Постанова № 71883199, 22.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11496/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Сапіги В.П.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,

з участю представника позивача: Чабан Р.Л.,

зрозглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (суддя: Андрусенко О.О., ухвалена в м. Луцьку о 15:52, повний текст складено 30.10.2017р.) у справі №803/1338/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейріко" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017р. ТзОВ "Дейріко" звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області в якому просило визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 року № 0062501202.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 02 жовтня 2017 року № 0062501202.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її подавши апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Апелянт повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, проте явки представника в судове засідання не забезпечив.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 22.08.2017 року по 18.09.2017 року посадовою особою ГУ ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку ТзОВ "Дейріко" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2017 року у розмірі 1100000,00 грн., за результатами якої 18.09.2017 року складений акт № 9806/03-20-12-02/40392270.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.4 абз. "б" статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 533000,00 грн.

В подальшому 02.10.2017 року на підставі акта перевірки від 18.09.2017 року № 9806/03-20-12-02/40392270 ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0062501202, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 533000,00 грн.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейріко" звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 року № 0062501202, винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як встановлено пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до 200 1.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що нормами податкового законодавства встановлено, що податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. З даної норми випливає, що, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2017 року між ТзОВ "Лендгруп" як продавцем та ТзОВ "Дейріко" як покупцем укладено договір купівлі-продажу №ЛГ/16/02/2017, відповідно до умов якого продавець зобов'язався впродовж дії договору поставляти, а покупець приймати і оплачувати товар на умовах, передбачених договором. Номенклатура, одиниця виміру, загальна кількість, ціна одиниці товару, загальна вартість товару вказуються в рахунках-фактурах на оплату товару, що поставляється або в додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною договору. Доставка товару здійснюється на умовах EXW - склад продавця, Україна, Волинська область, місто Луцьк, вул. Єршова, 3, згідно з правилами Інкотермс - 2010.

На виконання умов вищевказаного договору ТзОВ "Лендгруп" було поставлено позивачу казеїн технічний, казеїнат натрію, сироватку демінералізовану на загальну суму 3426202,38 грн. Оплата за поставлений товар була проведена позивачем у повному обсязі. На підтвердження даних обставин в матеріалах справи наявна, видаткова накладна від 04.07.2017 року № 165 та платіжне доручення від 06.07.2017 року № 304.

В подальшому придбаний у ТзОВ "Лендгруп" товар був реалізований позивачем фірмі-нерезиденту RICHMAN INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (Канада). На підтвердження вказаної експортної операції надано такі документи: контракт № 1-R/D-D від 03.07.2017 року, додаток № 1 до контракту, інвойс № 1-R/D-D від 03.07.2017 року, ВМД № 205090/2017/023969 від 06.07.2017 року, СMR від 06.07.2017 року №0041893, лист RICHMAN INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP від 11.09.2017 року № 128/2, міжнародний ветеринарний сертифікат від 06.07.2017 року № 016253, платіжне доручення від 05.07.2017 року.

Відтак апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем на підтвердження факту придбання казеїну у ТзОВ "Лендгруп" надано суду належним чином складені первинні документи, а також документи, що підтверджують реалізацію цих товарів на експорт, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

Факт отримання та передачі товару підтверджується підписами уповноважених представників сторін у видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи контролюючим органом поставлено під сумнів придбання позивачем у ТзОВ "Лендгруп" казеїну та реальність здійснення господарських операцій з його поставки, а також сировини на його виготовлення в ланцюгу постачальників.

Аналіз норм Податкового кодексу України вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), щодо обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності.

Разом з тим, на час укладення та виконання договору контрагент ТзОВ "Лендгруп" позивача був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, та платником податку на додану вартість.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що доводи контролюючого органу про непідтвердження реальності зазначеної господарської операції з огляду на непідтвердження поставок товару в ланцюгу до позивача, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на бюджетне відшкодування сплаченого податку на додану вартість, оскільки законодавець не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Крім цього колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження контролюючого органу про факт реалізації ТзОВ "Лендгруп" позивачу товарів без його придбання, базується на припущеннях, на основі даних АІС "Податковий блок", проте відповідач чи інший контролюючий орган не здійснював документальних чи фактичних перевірок контрагента позивача. Крім того, відповідачем не заперечується факт реалізації придбаних позивачем товарів на експорт.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про сумнівність здійснення господарської операції з придбання позивачем казеїну в ТзОВ "Лендгруп", посилаючись на ту обставину, що фактичні місцезнаходження цих підприємств знаходяться за однією адресою, так як за однією адресою може знаходитися декілька підприємств і вони можуть займатися одними і тими ж видами підприємницької діяльності, що не є порушенням законодавства України і не може визначатися критерієм сумнівності господарських операцій.

Відтак вірним є висновок суду першої інстанції, що у даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність позовних вимог до задоволення.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі №803/1338/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 29.01.2018р.