Постанова № 71887225, 24.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/7525/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 січня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А.

при секретарі: Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційної скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 03 жовтня 2017 року (під головуванням судді Леміша О.М.) за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» і приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу - Стойки Надії Михайлівни, про визнання протиправним, скасування рішення і зобов'язання учинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у серпні 2017 р.

Просив:

-визнати протиправним і скасувати рішення приватного нотаріуса Тячівського нотаріального округу - Стойки Н.М., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 12.11.2016 р. про реєстрацію за ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі - Банк) права власності на житловий будинок загальною площею 220,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1;

-скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за №17417738.

На обґрунтування позовних вимог указав, що дії відповідачів є незаконним і порушують його права як власника.

Разом із позовною заявою ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову (а.с.28-30).

Просив:

- накласти арешт на житловий будинок житловою площею 77.9 кв. м, загальною площею - 220,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- заборонити Банку вчиняти будь-які дії щодо відчуження указаного житлового будинку.

На обґрунтування заяви зазначив, що наразі існує реальна загроза відчуження спірного майна Банком, який є власником спірного житлового будинку на підставі оспорюваного запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що дає можливість відповідачу вільно розпорядитися майном без згоди позивача, а це в подальшому утруднить або унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 03 жовтня 2017 р. заяву задоволено.

Банк просить скасувати цю ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити та вирішити питання розподілу судових витрат. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права.Указує, що суд першої інстанції не врахував, що спірний будинок був переданий заявником Банку в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, по якому в ОСОБА_2 наявна заборгованість у розмірі 1 079 766,20 грн. і виданий виконавчий лист №2п-224/10 від 17.06.2011 р. Зазначає, що постановлення оскаржуваної ухвали унеможливлює виконання судових рішень, які набрали законної сили, про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у рамках виконавчого провадження № 46759447, відкритого 05.03.2015 р.

Суд виходив із обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність повно з'ясованим обставинам справи, нормам матеріального права та належно оціненим доказам.

До спірних правовідносин належить застосувати норми цивільно-процесуального кодексу, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову.

Виходячи зі змісту ст.ст. 151-154 ЦПК України забезпечення позову необхідно розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 р. зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом позову є визнання протиправним і скасування запису про державну реєстрацію права власності за Банком на іпотечне майно, на підставі якого Банк може скористатися своїм правом на відчуження цього майна іншим особам, але якщо позов буде забезпечено, то підстав для відчуження іпотечного майна іншим особам не буде.

Як видно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2016 р., за Банком було зареєстроване право власності на предмет іпотеки на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.11.2016 р. (а.с.8).

Доводи Банку зводяться до того, що застосування заходів забезпечення позову порушує їх право на обов'язковість виконання рішення суду, оскільки є судове рішення, яке набрало законної сили в цивільній справі № 2-п/224/10 за позовом Банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № MKMOGK00000200 від 15.06.2007 р. у розмірі 1 079 766,20 грн.

Суд апеляційної інстанції не заперечує право Банку на виконання рішення суду, однак належить відмітити, що виконавчий лист у вказаній справі був виданий ще в 2011 р. (а.с.44), а постанова про відкриття виконавчого провадження у 2015 р.

Отже, спір щодо права на нерухоме майно реально існує, як існує і можливість подальшого відчуження спірного майна, що, вочевидь, може істотно утруднити виконання рішення суду та може призвести до порушення майнових прав як позивача так і інших осіб.

Колегія суддів констатує, що забезпечення позову, яке було застосоване судом першої інстанції, має запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання імовірного рішення суду про задоволення позову, на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір, а також прав третіх осіб.

Тобто, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Керуючись ст.ст.375, 381,382,383,384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»залишити без задоволення. 2.Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 03 жовтня 2017 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повнесудове рішення складено 30 січня 2018 року.

Судді: