Постанова № 71884037, 24.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 р. Справа № 820/3666/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 (суддя Мельников Р.В.,

м. Харків, повний текст складено 06.11.17) по справі № 820/3666/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1В.) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та про зміну предмету позову, просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.08.2017№ 130412-1305; визнати протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області з нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 податковий рік в сумі 11292,49 грн; надіслання (вручення) ОСОБА_1 податкового повідомлення - рішення від 22.05.2017 № 4757108-1302 після 01 липня 2017 року шляхом вкидання до поштової скрині за її зареєстрованим місцем проживання; не долучення до податкового повідомлення - рішення від 22.05.2017 року № 4757108-1302 розрахунку податкового зобов`язання.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.08.2017 №130412-1305.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що судом першої інстанції не враховане те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було правомірно прийнято у відповідності до норм п.п. 54.3.3 п 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України на підставі інформації, яка надійшла від управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп'янської міської ради про те, що за позивачем рахується укладений договір оренди землі площею 0,1170 га, зареєстрований 30.08.2007 року за № 040767400100 на строк з 30.08.2007 року по 30.08.2017 року.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, представник позивачки вказав, що вважає апеляційну скаргу відповідача необгрунтованою, оскільки за текстом апеляційної скарги апелянт не зазначає, в чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі судом першої інстанції та застосування ним норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги, просила скаргу задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 та відповідно до пункту 286.5 ст. 286 розділу Податкового кодексу України складено податкове повідомлення - рішення від 22.05.2017 № 4757108-1302, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік на суму 11292, 49 грн. (а.с. 8).

Листом від 31.07.2017 позивачка звернулася до ГУ ДФС у Харківській області (вх. № 9383/ФОП від 01.08.2017) з проханням надати розрахунок податкового зобов'язання, який мав бути долучений до податкового повідомлення - рішення від 22.05.2017 № 4757108-1302 та надати інформацію про те, чому податкове повідомлення - рішення від 22.05.2017 № 4757108-1302 було надіслано з порушенням порядку, закріпленим в абз.2 пункту 58.3 ст. 58 ПК України та строку, встановленого п. 286.5 ст. 286 ПК України, а також чи будуть винні особи притягнуті до дисциплінарної відповідальності за ці порушення (а.с. 9-11).

Листом від 30.08.2017 № 2296/ФОП/20-40-13-05 ГУ ДФС у Харківській області надано відповідь на вказане звернення, в якому повідомлялося про те, що податкове повідомлення - рішення від 22.05.2017 № 4757108-1302 скасоване та прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.08.2017 № 130412-14305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб у розмірі 7959,57 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи, що контролюючим органом було порушено процедуру його прийняття, позивачка звернулася до суду із адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що оскільки договір оренди від 01.06.2007, який в розумінні ст. 288 Податкового кодексу України є підставою для нарахування орендної плати, припинений з 31.07.2014, тому у Головного управління ДФС у Харківській області були відсутні підстави для нарахування позивачці орендної плати за земельну ділянку за 2017 рік.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, враховуючи таке.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з абзацом другим пункту 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У відповідності до вимог п. 287.2 ст. 287 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Положеннями статей 286, 288 Податкового кодексу передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, а для нарахування орендної плати за земельну ділянку - договір оренди такої земельної ділянки.

Судовим розглядом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб, було прийнято після надходження інформації від управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп'янської міської ради про перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, згідно якої за позивачем рахується укладений договір оренди землі площею 0,1170 га, зареєстрований 30.08.2007 за № 040767400100 на строк з 30.08.2007 року по 30.08.2017 року, ставка орендної плати складає 1 % від грошової нормативної вартості земельної ділянки, кадастровий номер 6310700000:37:003:0024, за адресою: м. Куп'янськ, вул. Харківська, 4 (а.с. 62).

Розрахунок платежу з орендної плати за землю був проведений податковим органом на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 558/183-17 від 15.08.2017. Згідно інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, строк дій договору оренди земельної ділянки від 01.06.2007 триває з 30.08.2007 по 30.08.2017.

Таким чином, колегія суддів вважає, що контролюючий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв у відповідності до норм п.п. 54.3.3 п 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України на підставі інформації, яка надійшла від управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп'янської міської ради про те, що за позивачем рахується укладений договір оренди землі площею 0,1170 га, зареєстрований 30.08.2007 року за № 040767400100 на строк з 30.08.2007 року по 30.08.2017 року.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що дія договору оренди землі від 01.06.2007 припинена з 31.07.2014, а тому відсутні підстави для нарахування відповідачем суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку, колегія суддів враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Куп'янської міської ради від 30.07.2004 № 2/120 громадянці ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 0.1215 га, яка розташована в м. Куп'янськ по вул. Харківській, 4, в довгострокову оренду терміном на десять років із земель запасу Куп'янської міської ради.

На підставі вказаного рішення міської ради, 21.03.2005 між Куп'янською міською радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, пунктом 8 якого встановлено, що останній укладено на десять років починаючи з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (а.с. 35-38).

Вказаний договір був зареєстрований у Куп'янському районному відділі реєстрації земель ХРФ ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.2005 № 441 (а.с. 35-37).

Рішенням Куп'янської міської ради від 26.01.2007 № 253/10-У вилучено із земельної ділянки загальною площею 0.1215 га, яка розташована в м. Куп'янську по вул. Харківській, 4, та знаходиться в довгостроковій оренді у громадянки України ОСОБА_1, частину земельної ділянки площею 0,0045 га. Встановлено, що в довгостроковій оренді громадянки України ОСОБА_1 за адресою м. Куп'янськ по вул. Харківській, 4, залишилась земельна ділянка площею 0,1170 га для використання за цільовим призначенням роздрібна торгівля та комерційні послуги (пункт 2 рішення) (а.с. 42).

Пунктом 3 цього рішенням визначено, що договір оренди від 21.03.2005, зареєстрований в реєстрі за №441, щодо посвідчення права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою по вул. Харківській, 4 в м. Куп'янську вважати таким, що втратив чинність.

На підставі рішень Куп'янської міської ради від 30.07.2004 № 2/120 та від 26.01.2007 № 253/10-У між Куп'янською міською радою та ОСОБА_1 01.06.2007 був укладений договір оренди землі, зареєстрований у Куп'янському районному відділі реєстрації земель ХРФ ДП ЦДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.08.2007 за №040767400100 (а.с. 39-41).

Згідно з пунктом 8 вказаного договору оренди землі від 01.06.2007, останній укладено на десять років починаючи з дати прийняття рішення XVII сесії XXIV скликання Куп'янської міської ради № 2/120 від 30.07.2004 року "Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду громадянці України ОСОБА_1 ".

Проаналізувавши умови договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк дії договору оренди землі розпочався 31.07.2004 року та сплив 31.07.2014 року. Оскільки доказів укладення додаткової угоди до договору сторонами до суду не надано, дія договору припинена 31.07.2014 року, а тому відсутні підстави для нарахування податкового зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшовши до такого висновку, неповно з’ясував всі обставини, що мають значення для справи, а саме не з'ясував чи дійсно було припинено право користування земельною ділянкою після спливу 10 років та чи не відбулася пролонгація договору оренди землі на новий строк.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" (далі – Закон № 161) передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, власне самим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Строк дії договору оренди землі є його істотною умовою (згідно із статтею 15 Закону № 161).

Статтею 31 Закону № 161 визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 33 Закону № 161 об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону № 161 та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов’язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Колегія суддів вказує, що аналогічні умови пролонгації договору передбачені в пункті 8 договору оренди землі від 01.06.2007, укладеного між позивачкою та Куп'янською міською радою.

Поряд із цим, частиною 6 статті 33 Закону № 161 передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Виходячи із системного аналізу вказаних вище норм права вбачається, якщо платник продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, то до поновлення дії договору оренди такий платник буде сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі. При цьому річна сума платежу не може бути меншою розміру, встановленого п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Вищенаведене кореспондується з приписами п.п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, згідно з якими у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Таким чином, у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) власності орендар повинен сплатити орендну плату за земельну ділянку державної (комунальної) власності за фактичний період перебування землі в користуванні у поточному році, тобто до дати повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідній сільській, селищній, міській раді), що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

Згідно пункту 33 вказаного вище договору оренди землі від 01.06.2007 ОСОБА_1 зобов'язана у належному стані повернути орендодавцю земельну ділянку після закінчення оренди.

В матеріалах справи відсутні докази того, що після закінчення строку дії договору позивачка здійснила дії щодо повернення орендованої ділянки орендодавцю на умовах, визначених договором оренди землі від 01.06.2007.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не повідомила орендодавця про відмову у поновленні договору оренди, як і не повідомила не пізніше ніж за два місяця до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію, але не здійснила дії щодо повернення орендодавцю земельної ділянки після закінчення, на її думку, строку дії оренди.

З вищенаведеного вбачається, що фактично право користування земельною ділянкою позивачкою не було припинено, а тому наявні підстави для виконання нею податкових зобов'язань за спірним платежем, та відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не перевищив надані йому повноваження з адміністрування податку.

Також колегія суддів враховує посилання апелянта на те, що розрахунок податкового зобов'язання з орендної плати фізичних осіб здійснюється в автоматичному режимі, але форма розрахунку Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, не передбачена, оскільки відсутність такого розрахунку при направленні позивачу податкового повідомлення-рішення, не змінює суму податкового зобов'язання та не звільняє позивача від обов'язку сплати орендної плати за землю у відповідності до норм Податкового кодексу України .

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з’ясувано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано приписи п. 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, ст. 33 Закону № 161, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 по справі № 820/3666/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Постанова складена в повному обсязі 29.01.18.