Постанова № 71884008, 17.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: І.С. Шевяков

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1606/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2017, (суддя І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 06.11.17) по справі № 816/1606/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2017р. позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № НОМЕР_1 від 01.09.2017 року

Стягнуто на користь ПрАТ "АвтоКрАЗ" за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби витрати зі сплати судового збору у сумі 1 684 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що, приймаючи зазначену постанову, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що позивачем порушені вимоги пп. 222.1.1 п. 222.1 статті 222 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного у податковій декларації податкового зобов`язання з податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України. Кількість днів прострочення складає 1 день. Заборгованість за відповідним податком сплачено ПрАТ "АвтоКрАЗ" 31.07.2017 року, в той час як граничний термін сплати - 30.07.2015 року. Зауважує, що моментом сплати грошового зобов'язання є саме момент зарахування коштів на відповідний казначейський рахунок незалежно від моменту внесення коштів до каси банківської установи позивача. Вважає, що відповідачем правомірно, застосовано штраф в сумі 61 708 грн. 08 коп.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник позивача надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, крім того, клопотав про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 07 серпня 2017 року Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС проведено камеральну перевірку ПрАТ "АвтоКрАЗ" з питань дотримання вимог пп. 222.1.1 п. 222.1 ст. 222 Податкового кодексу України щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, у липні 2015 року по податковій декларації за червень 2015 року від 17.07.2015 року № НОМЕР_2.

За результатами перевірки складено акт від 07.08.2017 року № 911/28-10-50-13-17/05808735, в якому відображено порушення позивачем пп. 222.1.1 п. 222.1 ст. 222 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України у липні 2015 року по податковій декларації за червень 2015 року від 17.07.2015 року № НОМЕР_2.

На підставі акту перевірки Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС винесене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.09.2017 року, яким зобов`язано сплатити штраф з підакцизних товарів, вироблених на митній території України у розмірі 10% у сумі 61708 грн. 08 коп.

Не погодившись із вказаними податковим повідомленням – рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, встановлюючи факт порушення ПАТ "АвтоКраз" строків погашення узгодженого податкового зобов’язання, контролюючий орган виходив з того, що задекларовані позивачем суми з податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, у липні 2015 року по податковій декларації за червень 2015 року від 17.07.2015 року № НОМЕР_2 були сплачені із затримкою.

Відповідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 46.1 ст. 46 1 та п. 50.1 ст. 50 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно пункту 49.1. статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції), який належить до загальнодержавних податків і зборів та справляється на всій території України.

Відповідно до пп.222.1.1 п.222.1 ст.222 Податкового кодексу України, суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Відповідно до статті 223 Податкового кодексу України, базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю. Платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5 1, 215.3.5 2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до положень п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова декларація з податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України (транспортні засоби), за червень 2015 року подана ПрАТ "АвтоКрАЗ" до податкового органу 17.07.2015 року.

Таким чином, задекларована позивачем сума з податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України (транспортні засоби) за червень 2015 року вважається узгодженим податковим зобов’язанням.

Відповідно до п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтями 33, 34 Податкового кодексу України визначено види податкових періодів, що застосовуються при визначенні розміру податкових зобов'язань платника, серед яких зазначається і місячний податковий період.

Згідно п. 49.18.1 ст. 49 ПК України податкова декларація за період, що дорівнює календарному місяцю подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу приписів п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Таким чином, в данному випадку останнім днем сплати акцизного податку за червень 2015 року є 30 липня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2015 року позивачем на підставі платіжного доручення № 5298 через розрахунковий рахунок у ПАТ "Укрсоцбанк" перераховано до бюджету акцизний податок за вантажні автомобілі за червень 2015 року в сумі 617 148 грн., про що свідчить штемпель банку (а.с.14).

Відтак, позивач сплатив визначену ним суму податку за червень 2015 року у строк, встановлений податковим законодавством.

Крім того, пп.4 глави 2 Розділу 1 Інструкції "Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 за №320, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за №1035/12909 (далі - Інструкція №320), передбачено, що міжбанківський переказ виконується банками в строк, визначений правилами платіжної системи, який не може перевищувати трьох операційних днів відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-III (далі - Закон №2346-III).

Підпунктом 1.21 статті 1 Закону №2346-III передбачено, що операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Відповідно до п.2.19 глави 2 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (далі - Інструкція №22), розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

З матеріалів справи слідує, що відмітка банку про прийняття платіжного доручення № 5298 свідчить про те, що позивач подав розрахунковий документ до банку протягом операційного часу, і банк виконав його в день його надходження - 30 липня 2015 року.

Згідно з п.32.1 ст.32 Закону №2346-III, банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Відповідно до п.п.32.2 ст.32 Закону №2346-III, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Крім того, згідно з п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Разом тим, у п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Враховуючи наведене, визначальним фактором застосування штрафу контролюючим органом до платника податків за порушення строків сплати податкового зобов`язання є несвоєчасне перерахування або перерахування не в повному обсязі податків, зборів та інших платежів до бюджетів, саме з вини такого платника податків.

Як свідчать матеріали справи, позивачем своєчасно подано до банківської установи платіжне доручення про перерахування до бюджету грошових зобов'язань з акцизного податку за червень 2015 року, а відтак, ним виконано усі дії, які від нього залежали, для належного виконання податкового зобов'язання.

Таким чином, після прийняття банком розрахункового документу про перерахування податків до бюджету, податкові зобов'язання вважаються виконаними і застосування до платника податків відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків є таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належним чином виконано обов'язок по сплаті податку з підакцизних товарів за червень 2015 року, а порушення строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з акцизного податку за червень 2015 року відбулось не з вини ПАТ “АвтоКрАЗ” .

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення від 01.09.2017 року №0002655013 прийнято Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені законами України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 по справі № 816/1606/17 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 по справі № 816/1606/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено та підписано 26.01.2018 р.