Ухвала суду № 71887003, 29.01.2018, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/15/18

Провадження № 4-с/304/1/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2018 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Чепурнова В.О.,

при секретарі – Гавій Л.В.,

за участю представника стягувача –

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №304/15/18 за скаргою ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 від 26 грудня 2017 року ВП №50267825 про призначення виконання, -

В С Т А Н О В И В:

заявник звернувся в суд із зазначеною скаргою, у якій, посилаючись на відсутність доказів належності йому на праві власності майна за адресою: с. Сюрте, вул. Ратовецька, 35; нездійснення державним виконавцем запитів до органів державної влади з метою виявлення майна належного йому як боржнику на праві власності; недоведеність подання державного виконавця про примусове входження до житла (володіння) особи для проведення виконавчих дій – відтак стверджуючи про відсутність законних підстав для проведення виконавчих дій, просить суд визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 та винести постанову щодо цього виконавчого провадження.

Представник стягувача адвокат ОСОБА_1 у відзиві на скаргу вказує на необґрунтованість та безпідставність скарги заявника з огляду на встановлення ухвалою суду, яка набула зонної сили, підстав для примусового входження до домоволодіння за адресою: с. Сюрте, вул. Ратовецька, 35 Ужгородського району Закарпатської області та просить суд винести ухвалу, якою скаргу заявника відхилити як таку, що не підлягає до задоволення, а також просить стягнути із заявника на користь стягувача судові витрати на професійну правничу допомогу понесені стягувачем у зв’язку з участю в розгляді скарги.

У відзиві представник стягувача посилається на те, що виконання призначене ДВС у відповідності з ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 15.02.2017 року (яка опублікована у Єдиному державному реєстрі судових рішень 21.02.2017 року) ухваленою у справі № 308/13081/15-ц, яка набула законної сили 15.02.2017 року, та якою дозволене примусове проникнення до будинку за адресою: с. Сюрте, вул. Ратовецька, 35 для встановлення наявності майна боржника, його опису і арешту.

Вказаною ухвалою констатовано, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про постановлення умотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. Також встановлено, що Перечинським районним судом 19 січня 2016 року було видано виконавчий лист у справі за №304/1409/15-ц (а. с. 5). Рішення суду, на підставі якого було видано цей виконавчий лист набрало законної сили 18 січня 2016 р., а строк пред‘явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 18 січня 2017 р.

22 лютого 2016 року було відкрито виконавче провадження (та здійснено запит начальнику адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС, УДМС України в Закарпатській області про встановлення місця проживання боржника. З відповіді на запит випливає, що місцем проживання боржника є Ужгородський район с. Ратівці, вул. Ракоці, № 51. 18 серпня 2016 р. державний виконавець надіслав боржнику (для виконання), стягувачу (для відома) та начальнику Ужгородського районного відділу поліції (для виконання) листа про примусове виконання рішення суду 25.08.2016 р. о 15.30 год., однак, при виїзді до встановленого місця реєстрації боржника вдома не виявилося нікого, про що був складений відповідний акт.

Стягувач посилається на те, що згідно з довідкою Ратівецької сільської ради від 29.08.2016 р. (а. с. 21) боржник зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, проте фактичне місце проживання невідомо. Водночас за довідкою Сюртівської сільської ради від 29.08.2016 р. боржник фактично проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьками, але без реєстрації.

При набранні судовим рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба як єдиний орган примусового виконання судових рішень зобов'язана вжити всіх необхідних заходів для його виконання. На підставі ст. ст. 17, 19 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа. Державним виконавцем доведено, що боржник не надає доступ до житла, в якому проживає, а це ускладнює виконання рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили та не виконано.

Представник стягувача вказує на те, що викладені вище обставини вже встановлені рішенням апеляційного суду яке набуло законної сили.

Старший державний виконавець Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, однак подав письмове заперечення, в якому зазначив, що на виконанні служби перебуває зведене виконавче провадження ЗВП №789378, до складу якого входять такі виконавчі документи: виконавчий лист №304/1409/15-ц, виданий Перечинським районним судом 19 січня 2016 року та виконавчий лист № 308/1308/15-ц, виданий Ужгородським міськрайонним судом 15 березня 2016 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 загальної суми боргу у розмірі 141 988,12 грн. 22 лютого та 20 травня 2016 року за вказаними виконавчими провадженнями було відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк для самостійного виконання судових рішень до 29 лютого та 27 травня 2016 року відповідно. Натомість боржником рішення суду не виконані, жодних пояснень та підтверджень про намір їх виконання не надано. Так само, під час виконання вказаних проваджень державний виконавець звернувся із запитами до Державної фіскальної служби України, органів Пенсійного фонду, а також реєструючи майно установ для перевірки майнового стану та рахунків боржника. Згідно відповідей ДФС, ПФУ та реєструючи органів, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення боргу, а також відсутні рахунки на банківських установах. З часу відкриття виконавчих проваджень, боржником жодної суми в рахунок погашення заборгованості сплачено не було. Таким чином, боржник від виконання своїх зобов’язань ухиляється. На повістки державного виконавця не з’являвся; листом від 18 серпня 2016 року № 10-276/16 державним виконавцем призначено проведення виконавчих дій на 25 серпня 2016 року на 15.30 год., а після того 29 серпня 2016 року – на 06 вересня 2016 року на 15.00 год., копії листів надіслано сторонам. Боржник у свою чергу отримавши вказані повідомлення про проведення виконавчих дій, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, за місцем проживання був відсутній, батько боржника відмовився впускати державного виконавця. Враховуючи наведене, державний виконавець з метою виконання рішення суду, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з поданням про примусове проникнення в жиле приміщення боржника для можливості встановлення наявності майна та проведення його опису і арешту. Оскільки скаржником ОСОБА_2 не наведено жодного доводу щодо порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому просить залишити його скаргу без задоволення.

