Постанова № 71883886, 25.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4978/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Струкова Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду, м. Харків, від 30.11.2017, суддя Супрун Ю.О., , повний текст складено 04.12.17 по справі № 820/4978/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про утримання від прийняття відповідного рішення по заяві ОСОБА_2, яке оформлено листом від 01.09.2017 року за № М-22388/0/6-20489/0/21-17; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було протиправно відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 01.08.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області з підстав того, що зазначена ОСОБА_1, земельна ділянка не входить до переліку ділянок, які планується передати учасникам АТО. При цьому, позивач зазначив, що законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тобто, такої підстави для відмови як відсутність земельної ділянки у переліку ділянок, які планується передати учасникам АТО чинним законодавством не передбачено. Також позивач вказав на те, що листом № М-22388/0/6-20489/0/21-17 від 01.09.2017 року відповідачем фактично було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про утримання від прийняття відповідного рішення по заяві ОСОБА_1, яке оформлено листом від 01.09.2017 року за № М-22388/0/6-20489/0/21-17. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало апеляційну скаргу в якій зазначають, що управління не погоджуюсь з мотивами, аргументацією та висновками, які не відповідають обставинам справи, викладеними у постанові, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, що, в свою чергу, призвело до неправильного вирішення справи. Посилаються на те, що у відповідності до вказаного наказу Головним управлінням не передбачена передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам із земель, розташованих на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області. Зазначають, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 є чинною, ніким не скасованою, також є обов'язковим для виконання нормативно-правовим актом (ч.1, 2 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», ст. 117 Конституції України), нормам ЗК не суперечить та в повній мірі підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Вказана постанова є нормативно-правовим актом, який у відповідності до ч.1 ст. 118 ЗК встановлює вимоги до місця розташування об'єкта безоплатної приватизації (земельної ділянки). Наказ Головного управління від 22.06.2017 № 117 «Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у III кварталі 2017 року» прийнятий на виконання Постанови та у відповідності до її вимог. Враховуючи вищеназвані положення, Головним управлінням правомірно було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області. Підставою такої відмови була невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам підзаконного нормативно-правового акту - постанови Кабінету Міністрів України. Вказують, що суд першої інстанції не застосував норми, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, а також неправильно розтлумачив положення ч.1 ст. 118 ЗК, що призвело до неправильного вирішення справи. Також зазначають, що в мотивувальній частині рішення фігурує ч.1 ст. 117 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК), яка не врегульовує суспільні відносини з приводу передачі земельних ділянок у власність громадянам в порядку безоплатної приватизації, який врегульовано ст.ст. 116, 118, 121, 122 ЗК України. Ст. 117 ЗК врегульовує порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну чи навпаки. Також посилаються на те, що в мотивувальній частині оскаржуваної постанови ХОАС від 30.11.2017 наявний висновок, що згідно зі змісту клопотання ОСОБА_1 в ньому відсутні посилання на те, що воно подано позивачем в статусі учасника антитерористичної операції. Разом з тим, до вказаного клопотання позивача від 01.08.2017 було долучено копія посвідчення учасника бойових дій у АТО, що підтверджується копією клопотання, копією посвідчення учасника бойових дій, що надає право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій серія НОМЕР_1 від 08 квітня 2016, виданого на ім'я ОСОБА_1, копією довідки про безпосередню участь особи в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України № 2059 від 13.07.2016. Долучення таких документів до заяви громадянина є безумовною підставою для розгляду такого клопотання в порядку, встановленому для учасників АТО. При цьому, повідомлення у заяві про наявність або відсутність будь-яких пільг не є обов'язковою вимогою до змісту такого клопотання. Враховуючи вищевикладене просять скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі № 820/4978/17 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не прибув, був повідомлений заздалегідь та належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1, звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області з клопотанням від 01.08.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області. для подальшої передачі у власність.

Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області у відповіді № М-22388/0/6-20489/0/21-17 від 01.09.2017 року повідомлено позивача, що зазначена ОСОБА_1, земельна ділянка, не входить до переліку земельних ділянок, які планується передати учасникам АТО та було запропоновано позивачу ознайомитись з переліком таких земельних ділянок на спеціальному сайті Головного управління.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Поняття суб'єкта владних повноважень визначено у пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із яким суб'єкт владних повноважень це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до положень частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, яке затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та жилого - комунального господарства України від 03.02.2015р. № 14, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.02.2015р. за вих. № 177/26622, у п.п. 12 п. 4 якого встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України.

Судом апеляційної інстанції встановлено що листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № М-22388/0/6-20489/0/21-17 від 01.09.2017 року позивачу було відмовлено посилаючись на те, що зазначена позивачем земельна ділянка не входить до переліку земельних ділянок, які планується передати учасникам АТО.

Проте колегія суддів зазначає, що згідно зі змістом клопотання ОСОБА_1, від 01.08.2017 року в ньому відсутні посилання що воно подано позивачем в статусі учасника АТО.

Враховуючи вищенаведене посилання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на законодавство що передбачає виділення земельних ділянок громадянам України з статусом учасника АТО у зв'язку тим, що позивачем до клопотання було долучено копія посвідчення учасника бойових дій у АТО є такими, що сформовані на невірному сприйнятті змісту клопотання позивача від 01.08.2017 року.

Також колегія суддів зазначає, що як визначено частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України , відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, законом визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судом встановлено, що листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № М-22388/0/6-20489/0/21-17 від 01.09.2017 року позивачу було відмовлено посилаючись на те, що зазначена позивачем земельна ділянка не входить до переліку земельних ділянок, які планується передати учасникам АТО.

Окремо суд наголошує, що згідно зі змістом клопотання ОСОБА_1, від 01.08.2017 року в ньому відсутні посилання що воно подано позивачем в статусі учасника АТО, за таких обставин посилання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на законодавство що передбачає виділення земельних ділянок громадянам України з статусом учасника АТО є такими, що сформовані на невірному сприйнятті змісту клопотання позивача від 01.08.2017 року.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відмовляючи у клопотанні позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, порушив приписи ст.118 ЗК України, якою визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні зазначеного дозволу, а отже, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Щодо посилань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в апеляційній скарзі на те, що в рішенні суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення фігурує ч.1 ст. 117 Земельного кодексу України, яка не врегульовує суспільні відносини з приводу передачі земельних ділянок у власність громадянам в порядку безоплатної приватизації, колегія суддів зазначає, що це не впливає на вирішення справи по суті.

Щодо посилань представника відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції стосовно того, що земельна ділянка яку бажає отримати на праві власності позивач не відповідає місцю знаходження земель які передбачені для передання безоплатно у власність ні учасникам антитерористичної операції ні іншим громадянам, колегія суддів, як доказ правомірності прийняття оскаржуваного рішення не приймає, оскільки це не було підставою його прийняття.

Фактично відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства обґрунтована тим, що відповідна земельна ділянка не входить до переліку земельних ділянок, які планується передавати учасникам АТО.

Матеріали справи не містять будь - яких належних доказів законності відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі № 820/4978/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Л.В. Тацій Повний текст постанови складено 30.01.2018.