Ухвала суду № 71887236, 29.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/403/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29.01.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Стана І. В.,

суддів – Вотьканича Ф. А. , Гошовського Г. М.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

та учасників судового розгляду: прокурора Толочко А.О.,

захисника підозрюваного ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/777/71/18, за апеляційною скаргою, яку подала адвокат ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року задоволено погоджене прокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 клопотання слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 (далі – слідчий) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, гр. України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, не судимого,

підозрюваного у вчиненні передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України кримінального правопорушення.

Слідчим суддею щодо підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою й установлено строк дії ухвали до 16 год. 30 хв. 11 березня 2018 року, включно, а строк тримання під вартою визначено рахувати з 16 год. 30 хв. 18 січня 2018 року.

З матеріалів за клопотанням убачається, що 18 січня 2018 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло погоджене із прокурором клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2. У клопотанні слідчий вказує на те, що 11 січня 2018 року слідчим відділом Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12018070030000107 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 11 січня 2018 року, близько 02-ї години, ОСОБА_2, 22.03.1974 р. н., перебуваючи на терасі АВС «Зіна», що розташована по вул. Капушанській, 168, у м. Ужгород, у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, з хуліганських мотивів та явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю, використовуючи заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень спеціальний предмет – пістолет із маркуванням «CARRERA 9 мм», здійснив не менше одного пострілу в голову ОСОБА_6, 02.04.2001 р. н., та не менше двох пострілів у голову, живіт, грудну клітину, ліву кисть ОСОБА_7, 05.10.1993 р. н., чим спричинив останнім тілесні ушкодження. 16.01.2018 слідчим СВ Ужгородського ВП за погодженням прокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а саме, хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. При цьому, слідчий вказує на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_2 підтверджується рапортом оперативного чергового, протоколами - огляду місця події, прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, огляду відеозапису, медичного освідування, допитів потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Крім того, слідчий посилається на те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, є злочином проти життя та здоров’я людини, і відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, що свідчить про існування ризиків того, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення злочину, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом їх залякування, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв’язку з чим, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжних заходів у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави, не забезпечить запобіганню вищевказаним ризикам. Просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що, враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину, який пов’язаний із посяганням на життя та здоров’я людини, тяжкість злочину, зокрема, те, що відповідно до ст. 12 КК України такий відноситься до категорії тяжких, і за вчинення якого кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 10 років, дані про особу підозрюваного ОСОБА_2 – має постійне місце проживання, не судимий, не одружений, а також те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину в стані алкогольного сп’яніння, слідчий суддя прийшов до висновку про існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв’язку з чим, більш м’які запобіжні заходи в порівняні з триманням під вартою, будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам, а тому, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, такою, що постановлена із грубим порушенням норм кримінального процесуального законодавства. Посилається на те, що слідчим суддею в ухвалі не наведено жодних фактичних обставин, які могли б бути підставою для застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і не наведено аргументів на користь того, що застосування більш м’якого запобіжного заходу не забезпечить належної правової поведінки підозрюваного ОСОБА_2. При цьому, вказує на те, що слідчим суддею не взято до уваги, що підозрюваний за кожною вимогою прибуває до слідчого, хоча з моменту події, яка мала місце 11.01.2018, до моменту звернення слідчого із клопотанням – 16.01.2018, мав реальну можливість виїхати за межі як Закарпатської області, так і України. Крім того, посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_2 не зможе впливати на потерпілих чи свідків, оскільки з такими не знайомий і жодного впливу на них не має, а також має право особисто чи через представників ініціювати перед потерпілими питання про укладення угоди про примирення, що не може розцінюватися як вплив на них. Також вказує на те, що слідчий суддя не взяв до уваги докази, які свідчать про те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання та роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався й на психіатричному чи наркологічному обліку не перебуває. Разом із тим, посилається й на те, що підозрюваний ОСОБА_2 добровільно надав слідчому покази щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, не ухиляється від слідства та суду, не намагається уникнути відповідальності, не перешкоджає встановленню істини в кримінальному провадженні, а органом досудового розслідування проведено всі першочергові слідчі дії (допити потерпілого, виявлено та вилучено речові докази, призначено відповідні експертизи), що у свою чергу свідчить про відсутність у ОСОБА_2 можливості вплинути на хід досудового розслідування. Апелянт також вважає, що зміст оскаржуваної ухвали не містить аналізу передбачених ст. 177 КПК України ризиків. Просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду: захисника підозрюваного ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу; прокурора Толочко А. О., який судове рішення вважає законним та обґрунтованим і заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності підозрюваного ОСОБА_2, неявка якого, з урахуванням положень ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується те, що про час та місце розгляду апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_2 повідомлено відповідно до вимог закону через керівництво Закарпатської УВП № 9, де останній утримується; що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища підозрюваного; що від підозрюваного ОСОБА_2 не надходили клопотання про необхідність його етапування на розгляд апеляційної скарги або про відкладення її розгляду на інший день; що під час розгляду апеляційної скарги приймала участь захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_3, яка подала апеляційну скаргу, і яка не заперечувала щодо її розгляду без участі підозрюваного.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п’ятою ст. 176 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. ст. 177, 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому тверджень.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу участь у його розгляді приймали як підозрюваний ОСОБА_2, так і його захисник – адвокат ОСОБА_3, що свідчить про дотримання слідчим суддею вимог ст. 193 КПК України.

Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України кримінального правопорушення. Указаний висновок підтверджується приєднаними до клопотання матеріалами (доказами), зокрема, рапортом оперативного чергового, протоколами : огляду місця події, прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, огляду відеозапису, медичного освідування ; допитів : потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у тому числі й повідомленням ОСОБА_2 про підозру у вчиненні передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України кримінального правопорушення, яке 16 січня 2018 року йому вручено, і, як убачається зі змісту апеляційної скарги, не оспорюється.

Обґрунтованим, на думку колегії суддів, є й висновок слідчого судді про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказується у клопотанні, зокрема, того, що підозрюваний ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При обґрунтуванні вказаного висновку слідчий суддя послався на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2 підозрюється – відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років; дані, що характеризують особу підозрюваного – має постійне місце проживання, не судимий, не одружений; те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину в стані алкогольного сп’яніння. Колегія суддів вважає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення та наведені дані про його особу у своїй сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється та фактичними обставинами скоєння кримінального правопорушення (злочин вчинено у стані алкогольного сп’яніння, із застосуванням зброї шляхом здійснення пострілів у життєво важливі органи потерпілих, та грубо порушено громадський порядок) повністю підтверджують наявність вищевказаних ризиків та висновок слідчого судді й у цій частині.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання також убачається, що слідчий та прокурор під час розгляду клопотання посилалися на вищенаведені обставини, що слідчим суддею таким дана належна оцінка.

Вищенаведені обставини свідчать і про обґрунтованість висновку слідчого судді про те, що інші, більш м’які, запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання вищенаведеним ризикам.

У зв’язку з наведеним, доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею в ухвалі не наведено жодних фактичних обставин, які могли б бути підставою для застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і не наведено аргументів на користь того, що застосування більш м’якого запобіжного заходу не забезпечить належної правової поведінки підозрюваного ОСОБА_2, а також про те, що слідчий суддя не взяв до уваги докази, які свідчать про те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання та роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався й на психіатричному чи наркологічному обліку не перебуває, - колегія суддів відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги й спростовується матеріалами судового провадження, у тому числі й змістом оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Твердження апелянта про те, що підозрюваний за кожною вимогою прибуває до слідчого, хоча з моменту події, яка мала місце 11.01.2018, до моменту звернення слідчого із клопотанням – 16.01.2018, мав реальну можливість виїхати за межі як Закарпатської області, так і України, - колегія суддів, враховуючи вищенаведене, відхиляє як такі, що не спростовують висновку слідчого судді про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, і про те що інші, більш м’які, запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання вказаним ризикам.

Посилання захисника на те, що підозрюваний ОСОБА_2 не зможе впливати на потерпілих чи свідків, оскільки з такими не знайомий і жодного впливу на них не має, - колегія суддів відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами, у зв’язку з чим визнає їх припущеннями, а твердження про те, що підозрюваний ОСОБА_2 має право особисто чи через представників ініціювати перед потерпілими питання про укладення угоди про примирення, що не може розцінюватися як вплив на них, - відхиляє як такі, що також не спростовують висновку слідчого судді про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, і що інші більш м’які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання вказаних ризиків.

З урахуванням вищенаведених обставин, як такі, що не впливають на висновок слідчого судді про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не можуть свідчити про відсутність у ОСОБА_2 можливості вплинути на хід досудового розслідування, колегія суддів відхиляє й доводи апеляційної скарги про те, що підозрюваний ОСОБА_2 добровільно надав слідчому покази щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, не ухиляється від слідства та суду, не намагається уникнути відповідальності, не перешкоджає встановленню істини в кримінальному провадженні, а органом досудового розслідування проведено всі першочергові слідчі дії (допити потерпілого, виявлено та вилучено речові докази, призначено відповідні експертизи).

Крім того, постановляючи ухвалу про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, врахував положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства, і прийшов до вірного висновку про неможливість визначення розміру застави при застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із чим погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Вищенаведене свідчить про те, що доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали та постановлення такої із грубим порушенням норм кримінального процесуального законодавства, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги і є необґрунтованими, а твердження апелянта про те, що зміст оскаржуваної ухвали не містить аналізу передбачених ст. 177 КПК України ризиків, з урахуванням вищенаведеного, на переконання колегії суддів, не свідчать про незаконність ухвали слідчого судді й не являються підставами для її скасування.

На інші доводи в обґрунтування незаконності судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, і таких даних у ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

При встановленні строку тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою, слідчим суддею враховано, що останньому 16.01.2018 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а 18.01.2018 щодо нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що у свою чергу свідчить про те, що слідчим суддею вірно визначено строки тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою та дії постановленої ухвали.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України,апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подала адвокат ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року, якою щодо підозрюваного за ч. 4 ст. 296 КК України ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: