Ухвала суду № 71883811, 25.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2416/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "Владам" на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року по справі за позовом Фермерського господарства "Владам" до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство "Владам", звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови № 60/1014-3685-17 від 08.06.2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. В позовній заяві також ставилося питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року позовну заяву Фермерського господарства "Владам" залишено без розгляду на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України.

В апеляційній скарзі, ФГ "Владам", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, апелянт зазначає, що відмова судом першої інстанції порушує його право на судовий захист.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, постановою управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області № 60/1014-3685-17 від 08.06.2017 року позивача визнано винним у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбаченого абз.3п.6ч.2 ст. 2Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено на ФГ "Владам" адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 75780 гр.

Вважаючи протиправною постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач в червні 2017 року звернувся до суду з позовом про скасування вказаної постанови від 08.06.2017 року.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року позовну заяву ФГ "Владам" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 18 липня 2017 року.

Оскільки ФГ "Владам" не усунуло вимоги, зазначені ухвалою суду від 30 червня 2017 року, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року позовну заяву повернуто ФГ "Владам". Зазначена ухвала про повернення позовної заяви не була оскаржена позивачем та набрала законної сили.

16 листопада 2017 року позивач повторно звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив поновити строк на оскарження постанови, посилаючись на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду.

Залишаючи позовну заяву ФГ "Владам" без розгляду та відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, суд першої інстанції виходив з того, що позов поданий позивачем з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України та ст. 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» і підстави для поновлення цього строку відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.99 КАС України (у редакції чинній на момент розгляду справи) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ст. 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

Статтею 100 КАС України (у редакції чинній на момент розгляду справи) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не зайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З наведених норм слідує, що суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах адміністративного позову докази поважності причин його пропуску.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на оскарження постанови позивач посилався на вчасне попереднє звернення до суду та повернення його позовної заяви ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року.

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів заявника, оскільки вчасна первинна подача позовної заяви не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

При цьому, слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Доказами поважності причин пропуску строку є дії особи, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа не мала реальну можливість скористатися правом на звернення до суду.

Посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини від 20.01.2012 року «Рисовський проти України» є безпідставним, оскільки зазначені спори різняться за змістом позовних вимог та підставами позову.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення позивачу строку на оскарження постанови, оскільки позивачем не було наведено поважних причин пропуску звернення до суду.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що у рішенні від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Таким чином, у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини шостої статті 5 КАС України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний позов подано із порушенням строку, встановленого ст. 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а тому підлягає залишенню без розгляду.

Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним, решта доводів, наведених в апеляційній скарзі не знайшла свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, висновків суду не спростовують, а тому колегією суддів відхиляється.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Владам" - залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року по справі за позовом Фермерського господарства "Владам" до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 січня 2018 року.

Головуючий:

Судді: