Постанова № 71884140, 29.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/79/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калитки О. М.

суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2017, суддя Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 30.11.17 по справі № 816/79/17

за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.09.2016 №0018061302 в розмірі 3843,61 грн, прийняте заступником начальника Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за результатами перевірки позивача складено акт від 22.07.2016 № 910/16-20-13-02-14/2924921938/34, у якому встановлено порушення платником податків вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження бази для нарахування єдиного внеску за 2015 рік у сумі 153386,00 грн та занижено суми єдиного внеску за 2015 рік на 53224,92 грн. Вказав, що на підставі вказаного акта перевірки 22.07.2016 сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0014331302, згідно з якою сума недоїмки зі сплати єдиного внеску складає 53224,92 грн. У зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем застосовано до позивача штраф у розмірі 5322,49 грн. Позивач із вимогою не погодився та оскаржив її до суду. За твердженням позивача, враховуючи те, що рішенням суду в справі № 816/188/17 визнано, що відбулося заниження суми єдиного внеску за 2015 рік на 14788,82 грн, штрафна санкція повинна складати – 1478,88 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року у справі № 816/79/17 задоволено адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним і скасування рішення.

Визнано протиправним та скасовано рішення Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.09.2016 №0018061302 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 3843,61 грн.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку у Великобагачанському відділенні Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області (т. 1 а.с. 16).

Згідно з свідоцтвом № 100218551 позивач є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с.17).

Миргородською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області у період з 24.06.2016 по 15.07.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 щодо повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (т. 1 а.с.18).

За результатами перевірки складено акт від 22.07.2016 № 910/16-20-13-02-14/2924921938/34, у якому зокрема вказано на порушення платником податків вимог пункту 2 частини першої статті 7, частини третьої статті 7, пункту 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження бази для нарахування єдиного внеску за 2015 рік в сумі 153386,00 грн та суми єдиного внеску за 2015 рік на суму 53224,92 грн. (т. 1 а.с. 18-32).

На підставі зазначеного вище акта перевірки Миргородською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 22.07.2016 сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014331302, згідно з якої сума недоїмки зі сплати єдиного внеску становить 53224,92 грн (т. 1 а.с. 33).

Позивач, не погоджуючись з указаною вимогою, оскаржив її до Головного управління ДФС у Полтавській області (т. 1 а.с. 36-37).

Згідно з рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 13.10.2016 № 1082/Ф/16-31-10-05-11 вимогу Миргородської ОДПІ № Ф-0014331302 від 22.07.2016 скасовано та зобов'язано сформувати та направити ФОП ОСОБА_1 нову вимогу за формою відповідно до вимог законодавства; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2016 № Ф-0014331302 вважається відкликаною з дня прийняття цього рішення (т. 1 а.с. 44-52).

У період з 15.09.2016 по 21.09.2016 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 з питань, які стали предметом оскарження за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 23.09.2016 № 1115/16-20-13-02-14/2924921938/47, у якому зокрема вказано на порушення платником податків вимог пункту 2 частини першої статті 7, частини третьої статті 7, пункту 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження бази для нарахування єдиного внеску за 2015 рік в сумі 153386,00 грн та суми єдиного внеску за 2015 рік на суму 53224,92 грн (т. 1 а.с. 60-73).

26.09.2016 Миргородською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області прийнято рішення № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 5322,49 грн (т. 1 а.с. 75).

Не погоджуючись із указаним рішенням, позивач оскаржив його до ГУ ДФС у Полтавській області (т. 1 а.с. 78-79).

Рішенням ГУ ДФС у Полтавській області від 10.11.2016 № 1194/Р/16-31-10-05-11 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду (т. 1 а.с. 80-81).

Водночас позивач звернувся до ДФС України із скаргою від 18.11.2016 на рішення Миргородської ОДПІ ГУ ГУ ДФС у Полтавській області № НОМЕР_2 та ГУ ДФС у Полтавській області від 10.11.2016 № 1194/Р/16-31-10-05-11 (т. 1 а.с. 98- 100).

Рішенням ДФС України про залишення скарги без розгляду від 09.12.2016 № 13262/Р/99-99-11-02-02-25 залишено скаргу ФОП ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропуском 10-денного строку для подання скарги (т. 1 а.с. 101-102).

Позивач, не погоджуючись із рішенням Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 26.09.2016 №0018061302 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 3843,61 грн, оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки борг (недоїмка) з єдиного внеску складає 14788,82 грн, тому податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 53224,92 грн підлягає скасуванню в частині боргу на суму 38436,10 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до п 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 №77-VIII пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI викладено у такій редакції: "Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску."

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно з пунктами 4 та 5 частини першої статті 1 цього Закону максимальна величина бази нарахування єдиного внеску – максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

З аналізу вказаних положень Закону № 2464-VI вбачається, що у фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, існує обов'язок зі сплати єдиного внеску навіть у разі неотримання нею доходу (прибутку). У такому випадку платник має самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше розміру мінімального страхового внеску.

Частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі – Інструкція) встановлено, що у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Отже, відповідно до вказаних положень Інструкції в органів доходів і зборів наявний обов'язок обчислити суму єдиного внеску у разі самостійного ненарахування та несплати вказаної суми платником єдиного внеску.

Як встановлено з матеріалів справи, 24.10.2016 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0019301302, згідно з якою сума недоїмки зі сплати єдиного внеску становить 53224,92 грн (т. 1 а.с. 90).

Не погоджуючись із вимогою Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 24.10.2016 № Ф-0019301302, позивач оскаржив її до суду.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі № 816/188/17 у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про скасування податкової вимоги відмовлено (т. 2 а.с. 14-16).

Водночас постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі № 816/188/17 адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про скасування податкової вимоги задоволено частково: визнано частково протиправною та скасовано податкову вимогу Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 24.10.2016 №Ф-0019301302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в частині боргу в сумі 38436,10 грн. в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі № 816/188/17 судом встановлено, що з акта перевірки від 23.09.2016 №1115/16-20-13-02-14/2924921938/47 вбачається, що позивач задекларував чистий дохід, на який нараховується єдиний внесок у 2015 році: січень, лютий, травень, червень, липень, серпень, тобто за шість місяців 2015 року, а за результатами перевірки відповідач вважав, що позивач у 2015 році отримав такий дохід протягом 11 місяців (квітень – 00), що призвело до заниження бази для нарахування єдиного внеску за 2015 рік в сумі 153386,00 грн та заниження єдиного внеску за 2015 рік на суму 53224,92 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року у справі № 816/188/17 призначено судову економічну експертизу документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності.

Згідно з указаною експертизою позивач у 2015 році: січень, лютий, травень, червень, липень, серпень, тобто за шість місяців 2015 року отримав чистий дохід, з урахуванням помилок, у загальній сумі 262549,54 грн, а тому з урахуванням розміру єдиного внеску – 34,7% та відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач повинен був сплатити єдиний внесок у сумі 43109,88 грн, а фактично сплатив такий внесок у сумі 28321,06 грн.

Таким чином, борг (недоїмка) з єдиного внеску за шість місяців 2015 року складає 14788,82 грн (43109,88 грн – 28321,06 грн).

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки матеріалами справи встановлено, що позивачем здійснено заниження суми єдиного внеску за 2015 рік на 14788,82 грн, то штрафна санкція повинна складати 1478,88 грн., а тому позовні вимоги про скасування рішення про застосування штрафних санкцій в розмірі 3843,61 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року у справі № 816/79/17 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі № 816/79/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5