Відносно суті поданої заявником ОСОБА_2 скарги, то суд не має підстав не погодитись із запереченнями представника стягувача з огляду на наступне.

Положеннями статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з положеннями статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Статтею 451 цього ж Кодексу визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Положеннями статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Частина 5 цієї ж статті гласить, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 15.02.2017 року (яка опублікована у Єдиному державному реєстрі судових рішень 21.02.2017 року) ухваленою у справі 308/13081/15-ц, яка набула законної сили 15.02.2017 року та якою дозволене примусове проникнення до будинку за адресою: с. Сюрте, вул. Ратівецька, 35, для встановлення наявності майна боржника, його опису і арешту.

Цією ухвалою констатовано, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про постановлення умотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. Також, судом встановлено, що Перечинським районним судом 19 січня 2016 р. було видано виконавчий лист у справі за № 304/1409/15-ц (а. с. 5). Рішення суду, на підставі якого було видано цей виконавчий лист, набрало законної сили 18 січня 2016 р., а строк пред‘явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 18 січня 2017 р.

Також, ухвалою встановлено, що 22 лютого 2016 р. було відкрито виконавче провадження (та здійснено запит начальнику адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Закарпатській області про встановлення місця проживання боржника. З відповіді на запит випливає, що місцем проживання боржника є Ужгородський район, с.Ратівці, вул. Ракоці, 51. 18 серпня 2016 р. державний виконавець надіслав боржнику (для виконання), стягувачу (для відома) та начальнику Ужгородського районного відділу поліції (для виконання) листа про примусове виконання рішення суду 25.08.2016 р. о 15.30 год., однак, при виїзді до встановленого місця реєстрації боржника вдома не виявилося нікого, про що був складений відповідний акт.

Вказаною ухвалою апеляційного суду також встановлено, що заявник зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3, проте фактичне місце проживання невідомо, а за довідкою Сюртівської сільської ради від 29.08.2016 р. боржник фактично проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьками, але без реєстрації. Цією ухвалою наданий дозвіл державному виконавцю на примусове проникнення до будинку за адресою: с. Сюрте, вул. Ратовецька, 35.

Вказані у попередньому абзаці обставини підтверджуються також: відомостями, які є публічною інформацією та офіційно опубліковані на інтернет-сайті судової влади за адресою: https://court.gov.ua/fair/, належним чином засвідчена паперова копія яких, відповідно до частини 3 статті 100 ЦПК України, додана представником стягувача; а також відомостями, які є публічною інформацією та офіційно опубліковані в Єдиному реєстрі судових рішень за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64776196, де міститься зазначена вище ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 15.02.2017 року у справі № 308/13081/15-ц, належним чином засвідчена паперова копія якої, відповідно до частини 3 статті 100 ЦПК України, додана представником стягувача; довідкою Ратівецької сільської ради № 324 від 29.08.2016 року; довідкою Сюртівської сільської ради № 1330 від 29.08.2016 року.

Крім наведеного вище, доводи заявника спростовуються і тим, що 12.01.2018 року, в ході призначеного виконання за адресою: с. Сюрте, вул. Ратовецька, 35, державному виконавцю самим боржником та його батьками було пред’явлено приміщення, де проживає боржник і де знаходяться його речі, які було описано. Це підтверджується постановою опису і арешту майна від 10.01.2018 року складеною при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП № 52789378.

Відтак скаржником не доведено наявність підстав для скасування постанови старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 від 26.12.2017 року ВП № 50267825 про призначення виконання.

Відносно прохання заявника винести постанову у виконавчому провадженні, то таке прохання не узгоджується з повноваженнями суду, який здійснюючи судовий контроль у виконавчому провадженні, не вправі перебирати на себе виключні повноваження державного виконавця.

З огляду на викладене вище суд приходить до висновку про необґрунтованість і безпідставність скарги заявника, а відтак про необхідність її відхилення.

Щодо розподілу судових витрат, то суд приходить до наступного висновку.

У відповідності з положеннями статті 452 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги.

Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи.

Положеннями статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: (1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); (2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); (3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; (4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: (1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; (2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; (3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; (4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 4 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно з положеннями частини 8 цієї ж статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 12 статті 141 ЦПК судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Разом з відзивом стягувач надав суду попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу (додаток 7 від 16.01.2018 року до договору АБВК14-04/01 від 01.04.2014 року) та деталізований розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу (додаток 8 від 25.01.2018 року до договору АБВК14-04/01 від 01.04.2014 року), копію додатку 1Г до договору АБВК14-04/01 від 01.04.2014 року в редакції 05.01.2018 року, а також банківську квитанцію про сплату грошових коштів за професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн. від 25.01.2018 року.

Умовами договору про надання правової допомоги визначено, що за правову допомогу клієнт сплачує гонорар із розрахунку вартості однієї години надання правової допомоги у розмірі триста шістдесят гривень за одну годину надання правової допомоги чи представництва в будь-яких справах в тому числі час очікування та час в дорозі. У разі роботи у неробочий час (з 18.00-08.00 годин, субота, неділя, святкові та неробочі дні, день народження адвоката або його близького родича, день юриста, день адвокатури або іншого професійного свята юридичного профілю, а також у великі релігійні свята: Різдво, Великдень, Трійця тощо, а також період з 25-го числа кожного місяця та з 01 грудня по 10 січня) або у разі відпустки адвоката гонорар подвоюється (п.4.1.1). Також договором визначено, що клієнт відшкодовує (а на вимогу бюро – авансує) фактичні витрати, пов’язані з виконанням доручення клієнта, зокрема, але не виключно: (а) витрати на проїзд – із розрахунку 5,00 гривні на 1 кілометрів проїзду, (б) добові із розрахунку 0,2 мінімальної заробітної плати на 01 січня поточного року – у разі, якщо виконання доручення пов‘язане з необхідністю виїзду з місця знаходження бюро відстань понад 100 кілометрів та разом із дорогою займає понад 4 годин потягом доби – у іншому разі добові бюро виплачує адвокату або працівнику за власний рахунок, (в) витрати зв’язку – за тарифами відповідного оператора, (г) інші витрати, необхідні для виконання доручення. Для підтвердження витрат визначених підпунктом (г) даного пункту необхідними є квитанції або їх копії. Витрати визначені пунктами (а)-(в) даного пункту підтверджуються розрахунково – виходячи з фактично виконаної адвокатом роботи.

Орієнтовним попереднім розрахунком до договору від 16.01.2018 року між адвокатом та стягувачем узгоджена попередня вартість професійної правничої допомоги орієнтовно в сумі 8 610 гривень та передбачено, що якщо витрати бюро не перевищуватимуть 10 відсотків від суми гонорару, то вони охоплюються гонораром.

Згідно детального опису/акту виконаних робіт від 25.01.2018 року вартість професійної правничої допомоги з урахуванням 853,63 гривень прямих витрат та по сплаті податків у сумі 1 973,69 складає 8 581,40 гривень, що є співмірним із зазначеним попереднім розрахунком судових витрат, з яких стягувачем сплачено станом на 25.01.2018 року 8 000 гривень, про що представником стягувача надана квитанція установи банку.

У відзиві представник стягувача вказує на принципову важливість для стягувача досягнення мети виконавчого провадження – примусового і повного виконання судового рішення про стягнення боргу із заявника та посилається на те, що на таку принциповість вказує і постійне залучення представника у процесі виконавчого провадження, в судах, під час проведення виконавчих дій – що є свідченням виняткової особистої ваги даної справи для стягувача так як досягнення виконання судового рішення впливатиме на публічну репутацію стягувача як особи, чиї права не варто порушувати – відтак це певною мірою має утримувати інших осіб від порушення прав стягувача. Оскарження заявником рішень ДВС створює для стягувача загрози щодо виконання судового рішення – відтак представництво її інтересів у таких справах професійним правником – адвокатом є обґрунтованим і важливим. Про виняткову вагу цієї справи для стягувача свідчить і те, що вона вже фактично понесла витрати на оплату послуг адвоката – не маючи впевненості у тому, що рішення суду буде виконане.

Оскільки витрати на професійну правничу допомогу підтверджені документально та підстав для зменшення судом розміру таких витрат не має, вказані витрати на професійну правничу допомогу підлягають до стягнення із заявника на користь стягувача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 18, 82, 133, 134, 137, 142, 183, 258, 259, 260, 261, п. п. 13, 27 ч. 1 ст.353, 447-452 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 від 26 грудня 2017 року ВП № 50267825 про призначення виконання – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканець 89433, с.Ратівці, вул. Ракоці, 51, Ужгородського району Закарпатської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,) на користь ОСОБА_4 (89000, вул. Шевченка, 33/29 смт. Великий Березний Закарпатська область, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 (вісім тисяч) гривень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: ОСОБА_5