Ухвала суду № 71892080, 17.01.2018, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4027/17

1-кс/216/451/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: слідчого судді - Биканова І.Р.

за участю секретаря - Крейса О.О.

заявника - ОСОБА_1

представника заявника - ОСОБА_2

слідчого - Алабушкіна М.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого від 04.08.2017 року у визнанні потерпілим, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчого від 04.08.2017 року про відмову у визнанні його потерпілим. В обґрунтування скарги вказує, що в Криворізькому відділі поліції ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №42016040000000888, внесене 13.10.2016 року до ЄРДР за ст.ст.368 ч.3, 27 ч.5 КК України. 03.08.2017 року до слідчого відділу ним було подано заяву про визнання його потерпілим в зв’язку з тим, що кримінальним правопорушенням слідчим Гусіним О.В. та адвокатом ОСОБА_3 йому було завдано істотної матеріальної та моральної шкоди в розмірі 700 000 грн. 21.08.2017 року він отримав постанову слідчого від 04.08.2017 року про відмову у визнанні його потерпілим та оскаржив її вищестоящому прокурору відповідно до положень ч.6 ст. 36 КПК України. 01.11.2017 року ним було отримано відповідь з прокуратури Дніпропетровської області про відмову в задоволенні його скарги на постанову слідчого. Враховуючи те, що ним було використано досудовий спосіб оскарження постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим, вважав, що строк оскарження постанови слід рахувати з 01.11.2017 року. Не погоджуючись з винесеною постановою слідчого, ОСОБА_1 вважає, що відмовляючи визнати його потерпілим, слідчий не звернув уваги на заподіяння йому моральної шкоди слідчим Гусіним О.В. та адвокатом ОСОБА_3, проігнорував законодавчі положення щодо моральної шкоди, зокрема п. 3 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року п. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення поняття моральної шкоди, а тому для того, щоб мотивовано стверджувати, що заявнику не завдано діяннями слідчого Гусіна О.В. та адвоката ОСОБА_3 жодної шкоди, потрібно встановити правомірність діянь вказаних осіб, чого на стадії досудового слідства ще не зроблено. На думку заявника, факт заподіяння йому шкоди можливо встановити лише в порядку визначеному КПК України, а саме: шляхом проведення слідчим необхідних слідчих (розшукових) дій.

В судовому засіданні заявник доводи скарги підтримав в повному обсязі, просить суд задовольнити її.

Слідчий Алабушкін М.В. заперечує проти задоволення скарги, вказує, що злочин передбачений ст. 368 КК України відноситься до категорії злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, а не до злочинів проти власності, отже склад даного кримінального правопорушення не передбачає набуття особою, яка надає неправомірну вигоду процесуального статусу потерпілого. Крім того, передача з боку ОСОБА_1 неправовірної вигоди ОСОБА_4 у вигляді коштів згідно з матеріалами, які наявні у кримінальному провадженні №42016040000000888, здійснювалася із застосуванням на слідчих дій, зокрема, в передбаченому ст. 271 КПК України порядку, та в подальшому 09.02.2016 року зазначена сума 130 000 грн. була виявлена та вилучена в процесі досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016040000000060. Відповідно до матеріали, а саме: протоколу обшуку від 09.02.2016 року службового кабінету ОСОБА_4, протоколу огляду від 09.02.2016 року вилучених речей і документів у вказаному кабінеті, протоколу про результати контролю за вчиненням злочину, показань ОСОБА_1, допитаного саме у якості свідка, останнім було одержано від працівників СБУ. а в подальшому 09.02.2016 року передано в умовах службового кабінету ОСОБА_4 в якості неправомірної вигоди 130 000 грн., в тому числі 5000 грн., у вигляді 10 купюр номіналом по 500 грн., та 250 купюр спеціальних імітаційних засобів грошових купюр НБУ номіналом по 500 грн., які в подальшому було вилучено та приєднано в якості речових доказів до кримінального провадження № 42016040000000060 та визначено місце зберігання таких речових доказів. Отже, за таких обставин будь-яких матеріальних збитків ОСОБА_1 не завдано, а відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, а тому гроші та інші цінності, які ОСОБА_1 передав як неправомірну вигоду ОСОБА_4 з метою викриття останнього, належить повернути їх власнику на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України, а не в порядку відшкодування шкоди. До того ж питання щодо повернення вказаних грошових коштів, переданих ОСОБА_1 слідчому Гусіну О.В., необхідно вирішувати в рамках іншого кримінального провадження №42016040000000060. ОСОБА_1 не може бути визнаний потерпілим і претендувати на повернення предмета неправомірної, вигоди, окрім, як з підстав, визначених ч. 9 ст. 100 КПК України. Щодо фактів начебто вимагання та одержання ОСОБА_4 за пособництвом адвоката ОСОБА_3 додатково неправомірної вигоди у сумі 5000 доларів США за не притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності з використанням наданої йому влади та службового становища, що начебто мало місце приблизно 21.09.2015 року, які викладаються ОСОБА_1 в заяві про залучення його як потерпілого, вони не знайшли свого об’єктивного підтвердження в процесі досудового розслідування кримінальних проваджень №42016040000000060 і №42016040000000888. При цьому ОСОБА_1 посилається, що слідчий Гусін О.В. за співучасті адвоката ОСОБА_3 одержав від нього неправомірну вигоду лише в сумі 130 000 грн. Таким чином, зважаючи на те, що матеріальну шкоду скаржнику не спричинено, оскільки під час контролю за вчиненням злочину було використано грошові кошти та спеціальні імітаційні засоби грошових коштів НБУ, які було виявлено, вилучено та приєднано її якості речових доказів, а факт завдання моральної шкоди ОСОБА_1 спільними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 або окремо діями ОСОБА_3 відсутній, вважає, що слідчим СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області Алабушкіним М.В. обґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №42016040000000888.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження № 42016040000000888, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що в провадженні слідчого СВ Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадженні №42016040000000888 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР 13.10.2016 року.

03.08.2017 року до слідчого відділу Криворізького ВИ ГУНИ в Дніпропетровській області від ОСОБА_1 надійшла заява про залучення його до кримінального провадження №42016040000000888 від 13.10.2016 року в якості потерпілого, мотивована тим, що йому особисто з боку адвоката ОСОБА_3 завдано істотної моральної та матеріальної шкоди в розмірі 700 000 грн., оскільки своїми протиправними діями вказана особа змусила ОСОБА_1 шукати кошти для перекваліфікації статей Кримінального кодексу України по надуманому особисто слідчим Гусіним О.В. кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_3 створив умови, за якими ОСОБА_1 почував себе пригнічено, відчував комплекс «меншовартості», обурення та душевний неспокій, своїми діями принизив честь і гідність ОСОБА_1 як громадянина України на рівні інших громадян, не маючи на це жодних правових підстав, вводив ОСОБА_1 в оману та вимагав в нього неправомірну вигоду за пособництвом зі слідчим Гусіним О.В.

04.08.2017 року слідчим СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5, яким проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016040000000888 від 13.10.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, винесено постанову, згідно з якою було відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Заявником у скарзі не заперечуються висновки слідства і та обставина, що кримінальним правопорушенням, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №42016040000000888 від 13.10.2016 року па підставі заяви ОСОБА_1 останньому не було заподіяно майнової шкоди, адже грошові кошти, передані ним 09.02.2016 року в умовах службового кабінету ОСОБА_6 в якості неправомірної вигоди в сумі 130 000 грн., в тому числі 5000 грн. у вигляді 10 купюр номіналом по 500 грн., та 250 купюр спеціальних імітаційних засобів грошових купюр НБУ номіналом по 500 грн. були одержані ним від працівників СБУ та в подальшому вилучені та приєднані в якості речових доказів до іншого кримінального провадження №42016040000000060, а тому питання щодо їх повернення власнику необхідно вирішувати в рамках вказаного іншого кримінального провадження.

Щодо одержання ОСОБА_4 за пособництвом адвоката ОСОБА_3 додатково приблизно 21.09.2015 року неправомірної вигоди у сумі 5000 доларів США за не притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності з використанням наданої йому влади та службового становища, про що також було зазначено ОСОБА_1 в заяві про залучення його як потерпілого, вказані факти не знайшли свого об’єктивного підтвердження в процесі досудового розслідування кримінальних проваджень №42016040000000060 і №42016040000000888 та не є предметом їх розслідування.

Злочин передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, відомості про який внесені до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення слідчим Гусіним О.В. за пособництвом адвоката ОСОБА_3, не є злочином, об’єктом посягання якого виступають життя та здоров’я особи, честь та гідність особи, статева свобода та статева недоторканість особи або інші особисті права і свободи людини і громадянина.

Відповідно до Розділу XVII КК України, ст. 368 цього Кодексу відноситься до злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, а тому об’єктом посягання цього злочину не можуть бути права та інтереси фізичної особи, в тому числі особисті, зокрема честь та гідність особи, які на думку заявника порушено внаслідок чого йому завдано моральної шкоди.

Факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди був обґрунтований пригніченим відчуттям, викликаним комплексом «меншовартості», обуренням та душевним неспокоєм, приниженням честі та гідності ОСОБА_1 як громадянина України, внаслідок введення його в оману та вимаганням з нього неправомірної вигоди адвокатом ОСОБА_3 за пособництва зі слідчим Гусіним О.В., що не охоплюється ані об’єктом, ані об’єктивного стороною кримінального стороною кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України.

Суд погоджується з висновком, що у слідчого при винесення оскаржуваної постанови були очевидні та достатні підстави вважати, що заява ОСОБА_1 про залучення до провадження як потерпілого внаслідок заподіяння йому моральної шкоди, подана особою, якій не завдано такої шкоди.

Відповідно до ч.5 ст.55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, слідчий чи прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.

Отже, приймаючи до уваги наведені обставини, а також положення ч. 5 ст. 55 КПК України суд не вбачає підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування спірної постанови.

В зв’язку з вищевикладеним та керуючись ст.ст.303, 304, 306, 307 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого від 04.08.2017 року у визнанні потерпілим – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: