Постанова № 71884010, 22.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва

22 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2802/15Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.

представник відповідача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017, м. Полтава, повний текст складено 30.11.17 по справі № 816/2802/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.07.2015 № НОМЕР_1 в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 42264,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно застосовано до товариства штрафну санкцію у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов’язання, оскільки повторності порушення не було.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі № 816/2802/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.07.2015 № НОМЕР_1 в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 42 264,50 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 816/2802/15 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року по справі № 816/2802/15 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2017 року у справі № 816/2802/15 касаційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 816/2802/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року справу прийнято до провадження.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 71 КАС України, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Укролія" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 31577685 / а.с. 81 - 85/. Позивач перебуває на обліку в Диканському відділенні Полтавської ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області та з 10.07.2001 є платником податку на додану вартість.

Полтавською ОДПІ ГУ Міндоходів у період з 10.06.2015 по 23.06.2015 проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ "Укролія" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2015 року та березень 2015 року.

23 червня 2015 року за результатами перевірки складено акт №16/15/31577685, яким встановлено порушення платником податків вимог п. 123.1 ст. 123, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2015 року в розмірі 1604630,00 грн. завищено на 84 529,00 грн. (а.с. 7 – 36).

07 липня 2015 року на підставі Акту перевірки №16/15/31577685 Полтавською ОДПІ ГУ Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: сума завищеного бюджетного відшкодування становить 84529,00 грн., а розмір штрафних (фінансових) санкцій – 42264,50 грн. (а.с. 6).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням Полтавської ОДПІ в частині застосування штрафних санкцій, ТОВ "Укролія" звернулось до суду з позовом про його скасування в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 42 264,50 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 54.5 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, 22 травня 2015 року на підставі акту перевірки №143/15/31577685 від 05.05.2015 року, яким встановлено порушення ТОВ "Укролія" норм п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200, абз.9 п.201.10 ст. 201, п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, Полтавською ОДПІ ГУ Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення №0002431500, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 128932 грн. та застосовано до підприємства позивача штрафні санкції у розмірі 64467 грн. (а.с.98).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено ТОВ "Укролія" в судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року у справі №816/2034/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 року позов ТОВ "Укролія" задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 травня 2015 року № НОМЕР_2 та від 22 травня 2015 року № НОМЕР_3 в частині зменшення ТОВ "Укролія" суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в загальному розмірі 7756 грн. (сім тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень) та в частині накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 34173 грн. (тридцять чотири тисячі сто сімдесят три гривні). В іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с. 206-218, 228-236/.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття постанови) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття постанови) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття постанови) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року у справі №2а-1670/11066/11 за наслідками перегляду в апеляційному порядку набрала законної сили 21.09.2017 року.

Отже, процедуру судового оскарження податкового повідомлення-рішення від від 22 травня 2015 року № НОМЕР_3 завершено та вказаними вище судовими рішеннями підтверджено завищення ТОВ "Укролія" суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2015 року на суму 67353,33 грн.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що грошове зобов’язання ТОВ "Укролія" зі зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за січень 2015 року на суму 67353,33 грн., на підставі податкового повідомлення-рішення №0002431500 від 22.05.2015 року на час розгляду справи є узгодженим.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, з аналізу вказаної норми вбачається, що у разі коли контролюючий орган самостійно "визначає" суму податкового зобов'язання чи суму зменшення бюджетного відшкодування, то відповідно застосовує і штраф. Тобто обов’язок контролюючого органу застосувати штраф у розмірі 50% за повторне допущення платником податків порушення залежить саме від факту вже визначеного (застосованого) такому платнику податків податкового зобов'язання чи зменшення бюджетного відшкодування. І такий обов’язок контролюючого органу норми чинного законодавства не пов’язують з узгодженістю визначеного податкового зобов'язання чи зменшення бюджетного відшкодування, згідно прийнятого податкового повідомлення-рішення, адже в разі необхідності узгодження такого рішення, контролюючий орган не матиме змоги своєчасно виконати свій обов’язок щодо застосування штрафу у розмірі 50 % у разі повторного визначення суми податкового зобов'язання чи зменшення суми бюджетного відшкодування.

При цьому суд першої інстанції правомірно зазначив, що узгодженість податкового зобов’язання має значення для платника податку та його обов’язку у визначені терміни сплатити донараховані кошти, для контролюючого ж органу узгодженість має значення лише при стягненні вже нарахованого податкового зобов’язання, і не має жодного значення для визначення платнику податків податкового зобов’язання.

Таким чином, визначений аналізованою нормою обов’язок контролюючого органу щодо застосування штрафу у розмірі 50% є безумовним і виникає в тому разі коли контролюючим органом виявлено відповідне порушення та повторного визначено суми податкового зобов'язання чи зменшення суми бюджетного відшкодування.

Згідно акту перевірки від 23.06.2015 №16/15/31577685, встановлено порушення платником податків вимог п. 123.1 ст. 123, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2015 року в розмірі 1604630,00 грн. завищено на 84 529,00 грн. (а.с. 7 – 36).

Таким чином, враховуючи, що контролюючий орган вже визначав позивачу зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2015 року та застосовував штраф у розмірі 25% (податкове повідомлення – рішення від 22.05.2015 року №0002431500), то відповідно, при повторному визначенні позивачу зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року контролюючий орган має застосувати штраф саме у розмірі 50%.

Відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення (42264 грн. 50 коп. - а.с. 96) відповідач застосував штраф на підставі абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 50 %, враховуючи повторність здійснення платником податків порушення норм ПК України в частині завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що в ході розгляду справи представниками позивача та відповідача не заперечується встановлений перевіркою факт завищення ТОВ "Укролія" суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2015 року в розмірі 84 529,00 грн., колегія судів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 07.07.2015 №000263150 в частині застосування до товариства штрафної санкції у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов’язання в розмірі 42 264,50 грн., прийнято на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи позивача та представника відповідача стосовно заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року по справі № 816/2802/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 , 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 р. по справі № 816/2802/15 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 по справі № 816/2802/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 29.01.2018.