Постанова № 71884141, 24.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3628/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бартош Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 по справі № 820/3628/17, суддя Старосєльцева О.В., м. Харків

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС України у Харківській області , Східної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання неправомірними та скасування податкової вимоги та податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 05.07.2017р. №38989-1309, від 12.07.2017р. №49710-1309, а також рішення контролюючого органу у формі податкової вимоги Східної об’єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.09.2016 р. №9849-17.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 по справі № 820/3628/17 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 05.07.2017р. №38989-1309, від 12.07.2017р. №49710-1309.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Східної об’єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.09.2016 р. №9849-17.

Відповідач, Головне управління ДФС України у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано те, що позивач звільнена від сплати земельного податку, у зв’язку з тим, що є суб’єктом господарювання на спрощеній системі оподаткування та використовує належні йому на праві власності земельні ділянки в господарській діяльності, оскільки фактично в господарській діяльності використовуються належні йому нежилі приміщення (будівлі), а не земельні ділянки. Крім того зазначає, що ОСОБА_1 не надала підтверджуючих документів щодо набуття нею права власності на земельну ділянку (державний акт), що знаходиться під об’єктами нерухомості. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 р. по справі № 820/3628/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації господарської діяльності, набув правового статусу фізичної особи – підприємця, з 01.01.2012 р. є платником єдиного податку за видами діяльності обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. Позивач є власником об’єкта нерухомого майна – одноповерхового нежитлового приміщення площею 285,6 кв.м. за адресою місто Харків, в’їзд Новаторський, 1/3, у вказаному об’єкті розмістив станцію технічного обслуговування, одержав дозвіл №248 від 16.09.2009 р. на початок роботи цієї СТО від сектора з питань НПД Комінтернівського РВ ГУ МНСУ в Харківській області, одержав висновок Комінтернівського райсанепідемстанції від 03.07.2008 р. на розміщення цієї СТО, зареєстрував об’єкт сфери послуг – СТО у Департаменті підприємництва та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради.

Податковими повідомленнями – рішеннями Головного управління ДФС у Харківській області від 05.07.2017 р. №38989-1309, від 12.07.2017 р. №49710-1309 позивачу було нараховано земельний податок у розмірах 12009,93 грн. та 7906,58 грн. за використання земельної ділянки, на якій розміщена СТО.

Податковою вимогою Східної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.09.2016 р. №9849-17 позивачу було визначено податковий борг у розмірі 11330,12 грн.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як платник єдиного податку звільнений від обов’язку сплати земельного податку за земельну ділянку, яку використовує у межах підприємницької діяльності, в зв’язку з чим оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Колегія суддів зазначає, що фактичною підставою для прийняття спірних рішень є висновки контролюючого органу про наявність у позивача обов'язку сплачувати земельний податок за використання земельної ділянки загальною площею 0,0287 га, за адресою: м. Харків, в’їзд Новаторський 1/3 літ. “А”.

Питання виникнення права власності або права користування земельними ділянками урегульовані Земельним кодексом України, а відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, у тому числі зі сплати земельного податку та орендної плати, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства – Податковим кодексом України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. У випадку, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

У відповідності до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача споруди переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Отже, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником об’єкта нерухомого майна - одноповерхового нежитлового приміщення площею 285,6 кв.м. за адресою місто Харків, в’їзд Новаторський, 1/3, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Харківської області від 06.03.2008 р. по цивільній справі №22-ц-791/08, витягом КП “Харківське МБТІ” від 01.07.2008 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 60-63).

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні, згідно пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

У відповідності до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Колегія суддів встановила, що між позивачем (в якості орендаря) та міською радою (в якості орендодавця) не укладався договір оренди земельної ділянки, на якій розміщено належний позивачеві об’єкт нерухомості - одноповерхове нежитлове приміщення площею 285,6кв.м. за адресою місто Харків, в’їзд Новаторський, 1/3.

Положеннями п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, як, серед іншого, земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що за приписами п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України фізична особа звільняється від сплати земельного податку, якщо вона є платником єдиного податку та використовує земельну ділянку для ведення підприємницької (господарської діяльності).

Позивачем до матеріалів справи надано копію свідоцтва про сплату єдиного податку з терміном дії з 01.01.2012 року, яке є чинним. При цьому, місцем здійснення підприємницької діяльності зазначено: м. Харків, в’їзд Новаторський 1/3, що є адресою розташування земельної ділянки, за використання якої ОСОБА_1 визначено податкове зобов’язання з земельного податку з фізичних осіб.

Враховуючи, що позивач, який є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку, використовує належну йому на праві власності нежитлову будівлю, яка розташована на земельній ділянці за адресою: м. Харків, в’їзд Новаторський 1/3 для ведення власної підприємницької (господарської) діяльності, нарахування йому податкового зобов’язання з плати за землю є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що спірні податкові повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Харківській області підлягають скасуванню, оскільки були винесені контролюючим органом без урахування обставин наявності у позивача статусу платника єдиного податку та використання земельної ділянки у межах підприємницької діяльності, результати якої оподатковуються сплатою єдиного податку.

Стосовно позовних вимог в частині скасування податкової вимоги Східної об’єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.09.2016 р. №9849-17, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 59 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом рішення у формі податкової вимоги є факт виникнення податкового боргу.

Згідно п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За правилами ст.ст. 48, 49, 50, 54, 58, 86, 113 Податкового кодексу України грошове зобов’язання визначається платником податків самостійно у документах обов’язкової податкової звітності, або визначається контролюючим органом у спосіб винесення податкових повідомлень – рішень.

Згідно податкової вимоги від 06.09.2016 р. №9849-17 станом на 05.09.2016 р. позивач мав податковий борг у розмірі 11330,12 грн. по земельному податку.

Відповідно до п.1-3 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015р. №1204, структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконуючому його обов'язки, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу. При складанні у передбачених Кодексом випадках податкових повідомлень-рішень в електронній формі необхідно дотримуватись вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис". Податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб. Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу.

Відповідачами у ході розгляду справи не подано до суду належних та допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів виникнення станом на 05.09.2016 р. податкового боргу з земельного податку у сумі 11330,12грн. (належної копії податкового повідомлення – рішення разом з документами про його направлення у порядку ст.ст.42 і 45 Податкового кодексу України за податковою адресою платника податків), тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова вимога Східної об’єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.09.2016 р. №9849-17 підлягає скасуванню.

В силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачами не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги відповідачі діяли необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 по справі № 820/3628/17 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 по справі № 820/3628/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 29.01.2018 р.