Постанова № 71882750, 23.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2018 рокусправа № 808/1006/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дадим Ю.М.

судді: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року (судя Прасов О.О.) за позовом ОСОБА_2 до Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (Відділення в Олександрівському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (Відділення в Олександрівському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №11-1301 від 30.06.2016 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області №11-1301 від 30.06.2016 року, яким Позивачу було визначено податкове зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у сумі 25000.00 грн. за 2016 рік.

Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у власності Позивача перебуває легковий автомобіль, який за приписами ст..267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортим податком, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Також, податковий орган зазначив, що законодавець на 2016 рік виключив норму п.12.3.4, що прямо передбачала залежність дії рішення встановлення місцевих податків від завчасності його прийняття.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 на праві власності належав автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

30.06.2016 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №11-1301 від 30.06.2016 року, яким Позивачу було донараховано податкове зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000.00 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль Позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктом оподаткування.

Згідно із п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон №909, який набрав чинності з 01.01.2016 року, та яким внесено зміни, серед іншого, до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону України №909) визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що нарахування транспортного податку здійснюється за умови наявності у особи власного легкового автомобіля з року випуску якого минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість якого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року

В свою чергу, станом на 01.01.2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1378.00 грн., у зв'язку з чим, для віднесення легкового автомобіля до об'єкта оподаткування транспортним податком, його середньоринкова вартість має перевищувати 1033500.00 грн. (750*1378.00 грн.).

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач є власником автомобіля Toyota Land Cruiser 200, 2012 року випуску, об'єм двигуна 4608 куб. см.

Так, як вбачається з наданого податковим органом розрахунку з сайту Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, середньоринкова вартість транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, 4.6, внутрішнього згорання, 2012 року випуску, пробіг 100000 км. становить 1013377.68 грн.

Отже, з зазначеного вбачається, що середньоринкова вартість автомобіля Позивача є меншою, ніж мінімально встановлений розмір ринкової вартості, визначений положеннями ст..267 Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про те, що автомобіль Позивача у 2016 році не був об'єктом оподаткування транспортним податком та як наслідок в нього відсутній обов'язок по сплаті такого податку у 2016 році.

Поряд з вказаним, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції при вирішенні спору по суті також дійшов висновку, щодо безпідставності нарахування податковим органом податкового зобов'язання з транспортного податку у 2016 році з огляду на те, що рішенням Запорізької міської ради №31 від 26.02.2016 року «Про внесення змін до Положенням про податок на майно (в частині транспортного податку), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.01.2015 року №8» Запорізька міська рада вирішила внести зміни до Положення про податок на майно ( в частині транспортного податку), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.01.2015 року №8.

Наявність вказаних обставин, на думку суду першої інстанції, свідчить про неможливість застосування правил стосовно визначення податкового зобов'язання щодо транспортного податку у розмірі 25000.00 грн. за легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати з огляду на положенням п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4, пп.12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Запорізької міської ради №31 від 26.02.2016 "Про внесення змін до Положення про податок на майно (в частині транспортного податку), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.01.2015 №8" було внесено зміни до Положення про податок на майно (в частині транспортного податку), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.01.2015 №8 зокрема в частині визначення об'єкта оподаткування транспортного податку згідно статті 267 Податкового кодексу України.

Отже, Запорізька міська рада рішенням №31 від 26.02.2016 року фактично внесла зміни до механізму справляння та порядку сплати транспортного податку на відповідній території.

Згідно з п. 4.1.9 ст.4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах зокрема стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до п.12.3.4 ст.12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

За приписами пп. 12.3.5 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Згідно з п. 7.3. ст. 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до нього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Отже, питання справляння транспортного податку визначаються Податковим кодексом України і не можуть ставитися у залежність від дії підзаконного нормативно - правового акту.

В свою чергу, відповідно до п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон № 909) визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З зазначеного вбачається, що Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» законодавець передбачив норму-виключення, оскільки чітко сформулював, що транспортний податок з фізичних осіб, повинен застосовуватись з 01.01.2016 року.

Отже, з встановлених обставин справи вбачається, що судом першої інстанції було правильно по суті вирішено спір, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ч.1,4 ст..317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, виходячи з зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частин постанови посилання на положення пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України.

Керуючись ст. 243, ч.3 ст.243, ст.308, ст. 310, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року - змінити в частині мотивування судового рішення.

В іншій частині Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 26.01.2018 року.

Головуючий суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко