Рішення № 71893224, 29.01.2018, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Кремінна

Справа № 414/2277/15-ц

Провадження № 2/414/1/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю секретаря: Пугачової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права користування земельною ділянкою та права на її приватизацію без погодження меж із суміжним землекористувачем та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 28 грудня 2015 року звернулася до суду з позовом, який її представник ОСОБА_4 29 січня 2016 року уточнив (а.с.43-45) в обґрунтування якого посилається на те, що на підставі договору дарування від 07 липня 2006 року вона стала власником буд. 47 по вул. Дубова Роща в м. Кремінна Луганської області. По сусідству у буд. 51 проживає відповідач. Згодом за погодженням з відповідачем замість дощатого паркану між їх садибами було встановлено огорожу з металевої сітки. В липні 2009 року вона встановила огорожу з металевого профілю. В 2015 року вирішила приватизувати земельну ділянку, отримала відповідний дозвіл з боку міської ради, але під час узгодження меж земельних ділянок відповідач відмовилася підписувати акт прийому - передачі межових знаків. Неодноразові комісії не змогли вирішити вказаний спір, тому вона вимушена звернутися до суду. Просить визнати за нею: 1) право користування земельною ділянкою 0,0716 га в межах фактичного користування відповідно до розробленої ФОП ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі, необхідних для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 2) право на приватизацію земельної ділянки без підпису прийому-передачі межових знаків на зберігання та узгодження межі з боку відповідача; 3) стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та понесені судові витрати у розмірі 1 461 грн. 60 коп.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала з підстав порушення позивачем межі земельної ділянки (а.с.140).

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги також не визнали з підстав порушення позивачем межі земельної ділянки та захоплення нею додаткової земельної ділянки. ОСОБА_2 також вказала, що її мати дала згоду на тимчасове перенесення межі, яка на її вимоги повинна бути повернута у первісний стан. Члени комісії підтвердили порушення з боку позивача встановленої межі та встановили межові знаки, які були відповідачем проігноровані. Тому вона вимушена була встановити паркан з металевої сітки. У відповідь позивач встановила металевий паркан. Посилається також на те, що суд не вправі вирішувати земельний спір за відсутністю відповідного рішення з боку міської ради.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, суд приходить до наступних висновків.

Між сторонами виник спір з приводу порушення правил добросусідства, усунення перешкод у землекористуванні.

Пунктами «г», «е» частини 1 статті 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів і дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 цього Кодексу землекористувачі зобов’язані: г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних знак; є) зберігати геодезичні знаки, тощо.

Процедура встановлення та відновлення меж земельних ділянок регламентується ст. 55 Закону України «Про землеустрій», а також Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсів від 04 травня 1999 року № 43.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.

Частиною 1 статті 106 цього Кодексу передбачено право власника земельної ділянки вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

У статті 107 ЗК України зазначено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 цього Кодексу якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.

Пунктом «г» ч. 1 ст. 96 ЗК України встановлено, що землекористувачі зобов’язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 цього Кодексу власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16 квітня 2004 року із змінами від 19 березня 2010 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви чи для закриття провадження в порушеній справі.

Докази, які надані до справи, свідчать про наступне.

ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 07 липня 2006 року є власником житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами і будівлями за адресою: вул. Дубова Роща, 47 в м. Кремінна Луганської області, розташованого на земельній ділянці 600 кв.м., правовий режим якої не визначений (а.с. 7-13).

Відповідно до технічного паспорту (а.с.9-11) фактична площа земельної ділянки на 30 березня 1999 року вказаного будинку складала 647 кв.м, тобто на 47 кв. м. більше ніж в договорі дарування.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 15 червня 2015 року про надання згоди на проведення землевпорядних робіт щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, рішенням 61 сесії 6 скликання Кремінської міської ради № 61/15 від 17 червня 2015 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі /на місцевості/, що знаходиться у користуванні позивача (а.с. 19), де вказано розмір земельної ділянки 0, 0647 га.

Відповідно до актів обстеження земельної ділянки робочі комісії, які були створені розпорядженням міського голови, від 31 липня 2015 року (а.с. 20) та 04 серпня 2015 року (а.с.70) встановили, що ОСОБА_1 без дозволу міської ради встановила цегляний паркан з порушенням «червоної лінії» в бік вулиці, фактичний розмір її присадибної ділянки не відповідає технічному паспорту на житловий будинок. ОСОБА_2 відмовляється погоджувати акт прийому-передачі межових знаків на зберігання та встановлення в натурі проходження меж земельної ділянки. Тому було рекомендовано наладити конфлікт шляхом налагодження добросусідських відносин по фактичному використанню присадибних ділянок, в іншому випадку винести дане питання на засідання виконавчого комітету міської ради для прийняття відповідного рішення згідно до п. 2 ст.107 ЗК України.

ОСОБА_7 райдержадміністрації ОСОБА_8 у зверненні до ОСОБА_1 (а.с.23) від 05 жовтня 2015 року вказала, що паркан позивача знаходиться на території подвір’я ОСОБА_2 за межами її ділянки на 35 см. та запропоновано налагодити добросусідські відносини, а у разі неможливості звернутися до суду про відновлення меж між присадибними ділянками.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками по ? частки кожний житлового будинку № 51 по вул. Дубова Роща в м. Кремінна (а.с130-132), а 30 травня 2016 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 свою частку будинку (а.с.177-179)

Відповідно до виконання рішення 61 сесії 6 скликання Кремінської міської ради від 17 червня 2015 року фізична особа-підпрємець ОСОБА_5 за допомогою теодоліта та електронної лазерної рулетки 03 липня 2015 року виготовила технічну документацію з землеустрою щодо встановлення межі земельної ділянки позивача (а.с. 14-18), при проведенні інвентаризації встановлено, що використання території цієї земельної ділянки землекористувачем не суперечить раніше прийнятим рішенням про відведення земельних ділянок іншим землекористувачам. Разом з тим у технічному завданні на встановлення меж земельної ділянки (а.с.15) розмір земельної ділянки вказано 0, 0716 га.

Згідно до технічної документації БТІ (а.с.91-108) межи у тому числі суміжних земельних ділянок сторін змінювалися, цифри схеми земельних ділянок мають креслення.

За результатами суміщеної геодезичної зйомки земельних ділянок №,№ 45,47,51 (а.с.151-159) ОСОБА_5 вказала, що плани земельних ділянок, якими користуються сторони, відповідають плану БТІ.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він є сусідом сторін. При придбанні позивачкою будинку межа земельних ділянок з відповідачкою була вже встановлена.

Із показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що позивачка є її донькою, для якої вона у 2006 році придбала буд № 47 по вул. Дубова Роща у м. Кремінна. В 2008 році відповідач звернулася до міської ради зі скаргою щодо спору про межу сумісної з позивачем земельної ділянки. Комісія склала відповідний акт щодо погодження межі, яка склалася історично, з чим остання погодилася.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він у 2015 році був членом комісії з метою вирішення земельного спору щодо межі земельних ділянок між сторонами. На його погляд це було зроблено не професійно, оскільки розміри весь час різнилися.

Із показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що функцією БТІ не є встановлення меж земельних ділянок між землекористувачами. На вказаний орган покладено обов’язок виконати план на будівлю.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи (а.с.26-31 т.2) провести зіставлення межі спірних земельних ділянок неможливо, оскільки правовстановлююча та технічна документація не містить відомостей щодо чіткого розташування відведених ділянок на місцевості з прив’язкою до об’єктів, які були незмінні протягом усього часу. Конфігурація та розмір житлових та допоміжних споруд змінювалася протягом часу, що унеможливлює виконати прив’язку до цих об’єктів для відновлення межі земельних ділянок. Виконана ОСОБА_5 суміщена геодезична зйомка земельних ділянок №,№ 45,47,51,53 свідчить про неможливість відновити межі земельних ділянок у зв’язку з повною невідповідністю документації тим межам, які склалися історично і знаходяться у фактичному користуванні власників.

Аналіз вищевказаних доказів свідчать про наявність між сторонами спору про межу та неможливість встановити розмір земельних ділянок, який задовольняв би інтересам землекористувачів. Позовні вимоги ОСОБА_1 фактично направлені на приховання наміру узаконити розмір земельної ділянки, який у встановленому законом порядку не вирішено. На розгляд органу місцевого самоврядування спір про встановлення меж земельних ділянок не виносився, позивачем фактично було проігноровані рекомендації робочих комісій звернутися з цього приводу до виконавчого комітету міської ради.

Тому суд не бачить підстав для задоволення позову.

Вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними у даному земельному спорі, які на вказані правовідносини не розповсюджуються, тому суд також не бачить підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 91, 96, 103, 106, 107, 118, 120, 122, 152, 158 Земельного кодексу України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права користування земельною ділянкою площею 0,0716 га за адресою: Луганська область, м. Кремінна, вул. Дубова Роща, 47 в межах фактичного користування відповідно до розробленої ФОП ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі; визнання права на її приватизацію без підпису акту прийому-передачі межових знаків на зберігання та узгодження межі збоку ОСОБА_2 із суміжним землекористувачем та стягнення моральної шкоди відмовити у зв’язку з їх необгрутованістю.

Відповідно до п.15.5 ЦПК України на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Кремінський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на а пеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М.Ковальов