Постанова № 71886862, 22.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 298/1375/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 січня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Мацунича М.В.,

при секретарі: Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Великоберезнянського районного суду від 08 листопада 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Великоберезняньської селищної ради, третя особа - ОСОБА_3, про встановлення земельного сервітуту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом у грудні 2016 р.

Після зменшення позовних вимог у квітні 2017 р. (а.с.86-87) просила встановити право безоплатного земельного сервітуту для проїзду та проходу земельною ділянкою по АДРЕСА_1, яка перебуває у запасі Великоберезнянської селищної ради Закарпатської області, площею 0,0085 га (85 квадратних метрів) відповідно до довжин ліній і кутів, указаний у цій заяві.

На обґрунтування позовних вимог указала, що разом із членами своєї родини в установленому законом порядку набула право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Рішенням Великоберезнянського районного суду від 09 листопада 2016 р. у справі №298/1140/16-ц встановлено факт, що ця квартира має статус житлового будинку. Земельний сервітут необхідний їй для проїзду та проходу земельною ділянкоюпо АДРЕСА_1, оскільки на вказаній земельній ділянці вона має нерухомий об'єкт - житловий будинок. Земельна ділянка перебуває у запасі земель відповідача як власника, а вона є користувачем земельної ділянки під власним жилим будинком.

Рішенням Великоберезнянського районного суду від 08 листопада 2017 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також вирішити питання розподілу судових витрат. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права. Указує, що є належним землекористувачем земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформацією із Державного реєстру прав власності на нерухоме майно. Зазначає, що земельна ділянка, стосовно якої вона просить установити право земельного сервітуту, перебуває у запасі земель відповідача. Вона ж є користувачем земельної ділянки, яка знаходиться під її житловим будинком, у зв'язку з чим потребує проїзду та проходу до будинку. Указує, що неможливість використання земельної ділянки підтверджується план-схемою земельної ділянки та прибудинкової території і рішенням апеляційного суду Закарпатської області в справі № 298/1018/16-ц.

У письмових запереченнях Великоберезнянська селищна рада не визнала апеляційної скарги як безпідставної і просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності позову.

При цьому встановив, що позивач є співвласником будинку АДРЕСА_2. Земельна ділянка за вказаною адресою між власниками будинків не розподілена. Позивач не надала жодних доказів як у підтвердження того, що проїзд до її будинку (квартири) можливий тільки шляхом встановлення земельного сервітуту, так і в підтвердження факту недосягнення домовленості з відповідачем про встановлення сервітуту. Питання усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні прилеглою до її будинку (квартири) земельною ділянкою і забезпечення безперешкодного доступу до такої уже вирішено в судовому порядку (справа № 298/1018/16-ц), а залишення автомобіля на земельній ділянці загального не може бути предметом земельного сервітуту.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення - залишенню без змін, із таких мотивів.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність повно з'ясованим обставинам справи, нормам матеріального права та належно оціненим доказам.

Право ОСОБА_2 як співвласниці квартири у двоквартирному житловому будинку на користування прибудинковою територією (двором спільного користування), яка не розподілена між землекористувачами, є неоспореною обставиною, а тому доводи апеляційної скарги щодо неналежного підтвердження апеляційним судом прав землекористування є цілком безпідставними та невідповідними як оскарженому рішенню, так і фактичним обставинам справи.

Твердження ОСОБА_2 про необхідність установлення земельного сервітуту, а також про те, що її звернення до органу місцевого самоврядування (Великоберезнянської селищної ради) з проханням надати їй право на безоплатне встановлення земельного сервітуту, тобто дозволу на виготовлення відповідної землевпорядної документації, є зверненням до відповідача з проханням укласти договір земельного сервітуту, базуються на неправильному розумінні положень глави 16 (право земельного сервітуту) ЗК України та ст.ст. 401-406 ЦК України.

Так, згідно з вимогами ст.98 ч.1 ЗК право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Під «чужою» земельною ділянкою мається на увазі земельна ділянка, яка не належить на титулах власності чи користування особі, зацікавленій у встановленні земельного сервітуту.

Між тим, ОСОБА_2 просить установити земельний сервітут не на чужу земельну ділянку, а на земельну ділянку, якою сама і користується.

Уже однієї цієї обставини достатньо для відмови в задоволенні позову.

Окрім того, рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 24.05.2017 р., яке є чинним, усунуто ОСОБА_2 перешкоди в користуванні прилеглою до будинку АДРЕСА_1 земельною ділянкою і забезпечено безперешкодний доступ до такої (а.с.102-105).

Тобто, питання проїзду та проходу до будинку, на що посилається ОСОБА_2 в обґрунтування вимоги про встановлення земельного сервітуту, вже вирішено в судовому порядку.

У контексті наведеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, не встановлено.

Доводи апеляційної скаргине спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування оскарженого рішення як суперечні обставинам справи, письмовим доказам і належним до застосування у спірних правовідносинах нормам матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2.Рішення Великоберезнянського районного суду від 08 листопада 2017 року залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

4.Повне судове рішення складено 30 січня 2018 р.

Судді: