Ухвала суду № 71889015, 26.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/7352/17 Головуючий у 1 інстанції: Кучаковський Ю.С.

Провадження № 11-кп/783/1270/17 Доповідач: Гуцал І. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Гуцала І.П.,

суддів Галапаца І.І., Романюка М.Ф.,

з участю секретаря Кубішин І.В.,

прокурора Ванчака А.Л.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 6 грудня 2017 року про звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання згідно ст. 4 Закону України «Про амністію в 2016 році» від 22.12.2016 року № 1810-УІІІ,

в с т а н о в и л а :

до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшла заява засудженого ОСОБА_1 про застосування Закону України «Про амністію в 2016 році» від 22.12.2016 року № 1810-УІІІ.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 6 грудня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 щодо застосування Закону України «Про амністію в 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-УІІІ та звільнено засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання згідно ст. 4 Закону України «Про амністію в 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-УІІІ.

На ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 6 грудня 2017 року прокурор Дрогобицької місцевої прокуратури ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою відмовити засудженому ОСОБА_1 у звільненні від відбування покарання на підставі ст. 4 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Зазначає, що п. «в» ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» встановлено, що амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», а також до осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Вказує, що в ході судового розгляду заяви засудженого встановлено, що 19.03.2015 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 190 КК України до обмеження волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Даний вирок набрав законної сили 20.04.2015 року.

Водночас, вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.08.2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 289 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Даним вироком встановлено, що ОСОБА_1 вчинено ряд злочинів в період 2014-2015 років. Натомість злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 вчинено в травні 2015 року, тобто в період звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Судом першої інстанції всупереч вимог п. «в» ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» застосував до засудженого ОСОБА_1 амністію.

Також вказав, що суд першої інстанції звільнив засудженого від відбування покарання, як особу, яка не позбавлена батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, дітей-інвалідів та/або неповнолітніх сина/дочку, визнаних інвалідами. Проте для перевірки таких даних судом першої інстанції було взято до уваги лише свідоцтва про народження дітей. Разом з тим, при розгляді справи не було з’ясовано питання доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітніх дітей.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення засудженого на заперечення доводів апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.08.2016 року ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 289, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Станом на 7.09.2017 року ОСОБА_1 відбув більше половини призначеного судом строку покарання та має двох малолітніх дітей, яким не виповнилося 18 років, тому за таких обставин суд вважає можливим застосувати до засудженого ст. 4 Закону України «Про амністію в 2016 році» від 22.12.2016 року № 1810-УІІІ.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.

Так, вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.03.2015 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та йому призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі та звільнено від відбування призначеного покарання відповідно до ст. 75 КК України, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Разом з тим, ОСОБА_1 у травні місяці 2015 року було вчинено злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України.

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.08.2016 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 289, ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Таким, чином поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що даним вироком ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, який ним було вчинено у травні 2015 року, тобто в період звільнення його від відбування призначеного вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.03.2015 року покарання відповідно до ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку.

Пунктом «в» ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року № 1810-УІІІ передбачено, що амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про застосування до засудженого ОСОБА_1 ст. 4 Закону України «Про амністію в 2016 році», а тому ухвала Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 6 грудня 2017 року підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2016 році» від 22.12.2016 року № 1810-УІІІ слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури ОСОБА_2 задоволити.

Увалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 6 грудня 2017 року скасувати.

В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2016 році» від 22.12.2016 року № 1810-УІІІ відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий : Гуцал І.П.

Судді: Галапац І.І.

ОСОБА_3