Постанова № 71883201, 22.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11522/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Сапіги В.П.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,

з участю позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 01 листопада 2017 року (суддя: Вітер І.Р., ухвалена в м. Володимир-Волинському) у справі № 154/2754/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в якому просив: визнати дії Володимир-Волинського ОУ ПФУ неправомірними щодо незарахування йому періодів служби в армії з 22 травня 1989 року по 23 серпня 1990 року та з 23 грудня 1990 по 25 червня 1992 року до стажу роботи, що дає право на призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати Володимир-Волинське ОУ ПФУ зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, як працівника охорони здоров'я, час проходження військової служби в період з 22 травня 1989 року по 23 серпня 1990 року та з 23 грудня 1990 року по 25 червня 1992 року, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п «е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 01 листопада 2017 року позов задоволено; визнано неправомірними дії Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо незарахування ОСОБА_1 періодів його служби в армії з 22 травня 1989 року по 23 серпня 1990 року та з 23 грудня 1990 року по 25 червня 1992 року до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язано Володимир-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, як працівника охорони здоров'я, час проходження військової служби в період з 22 травня 1989 року по 23 серпня 1990 року та з 23 грудня 1990 року по 25 червня 1992 року, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її подавши апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.

В судовому засіданні позивач заперечив проти апеляційної скарги, просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Апелянт повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, однак явки представника в судове засідання не забезпечив.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач 09 серпня 2017 року звернувся до Володимир-Волинського ОУ ПФУ із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років.

Відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії зіславшись на Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до пункту «е» ст.55 з посиланням на те, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту незалежно від віку і за наявності спеціального стажу роботи за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, № 909 від 04 листопада 1993 року, які станом на 01 квітня 2017 року мають стаж за спеціальністю - 26 років 6 місяців. Однією важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є звільнення з посад, які дають право на зарахування до спеціального стажу роботи та входять в Перелік, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року, № 909. Це правило встановлено статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Загальний стаж заявника становить 31 рік 5 місяців 19 днів, стаж роботи за вислугу років становить 25 років 3 місяці 28 днів та заявник працює на посаді, яка дає право на даний вид пенсії, а тому права на пенсію за вислугу років не має. Право на даний вид пенсії настане при досягненні 55-річного віку, при цьому тривалість спеціального стажу повинна бути не менше 30 років.

Крім цього позивачу нараховано 03 роки 1 місяць 6 днів військової служби, які в стаж роботи за вислугу років відповідачем враховані не були.

Не погодившись з даною відмовою відповідача в частині не зарахування до спеціального стажу, як працівника охорони здоров'я, час проходження військової служби в період з 22 травня 1989 року по 23 серпня 1990 року та з 23 грудня 1990 року по 25 червня 1992 року, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що період проходження позивачем строкової військової служби має зараховуватися до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1, виданої 04 березня 1989 року, вбачається, що, 09 березня 1989 року позивач був прийнятий на посаду завідуючого фельдшерсько-акушерського пункту с. Амбуків Володимир-Волинського району Волинської області, з якої 15 травня 1989 року позивача звільнено відповідно до п.3 ст.36 КЗпП УРСР у зв'язку з призовом в ряди Радянської Армії.

Крім цього згідно копій сторінок військового квитка позивача а також довідки про проходження служби ОСОБА_1 з 22 травня 1989 року призваний на військову службу СРСР - з 25 травня 1989 року був курсантом, а разом з тим фельдшером військової частини пп 64369; з 12 жовтня 1989 року займав посаду санінструктора військової частини пп 40955; з 12 серпня 1990 року - майстром по паливній апаратурі військової частини пп 65773; з 24 серпня 1990 року перебував на посаді начальника медичного пункту - фельдшера 452 окремого ракетного дивізіону 27 ракетної бригади 20 загальновійськової армії західної групи військ; з 22 грудня 1990 року - фельдшером реактивного артилерійського дивізіону 400 самохідно-артилерійського полка 90 танкової дивізії 20 загальновійськової армії західної групи військ; з 26 червня 1992 року - фельдшером медичного пункту 48 окремої радіотехнічного батальйону 20 загальновійськової армії західної групи військ; з 04 червня 1993 року - фельдшером медичного пункту мотопіхотного батальйону 63 танкового полку 10 танкової дивізії 20 загальновійськової армії західної групи військ, а 29 жовтня 1993 року виключений із списків особового складу частини і направлений до Володимир-Волинського ОМВК Волинської області наказом командира 20 загальновійськової армії західної групи військ № 061-пм від 29 жовтня 1993 року. 01 листопада 1993 року наказом командира військової частини пп58766 ОСОБА_1 звільнено (демобілізовано) у запас.

Відтак судом першої вірно встановлено, що період військової служби ОСОБА_1 згідно військового квитка з 22 травня 1989 року по 01 листопада 1993 року становить 04 років 05 місяців 09 днів.

Як вбачається з матеріалів справи 25 листопада 1993 року ОСОБА_1 призначений на посаду фельдшера швидкої допомоги Володимир-Волинської центральної районної лікарні. 01 липня 2012 року реорганізовано заклади охорони здоров'я м. Володимир-Волинського та Володимир-Волинського району у Володимир-Волинське територіально-медичне об'єднання (наказ № 108-од від 29 червня 2012 року). 31 березня 2013 року позивач був звільнений із займаної посади за п.5 ст.36 КЗпП України у зв'язку із переведенням в КЗ «Волинський обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф (наказ № 73-ос від 27 березня 2013 року). 01 квітня 2013 року прийнятий на посаду фельдшера станції швидкої та невідкладної медичної допомоги Володимир-Волинського відділення екстренної медичної допомоги в порядку переведення із Володимир-Волинського ТМО (наказ № 973-2.2 від 01 квітня 2013 року). З 03 серпня 2015 року по даний час працює фельдшером з медицини невідкладних станів Володимир-Волинського відділення екстренної медичної допомоги (наказ № 151/1.07 від 03 серпня 2015 року).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що стаж роботи за спеціальністю, який надає право отримання пенсійного забезпечення за вислугу років ОСОБА_1 становить з 09 березня 1989 року до 22 травня 1989 року (до служби в армії) та із 25 листопада 1993 року по даний час (після служби в армії).

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.

Відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота па яких дає право на пенсію за вислугу років», робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до Переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УPCP від 31 грудня 1959 року №135 та підпункту «а» пункту 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397, учителям, лікарям і іншим працівникам освіти та охорони здоров'я до стажу роботи за спеціальністю, зараховується робота у лікарняних установах всіх типів та найменувань незалежно від відомчої приналежності установи і організації та найменування посади.

Пунктом 4 зазначеного положення передбачено, що вчителям, лікарям та іншим працівникам освіти та охорони здоров'я в стаж роботи за фахом зараховується військова служба медпрацівників за фахом в складі Збройних Сил СРСР.

Крім цього відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Частиною 3 ст. 36 КЗпП УРСР на час виниклих правовідносин було передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу.

Як вбачається з записів в трудовій книжці позивач працював завідуючим фельдшерсько-акушерського пункту с. Амбуків Володимир-Волинського району Волинської області з 09 березня 1989 року та15 травня 1989 року звільнений з роботи в зв'язку з призовом на військову службу.

Згідно довідки про проходження служби Володимир-Волинського районного об'єднаного районного військового комісаріату, позивач в період з 25 травня 1989 року по 29 жовтня 1993 року проходив військову службу в Збройних силах.

Після звільнення зі служби в армії, позивач продовжував працювати на посаді фельдшера швидкої допомоги Володимир-Волинської ЦРЛ з 25 листопада 1993 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції в Переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397, було визначено, що правом на пенсію за вислугу років користуються окремі працівники охорони здоров'я, зокрема, фельдшери.

Враховуюче ту обставину, що на момент призову на строкову військову службу гаврилюк В.М. працював на посаді яка відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року № 1397 «Про пенсію за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров'я та сільського господарства» давала право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику закладу охорони здоров'я, і був звільнений з даної посади саме у зв'язку з призовом на військову службу, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у зарахуванні періоду проходження позивачем строкової військової служби до стажу роботи позивача на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зараховано до спеціального стажу роботи за вислугу років період військової служби позивача лише частково, зокрема не були включені періоди проходження ним військової служби з 22 травня 1989 року по 23 серпня 1990 року та з 23 грудня 1990 року по 25 червня 1992 року, відтак суд першої інстанції вірно зобов'язав зарахувати дані періоди до спеціального стажу роботи за вислугу років.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а постанову Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 01 листопада 2017 року у справі №154/2754/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 29.01.2017р.