Ухвала суду № 71892630, 30.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/789/17

Провадження № 11-кп/779/54/2018

Категорія ч. 3 ст. 186 КК України

Головуючий у 1 інстанції Ничик Г.І. Г. І.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Повзла В.В.,

суддів Гриновецький Б.М., Васильєва О.П.

з участю секретаря Кравчук І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017090150000174 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 23.11.2017 року, яким затверджено угоду про примирення, укладену 15.11.2017 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3.

Цим же вироком:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем с. Серафинці Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживає в АДРЕСА_2 одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей: 2009 та 2012 років народження та сестру - інваліда дитинства ОСОБА_4, громадянина України, який має середню освіту, працює експедитором Городенківського відділення Нової пошти №1, раніше судимого: 13.05.2013 р. Городенківським районним судом за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.186 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений 19.09.2014 року,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 1700 грн. (одну тисячу сімсот гривень).

До набрання вироком законної сили також постановлено ОСОБА_2 залишити запобіжний захід у вигляді застави.

з участю: прокурора Журавльова Є.Є.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Ігнатюк Л.В.

потерпілої ОСОБА_3

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що потерпіла у даному кримінальному проваджені - ОСОБА_3, хоча і є родичкою ОСОБА_2, проте не є близьким родичем в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України, що унеможливлює, в свою чергу, затвердження угоди про примирення. Свої доводи апелянт мотивує тим, що батьками обвинуваченого ОСОБА_2 є: батько ОСОБА_6 та мати ОСОБА_7, дошлюбне прізвище якої - ОСОБА_7. В той же час, батьком матері обвинуваченого, тобто дідом обвинуваченого, є ОСОБА_8, рідною сестрою якого, саме і є ОСОБА_9, яка у подальшому змінила прізвище на ОСОБА_3 та є потерпілої у справі. Апелянт вважає, що за вказаних вище обставин, злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_2 не може бути віднесений до злочинів приватного обвинувачення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, поєднаний з проникненням в житло, вчинений повторно.

Злочин вчинив при таких обставинах:

02 серпня 2017 року близько 01 год.30 хв. ОСОБА_2 прийшов на територію господарства по АДРЕСА_3, належного ОСОБА_3, в якому вона проживає. Через відчинене вікно, розташоване над вхідними дверима будинку, присвітивши ліхтариком, користуючись вигідною для нього обстановкою: темною порою доби та відсутністю сторонніх осіб, проник всередину житлового будинку. Від шуму потерпіла ОСОБА_3, яка перебувала у спальній кімнаті, прокинулась. ОСОБА_2 умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, користуючись тим, що ОСОБА_3 проживає одна, є перестарілою особою, з метою викрадення чужого майна, відкрито застосував до потерпілої фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, схопив ОСОБА_3 за одяг, штовхнув на ліжко та почав вимагати видати йому грошові кошти. ОСОБА_3 відмовилась, при цьому пояснила, що в неї немає грошей. Після цього ОСОБА_2 в присутності потерпілої зламав двері меблевої шафи, з дерев'яної шкатулки, яка там знаходилась, відкрито викрав вироби із дорогоцінного металу «золота», а саме: жіночий перстень «печатку» із золота 585 проби вагою 2,90 г вартістю 3064,40 грн., каблучку із золота 583 проби вагою 4,77 г вартістю 5040,40 грн., обручку із золота 583 проби вагою 8,87 г вартістю 9372,83 грн., обручку із золота 583 проби вагою 2,76 г вартістю 2916,46 грн., ланцюг із золота з кулоном із золота загальною вагою 2,97 г загальною вартістю 3138,37 грн., ланцюг із золота з кулоном із золота загальною вагою 4,1 г загальною вартістю 4332,42 грн. З сумочки потерпілої, яка знаходилась в сусідній кімнаті, ОСОБА_2 викрав гроші в сумі 100 грн. Скориставшись тим, що ОСОБА_2 відволікся, викрадаючи та розглядаючи золоті вироби, ОСОБА_3 через вікно в спальні вийшла з житлового будинку та втекла з місця події. ОСОБА_2 з викраденими золотими виробами та коштами також залишив місце події та повністю розпорядився викраденим. Злочин вчинив в період незнятої та непогашеної судимості. Згідно довідки Державного ощадного банку України ПАТ ТВБВ № 10008/079 Філії - Івано-Франківського управління від 04.08.2017р. станом на 02.08.2017 р. - 10 тройських унцій золота 328630,47 грн. Своїми діями ОСОБА_2 спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 27964,88 грн.

Під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої існтанції, 15.11.2017 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3 було укладено угоду про примирення у кримінальному провадженні № 12017090150000174. Із зазначеної угоди вбачається, що її сторони - обвинувачений ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_3 зазначають, що згідно з ч. 3 ст. ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Відповідно до п.3 ч.1 ст.477 КПК України - кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 КК України, якщо воно вчинене близьким родичем чи членом сім'ї потерпілого. Згідно ч.8 ст.469 КПК: потерпілою від злочину (ч.1 ст.55 КПК) є одна особа - ОСОБА_3, з якою досягнуто угоду про примирення.

П.2 Угоди про примирення містить посилання на те, що розмір збитків визначений на підставі довідки Городенківського відділення Державного ощадного банку про вартість тройських унцій золота та становить 27964,88 грн. Під час досудового розслідування потерпілій ОСОБА_3 повернуто жіночий перстень («печатку») вагою 2,90 г вартістю 3064,40 грн. Таким чином, дійсний розмір завданої потерпілій шкоди становить 24900,48 грн. Обвинувачений ОСОБА_2 15 листопада 2017 року відшкодував потерпілій ОСОБА_3 30000 (тридцять тисяч) гривень матеріальних збитків з урахування завданих потерпілій моральних страждань.

Згідно угоди про примирення (п. 6) обвинувачений ОСОБА_2 беззастережно визнає свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 Кримінального кодексу України. Сторони узгодили покарання за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та призначення більш м'якого виду покарання, не зазначеного у санкції частини статті у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн. При цьому взято до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання: щире каяття, сприяння слідству, відшкодування завданої шкоди, позитивні характеристики, наявність на утриманні двох малолітніх дітей та сестри - інваліда дитинства, потерпіла, котра є близькою родичкою обвинуваченого, пробачила його та висловила згоду на примирення.

Судом першої інстанції зазначено, що зі змістом даної угоди про примирення обвинувачений та потерпіла ознайомлені з наслідками укладення та затвердження такої, передбачені вимогами ст. 473 КПК України, а також наслідками невиконання вказаної угоди.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, вирок суду - скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції;

- захисник та обвинувачений просили вимоги апеляційної скарги прокурора залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити задовольнити, вирок суду - скасувати з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції, з наступних підстав.

З вироку суду вбачається, що у суді першої інстанції, обвинувачений свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушення за ч. 3 ст. 186 КК України визнав повністю.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 394 КПК України визначено особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень, в тому числі вироку суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним.

Так, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Як вбачається з апеляційної скарги, свою незгоду апелянт висловив в частині затвердження судом першої інстанції угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілої, вважав це незаконним, оскільки вчинений обвинуваченим злочин не відносить до категорії злочинів приватного обвинувачення, що унеможливлює затвердження такої угоди.

Колегія суддів вважає вказані доводи апелянта обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема й ст.186 КК України - якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім'ї потерпілого тощо.

Отже, законодавцем визначені відповідні умови для здійснення кримінальні правопорушення у формі приватного обвинувачення, зокрема: 1) певна категорія злочинів, перелік яких міститься в ст. 477 КПК України; 2) заява потерпілого щодо цих кримінальних правопорушень; 3) вчинення цих кримінальних правопорушень чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім'ї потерпілого тощо.

Вивченням матеріалів провадження встановлено, що інкриміноване ОСОБА_2 кримінальне провадження за ч. 3 ст. 186 КК України, відноситься до категорії кримінальних правопорушень, визначених в ст. 477 КПК України.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 02.08.2017 року, ОСОБА_3 повідомила правоохоронні органи про вчинення кримінального правопорушення, тобто початком досудового розслідування стала заява потерпілої.

Між тим, важливою умовою для визнання вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення злочином приватного обвинувачення є його вчинення, як зазначено в п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України «іншим близьким родичем», тобто іншим окрім чоловіка та дружини.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_2 є іншим близьким родичем потерпілої ОСОБА_3, мотивуючи свої висновки тим, що за свідоцтвом про народження обвинуваченого ОСОБА_2 НОМЕР_1, виданим 15.07.1989 р., його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а після розірвання шлюбу мати змінила прізвище Петрина на дошлюбне ОСОБА_7 (свідоцтво НОМЕР_2 від 07.12.2005р.), батьком якої, тобто дідом обвинуваченого, є ОСОБА_8 (згідно свідоцтва про народження: матері обвинуваченого НОМЕР_3, видане 09.09.1964 року), в той час як ОСОБА_9 є рідною сестрою діда обвинуваченого ОСОБА_2 (згідно свідоцтва НОМЕР_4, НОМЕР_5, виданого 06.08.1953 р.), яка у подальшому змінила прізвища з ОСОБА_7 на ОСОБА_3 (згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_6, видане 13.11.1953 року). (а.п. 165).

Під час апеляційного розгляду, потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що вона дійсно є рідною сестрою дідуся обвинуваченого. Саме з таким родинним зв'язком між потерпілою та обвинуваченим, погодились сторони кримінального провадження.

Враховуючи наведене вище, колегія судді не може погодитися з висновком суду про те, що обвинувачений ОСОБА_2 є іншим близьким родичем потерпілої ОСОБА_3 в розумінні поняття «близькі родичі» в кримінальному процесуальному законодавстві, та вважає такий висновок помилковим.

Так, відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 3 КПК України близькі родичі та члени сім'ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Вказаний перелік родинних зв'язків є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Родинними зв'язками пов'язані між собою й інші особи: дядьки і тітки, племінники і племінниці, двоюрідні брати і сестри, двоюрідні внуки тощо, але вони не охоплюються у кримінальному провадженні терміном "близькі родичі". За певних умов вони можуть бути віднесені до "членів сім'ї". Конституційний Суд України, даючи тлумачення поняття "член сім'ї", виходить з об'єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства (сімейного, житлового, соціального захисту тощо), яке використовує цей термін (рішення Конституційного Суду України в справі від 3 червня 1999 р. № 5-рп/99).

Для визначення змісту терміна "член сім'ї" у кримінальному провадженні вирішальне значення мають не стільки родинні чи зареєстровані шлюбні зв'язки, скільки тривалі зв'язки, що виникають зі спільного проживання та ведення спільного господарства (спільний бюджет, витрати, харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла тощо).

З огляду на наявні в матеріалах провадження докази, обвинувачений ОСОБА_2 не був пов'язаний із потерпілою ОСОБА_3 ані постійним спільним проживанням на одній житловій площі, ані ведення спільного господарства.

Потерпіла ОСОБА_3 по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_2 фактично є двоюрідною бабцею, а обвинувачений по відношенню до потерпілої є племінником, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України племінник не є близьким родичем.

Що стосується поняття «інші близькі родичі», визначеного в п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України, то системний аналіз кримінального процесуального законодавства свідчить про те, що законодавець в даному випадку виходив із розуміння інші близькі родичі на відміну від чоловіка та дружини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що дане кримінальне правопорушення не відноситься до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, в розумінні ст. 477 КПК України, тому затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілою є передчасним.

В зв'язку з викладеним вище, колегія суддів дійшла до переконання, що рішення суду першої інстанції в частині затвердження угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3 є незаконним, оскільки неправильне тлумачення судом першої інстанції поняття «інші близькі родичі», є істотними порушеннями, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора належить задовольнити, вирок суду - скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 23.11.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Судді: В.В. Повзло

Б.М. Гриновецький

О.П. Васильєв

Згідно з оригіналом:

Суддя В.В. Повзло