Постанова № 71882772, 24.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року справа №805/3064/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Чернявської К.Г., представника відповідача - Сенникова А.А., діючого за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (суддя Голубова Л.Б.) складену в повному обсязі 12 жовтня 2017 року в м. Слов'янськ Донецької області у справі № 805/3064/17-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року № 0000451200, -

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод» звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року № 0000451200, прийнятого відповідачем відповідно до акту перевірки від 16 грудня 2016 року № 1545/12-0/00191744 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПАТ «КРВЗ» 00191744 за серпень 2016 року» (а.с. 3-8).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 30 травня 2017 року № 0000451200 (а.с. 83-85).

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДФС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що податковий орган має право на проведення камеральної перевірки платників податків по зобов'язанням з податку на додану вартість, при цьому перевіркою встановлено порушення товариством п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, за що до позивача правомірно застосовано штраф у розмірах, встановлених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Статтею 100 Податкового кодексу України визначено загальні положення перенесення строку сплати податку шляхом розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань під проценти.

Вважає, що сертифікати ТПП надають платнику податків можливість звернутися з заявою до контролюючого органу про продовження граничних строків подання податкової звітності та зміни строків сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також списання податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили. Позивачеві виданий сертифікат, який розповсюджується на реалізацію пунктів 100.4-100.5 статті 100 Податкового кодексу України, яка передбачає вищенаведену процедуру розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань під проценти, а не процедуру звільнення від такої сплати (а.с. 88-91).

Представник відповідача в удовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Красногорівський вогнетривкий завод" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 31018149) (а.с.14), місцезнаходження:вул. Ахтирського, 4, м. Красногорівка, Донецька обл., 85630. Перебуває на податковому обліку в Мар'їнській об'єднаній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Посадовими особами Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області проведено камеральну перевірку публічного акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий завод" щодо своєчасності сплати зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за серпень 2016 року, про що складено акт від 16 грудня 2016 року № 1545/12-0/00191744 (а. с. 14-15).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за серпень 2016 року, що в свою чергу передбачає відповідальність, встановлену п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Зокрема, фіскальним органом встановлено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань по декларації від 19 вересня 2016 року з податку на додану вартість за серпень 2016 року при затримці на 55 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання в сумі 3 461,00 гривень.

На підставі вказаного акту камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 30 травня 2017 року № 0000451200, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 692,20 гривень за затримку на 55 календарних днів грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 3 461,00 гривень (а.с. 10).

Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивача з липня 2014 року звільнено від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій, у тому числі за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, відтак податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року № 0000451200 є таким, що підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючи органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити наступне.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон України № 1669) передбачено певні заходи щодо забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Донецьк.

Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05 листопада 2014 року.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Красногорівка, в якому зареєстровано позивача.

Статтею 10 Закону України № 1669 встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Сертифікатом (висновок) Торгово-промислової палати України позивачу засвідчено настання обставин непереборної сили з 13 липня 2014 року (без дати закінчення) внаслідок проведення на території Донецької області антитерористичної операції (а.с. 66-67).

Крім того, листом Служби безпеки України від 15 вересня 2016 року № 33/2-2-9843 повідомлено позивача, що антитерористична операція триває, рішення щодо її припинення не прийнято, а м. Красногорівка відноситься до населених пунктів на території яких вона проходить (а.с. 68).

На підставі ч.3 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Аналіз вищезазначених нормативно-правових актів свідчить, що сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання про звільнення від відповідальності - нарахування штрафних санкцій та пені за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта щодо стосовно недостовірності сертифікату ТПП, в частині посилання на п. 100.4, 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України з підстав того, що дана стаття стосується розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, оскільки законодавцем для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції прийнято спеціальний Закон України № 1669, який визначає тимчасові заходи щодо захисту прав таких суб'єктів господарювання, у тому числі, у сфері оподаткування. У випадку колізії двох рівнозначних норм, судом застосовується норма права, що була прийнята пізніше, а саме: Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ.

Фіскальним органом застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, що є відповідальністю за невиконання (неналежне виконання) податкових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення, що тягне за собою його скасування, оскільки позивач є звільненим з 13 липня 2014 року від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій, а в даних правовідносинах - за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року по справі № 805/3064/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 24 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 січня 2018 року.

Колегія суддів Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова