Постанова № 71884133, 24.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1360/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бартош Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 по справі № 818/1360/17, суддя О.М. Кунець, м. Суми

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі за текстом – відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 30.06.2017 р. №Ч--7113-3174/6-17 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі №Ч--7113-3174/6-17 від 30.06.2017, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту.

Зобов’язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с.8).

Зокрема, позивач звертався з відповідною заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в травні 2016 року (копія заяви - а.с.8), а також в червні 2017 року. Факт неодноразового звернення позивача з відповідними (подібними за своєю суттю) заявами до Держгеокадастру представником відповідача не заперечується.

До заяв додавались графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с.9-11).

Листом від 30.06.2017 р. № 4-7113-3174/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило позивача про неможливість задоволення заяви, оскільки обґрунтованої та мотивованої відповіді щодо погодження або непогодження зазначеного землевідведення Верхньосироватська сільська рада не висловила (а.с.12).

В той же час, до суду першої інстанції відповідачем надано лист від 20.07.2016 №02-34/1005, в якому Верхньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області вказала, що заперечує проти надання дозволів Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області зазначеним у запиті громадянам, в тому числі і ОСОБА_1, на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення у зв’язку з тим, що дані земельні ділянки належать до земель промисловості (запас родовищ корисних копалин - пісок) відповідно до проекту роздержавлення та приватизації земель КСП "Маяк" Сумського району Сумської області, розроблений Сумською філією інституту землеустрою Української академії аграрних наук.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у клопотанні позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, порушив приписи ст.118 Земельного Кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Пунктом “б” частини 2 статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області неодноразово подавались клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

До заяв додавались графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с.9-11).

Листом від 30.06.2017 р. № 4-7113-3174/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило позивача про неможливість задоволення заяви, оскільки обґрунтованої та мотивованої відповіді щодо погодження або непогодження зазначеного землевідведення Верхньосироватська сільська рада не висловила, при цьому жодних зауважень щодо поданих позивачем документів не зазначено (а.с.12).

Водночас, в матеріалах справи міститься лист від 20.07.2016 р. №02-34/1005, в якому Верхньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області вказала, що заперечує проти надання дозволів Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області зазначеним у запиті громадянам, в тому числі і ОСОБА_1, на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення у зв’язку з тим, що дані земельні ділянки належать до земель промисловості (запас родовищ корисних копалин - пісок) відповідно до проекту роздержавлення та приватизації земель КСП "Маяк" Сумського району Сумської області, розроблений Сумською філією інституту землеустрою Української академії аграрних наук.

Отже, у 2016 році Верхньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області заперечувала проти надання дозволу Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області ОСОБА_1, на розробку проекту землеустрою. Докази звернення до сільської ради у 2017 році щодо погодження даних питань та, відповідно, лист щодо погодження за 2017 рік від сільської ради відсутній.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що підставою відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства є те, що спірна земельна ділянка належить до земель промисловості (запас родовищ корисних копалин - пісок), виходячи з наступного.

Зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 30.06.2017 р. № 4-7113-3174/6-17 колегією суддів встановлено, що посилання на лист від 20.07.2016 №02-34/1005, в якому Верхньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області вказала, що заперечує проти надання дозволів Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області зазначеним у запиті громадянам, в тому числі і ОСОБА_1, на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення у зв’язку з тим, що дані земельні ділянки належать до земель промисловості (запас родовищ корисних копалин – пісок) відповідно до проекту роздержавлення та приватизації земель КСП "Маяк" Сумського району Сумської області, розроблений Сумською філією інституту землеустрою Української академії аграрних наук, відсутні.

Крім того, лист Управління містобудування та архітектури Сумської ОДА (а.с.51) від 19.10.2017р. свідчить про те, що інформація про наявність родовищ корисних копалин на земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району, в Управлінні відсутня. Вказану інформацію Управлінням містобудування та архітектури Сумської ОДА було надано на запит Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 02.10.2017р. (а.с.50).

Таким чином, під час надання відповіді ОСОБА_1. в листі від 30.06.2017р. №Ч-7113-3174/6-17 щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства обставина щодо належності спірної земельної ділянки до земель промисловості (запас родовищ корисних копалин - пісок) відповідачем фактично не досліджувалась. Проект роздержавлення та приватизації земель КСП "Маяк" Сумського району Сумської області, розроблений Сумською філією інституту землеустрою Української академії аграрних наук (на який йдеться посилання у листі від 20.07.2016 №02-34/1005 Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області), як на підтвердження своєї позиції по даній справі, відповідачем також не надано.

Крім цього, Інформаційна довідка Міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Сумах та Сумському районі від 06.10.2017 №972/115-17 свідчить про те, що землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення: шифр рядка 94 (землі запасу); номер графи 11 (сіножаті); інформація про надання у власність чи користування земельної ділянки в Управління відсутня; бажане місце не порушуватиме раціональної організації території; земельна ділянка раніше не була сформована; землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки, згідно наявній в управлінні документації, не відноситься до категорій, які неможливо передавати у приватну власність; дана земельна ділянка не зарезервована для учасників АТО (а.с.46).

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, щодо віднесення зазначеної земельної ділянки до земель промисловості та наявності підприємства, яке готує пакет документів для оформлення спеціального дозволу на користування надрами у районі зазначеної земельної ділянки, оскільки згідно вищевказаної довідки земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Згідно ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України передбачено, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, посилання відповідача у листі від 30.06.2017р. №Ч-7113-3174/6-17 як на підставу відмови у наданні дозволу, на відсутність мотивованої та обґрунтованої відповіді щодо погодження або непогодження зазначеного землевідведення не передбачена ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України. Правове обґрунтування відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 у розробленні проектної документації представником відповідача не доведена.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача щодо відмови ОСОБА_1, викладеній у листі від 30.06.2017 р. №Ч--7113-3174/6-17, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зважаючи на викладене, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладене в листі від 30.06.2017 №Ч--7113-3174/6-17, є правомірними, обґрунтованими і, відповідно, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Верхньосироватської Сумського району Сумської області, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту.

Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 2 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно п. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 “Про судове рішення в адміністративній справі” у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав).

Отже, аналіз наведених норм дає колегії суддів підстави для висновку, що кожному гарантується право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

При цьому, колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки ефективним засобом захисту порушеного права у розумінні статті 13 Конвенції є забезпечення відновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, то судове рішення має містити зміну обсягу прав та забезпечення їх примусової реалізації.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що дії відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту визнано судом неправомірними, а рішення відповідача - таким, що підлягає скасуванню, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним засобом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах є саме зобов’язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Вказана дія, в даному випадку, не буде втручанням суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач неодноразово звертався до відповідача з одного і того ж питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте відповідач протиправно надавав ОСОБА_1 формальну відмову, яка визнана протиправною та скасована рішенням суду.

На підставі наведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом дискреційних повноважень відповідача та погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту, і це зобов'язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 р. у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно п.1 ч.1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 по справі № 818/1360/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 29.01.2018 р.