Постанова № 71887989, 25.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 314/1074/17 Головуючий у 1 інстанції: Кіяшко В.О.

№ провадження 22-ц/778/335/18 Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства Внутрішніх Справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління національної поліції в Запорізькій області в особі ліквідаційної комісії про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства Внутрішніх Справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління національної поліції в Запорізькій області в особі ліквідаційної комісії про відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначав, що в період з 06.04.1987 року по 04.05.1987 року він в ході виконання службового обов'язку у складі Міністерства Внутрішніх справ України приймав участь в ліквідації наслідків аварії в І зоні небезпеки з періодичним виїздом до зон 2 та 3 Чорнобильської АЕС , де отримав дозу радіоактивного опромінення - 00,870 рентген, що підтверджується довідкою Чорнобильського Районного Відділу Внутрішніх Справ від 04.05.1987 року. Внаслідок ушкоджень здоров'я отриманих під час виконання службових обов'язків в складі Міністерства Внутрішніх Справ України позивач змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити численні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки отримав чисельні хвороби, а саме: Дисциркуляторна атеросклеротична енцефалопатія ІІ ступеню, помірно виражений синдром артеріальної гіпертензії з антено невротичним синдромом, стан оперативного втручання з приводу потологічної звитості правої внутрішньої артерії та лівої хребтової артерії, помірно виражена пірамідна симптоматика, Ангіопатія судин сітківки, Хронічний калькулєзний холіцистит, що підтверджено Окружною військово-лікарською комісією УМВС України в Запорізькій області у свідоцтві про хворобу № 1970 від 22.07.1998 року з додатком № 1970 від 22.07.1998 року, випискою з історії хвороби № 5090 від 23.04.1998 року та випискою з історії хвороби № 708-929771 від 01.07.2016 року, з яких вбачається, що хвороби позивача є результатом виконання обов'язків служби по ліквідації наслідків аварії ЧАЕС. Відповідно до відомостей, які наявні в наведених документах, перелічені хвороби у позивача виникли в зв'язку з захворюваннями, які отримані в результаті виконання службових обов'язків в Закладі МВС України при ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, в зв'язку з чим, 28.08.2006 року йому безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності з стійкою 60 % втратою працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК серія АД № 055149 від 28.08.2006 року та довідкою МОЗ про ступінь втрати професійної працездатності серія АВ № 001839 від 28.08.2006 року. Від отриманого під час проходження служби захворювання погіршився стан його здоров'я, у зв'язку з чим він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, порушений його нормальний життєвий стан, він постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, вимушений витрачати значні кошти на лікування. Вважає, що у зв'язку з отриманням інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 100000, 00 грн.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 липня 2017 року у задоволенні позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

За змістом ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не довів вчинення Міністерством Внутрішніх справ України винних дій або бездіяльності щодо нього та наявність причинного зв'язку між такими діями або бездіяльністю та моральною шкодою.

Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що в період з 06.04.1987 року по 04.05.1987 року він в ході виконання службового обов'язку у складі Міністерства Внутрішніх справ України приймав участь в ліквідації наслідків аварії в І зоні небезпеки з періодичним виїздом до зон 2 та 3 Чорнобильської АЕС, де отримав дозу радіоактивного опромінення - 00,870 рентген, що підтверджується довідкою Чорнобильського Районного Відділу Внутрішніх Справ від 04.05.1987 року.

Внаслідок ушкоджень здоров'я отриманих під час виконання службових обов'язків в складі Міністерства Внутрішніх Справ України позивач змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити численні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки отримав чисельні хвороби, а саме: Дисциркуляторна атеросклеротична енцефалопатія ІІ ступеню, помірно виражений синдром артеріальної гіпертензії з антено невротичним синдромом, стан оперативного втручання з приводу потологічної звитості правої внутрішньої артерії та лівої хребтової артерії, помірно виражена пірамідна симптоматика, Ангіопатія судин сітківки, Хронічний калькулєзний холіцистит, що підтверджено Окружною військово-лікарською комісією УМВС України в Запорізькій області у свідоцтві про хворобу № 1970 від 22.07.1998 року з додатком № 1970 від 22.07.1998 року, випискою з історії хвороби № 5090 від 23.04.1998 року та випискою з історії хвороби № 708-929771 від 01.07.2016 року.

Як наслідок, 28.08.2006 року йому було безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності з стійкою 60 % втратою працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК серія АД № 055149 від 28.08.2006 року та довідкою МОЗ про ступінь втрати професійної працездатності серія АВ № 001839 від 28.08.2006 року.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Ураховуючи викладене, суд врахував всі вимоги закону, належним чином дослідив, чи доведено позивачем факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, чи наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправними діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні. При цьому Міністерство оборони України доводило відсутність своєї вини, на що суд дав належну оцінку їх доводам.

Позивач посилається на завдання йому моральної шкоди через отримання травм, в зв'язку з проходженням військової служби. Зазначає, що від травм у нього розвинулись хвороби та погіршився стан здоров'я, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, працювати, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.

За вимогами ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону на час вирішення спору) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону на час вирішення спору) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України (в редакції закону на час вирішення спору) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться і в ст.ст. 12 ч. 3, 13 ч. 1, 81, 82 ЦПК України, який набрав чинності з 15.12.2017 року.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

ОСОБА_3 не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою, або докази, які б свідчили, що у нього змінився звичний спосіб життя.

Крім того, судом встановлено, що позивачу відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та інших актів законодавства України, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи було виплачено передбачені компенсації та пільги, що надаються державою за завдану шкоду і спрямовані на захист таких громадян та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Докази та обставини, ні які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 липня 2017 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.01.2018 року.

Головуючий:

Судді: