватися і вона переїхала на постійне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 01.01.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори, реєстровий №133 (а.с.42-45).

Згідно довідки №902 від 06.10.2017 року, виданої Бодаквянської сільською радою Лохвицького району ОСОБА_4 дійсно проводила поховання своєї сестри ОСОБА_5 та всі витрати, пов’язані з організацією та проведенням поховання здійснювала за власний рахунок (а.с.38,41).

Згідно довідки №903 від 06.10.2017 року, виданої Бодаквянської сільською радою Лохвицького району убачається, що ОСОБА_4 фактично проживає з жовтня 2014 року і по даний час без реєстрації по вул. Чупаки,6 с. Нижня Будаківка Лохвицького району Полтавської області (а.с.39).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Ця моральна норма була спочатку зафіксована на конституційному рівні, а потім знайшла своє відображення в Сімейному кодексу України.

Безсумнівно, неможливо змусити дорослих повнолітніх дітей любити і поважати своїх інших родичів. Любов, доброта, порядність, чесність є етичними поняттями, а не юридичними. Тим не менш потрібно пам’ятати, що однією з основних цілей регулювання сімейних відносин

відповідно до ч. 2 ст. 2 Сімейного кодексу України є утвердження почуття обов’язку перед родичами.

Нормами ст. 266 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища інших членів сім’ї. До уваги приймається отримання інших членів сім’ї, пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в них майна, що може приносити дохід тощо.

Спадкування є перехід прав та обов’язків спадщини від фізичної особи, яка померла спадкодавця, до інших осіб спадкоємців.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті №2, виданої ОСОБА_3 Центром ПМСД Бодаквянської АЗПСМ убачається, що причиною смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 була хронічна серцево-судинна недостатність ІІІ ступеню, дегенерація міокарда (а.с.59).

З медичної картки ОСОБА_5 убачається, що вона з 2013 року по день смерті 2016 року знаходилася на «Д» обліку з приводу Дз: ХУХС кардіосклероз атерослеротичний. На протязі року почувалася задовільно, була бід наглядом лікаря (а.с.53-56).

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Пленум Верховного Суду України у пункті 6 Постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» звернув увагу судів, що правило ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного Кодексу не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Отже, для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача за зустрічним позовом, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім цього, необхідно встановити чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Частиною ст. 81 ЦПК України визначено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач за зустрічним позовом просила усунути відповідача від права на спадкування та вказувала на те, що спадкодавець через захворювання потребувала регулярної сторонньої допомоги, яку йому постійно надавала вона, її рідна сестра.

При цьому належних та допустимих доказів, що спадкодавець перебував у безпорадному стані позивачем за зустрічним позовом не надано.

Не доведено також, що спадкодавець потребував сторонньої допомоги саме від відповідача і той мав можливість її надавати, але ухилявся від її надання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що померла перебувала в безпорадному стані, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, а онук умисно ухилялась від надання такої допомоги.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними, необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути задоволені.

За приписами п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» №7 відповідно до статті 1225 ЦК ( 435-15) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)» передбачено, що до осіб, які мають право на земельну частку (пай) відносяться громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно ст. 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно ст. 328 ЦК України громадянин набуває право власності на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Суд визнає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволенню позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 76, 81,141, 247, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 328, 373, 1216, 1220, 1222, 1223, 1224, 1225, 1261-1265, 1268, 1270 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 2, 266 Сімейного Кодексу України, суд -

В и р і ш и в:

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3 державна нотаріальна контора Полтавської області, Токарівська сільська рада Лохвицького району Полтавської області про визнання права власності у порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - право власності у порядку спадкування за законом після померлої 10.01.2016 року ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 3,82 га наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, кадастровий номер 5322687200:00:002:0291, яка належала померлій ОСОБА_5 на підставі державного акту серії ПЛ 167778, виданого згідно розпорядження голови ОСОБА_3 райдержадміністрації від 05.12.2005 року №344, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №100654500584 від 17.02.2006 року.

Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1 понесені судові витрати у розмірі 1366 грн. 46 коп.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області.

Головуючий В.А. Бондарь