Постанова № 71882521, 25.01.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Справа № 917/1916/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" вх. №35 П/2 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі № 917/1916/16, постановлену за результатами розгляду заяви Державної екологічної інспекції в Полтавській області про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу суду від 13.04.2017 та виправлення помилки в наказі суду від 13.04.2017 у справі №917/1916/16 (ухвалу постановлено суддею Тимощенко О.М. у приміщенні господарського суду Полтавської області)

за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області, м.Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції", смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Білицька селищна рада, смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області,

про стягнення 3630217,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою від 14.12.2017 господарський суд Полтавської області задовольнив заяву Державної екологічної інспекції в Полтавській області про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу суду від 13.04.2017 та про виправлення помилки в наказі суду від 13.04.2017 у справі №917/1916/16; виправив помилку в наказі господарського суду Полтавської області від 13.04.2017 у справі №917/1916/16, зазначивши: "Наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 28.06.2017 року"; виправив помилку в наказі господарського суду Полтавської області від 13.04.2017 у справі №917/1916/16, зазначивши стягувачем: державу в особі Державної екологічної інспекції в Полтавській області (вул. Коцюбинського 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 38019348); поновив строк пред'явлення до виконання наказу від 13.04.2017 року у справі №917/1916/16 та визнав, що він є дійсним для пред'явлення до виконання з 14.12.2017 по 15.03.2018.

Судом першої інстанції у вищевказаній ухвалі зазначено, що допущена в наказі помилка підлягає виправленню і що Державною екологічною інспекцією в Полтавській області з поважних причин пропущено строк для пред'явлення наказу суду до виконання.

Відповідач (боржник), ТОВ "Сільські традиції", з ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недотримання місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд, на його думку, вийшов за межі вимог заяви Державної екологічної інспекції в Полтавській області, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Державній екологічній інспекції в Полтавській області у задоволенні відповідної заяви.

Апелянт зазначає, що Державною екологічною інспекцією в Полтавській області не було вказано жодної поважної причини пропуску відповідного строку, не зрозуміло, які саме поважні причини оцінив суд, задовольняючи клопотання про його відновлення; заявник звернувся до суду через 5,5 місяців після набрання чинності рішенням суду та не навів обставин, які перешкоджали б йому подати відповідне клопотання у встановлені строки. Вихід за межі вимог заяви, на думку апелянта, полягає в тому, що суд зазначив про дійсність наказу до виконання до 28.06.2017, тоді як заява Державної екологічної інспекції в Полтавській області не містить вимоги про внесення змін до наказу в цій частині; також суд зазначив стягувачем Державну екологічну інспекцію в Полтавській області, тоді як відповідно до рішення, на виконання якого видано наказ, збитки стягнуто на користь держави, при цьому в заяві Державної екологічної інспекції в Полтавській області не вказано, кого саме слід зазначити в якості стягувача; зазначений у рішенні розрахунковий рахунок не належить позивачу, оскільки це рахунок органу місцевого самоврядування – Білицької селищної ради Кобеляцького району Полтавської області.

Вказана апеляційна скарга надійшла до Харківського апеляційного господарського суду разом з матеріалами апеляційного оскарження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 за вказаною скаргою відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено на 25.01.2018; витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1916/16 у повному обсязі. 16.01.2018 матеріали справи в повному обсязі надійшли до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 за клопотанням Державної екологічної інспекції в Полтавській області розгляд справи призначено в режимі відеоконференції, проведення якої доручено господарському суду Полтавської області.

У судовому засіданні 25.01.2018 представник Державної екологічної інспекції в Полтавській області (в режимі відеоконференції) висловив усні заперечення проти апеляційної скарги, зокрема, зазначивши з посиланням на ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», що за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення. Також представник даного учасника справи посилався на те, що Державна екологічна інспекція в Полтавській області отримала судовий наказ від 13.04.2017 лише 29.08.2017, а тому не мала змоги своєчасно пред’явити вказаний наказ до виконання.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання не направили своїх представників для участі у вказаному засіданні.

24.01.2018 апелянт, ТОВ "Сільські традиції", звернувся з заявою про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю прибуття представника даного учасника справи в судове засідання 25.01.2018 до Харківського апеляційного господарського суду, оскільки в цей день він бере участь у розгляді кримінальної справи в Октябрському районному суді м.Полтави. Однак вказану заяву направлено електронною поштою без засвідчення її електронним цифровим підписом відправника. Отже, вказана заява не є офіційним документом, про що судом повідомлено відправника та запропоновано надіслати документ у встановленому порядку або оригінал документа у паперовій формі. Проте апелянтом не було вчинено відповідних дій, у зв’язку з чим вищевказана заява не розглядається судом.

В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні представник Державної екологічної інспекції в Полтавській області погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника Державної екологічної інспекції в Полтавській області в судовому засіданні, враховуючи, що явка учасників справи не визнавалася обов’язковою, правову позицію ТОВ "Сільські традиції" викладено в апеляційній скарзі і що даним учасником справи не зазначено про наявність у нього будь-яких інших пояснень та доказів, що можуть бути надані до суду, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.02.2017 у даній справі №917/1916/16 позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Полтавській області було задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" 3630217,50 грн. збитків, завданих державі. Вказане рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017. Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 в даній справі залишено без змін.

13.04.2017 господарським судом Полтавської області на виконання рішення від 07.02.2017 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 було видано відповідний наказ (т.1, а.с.250), в якому зазначено, що він є дійсним для пред'явлення до виконання до 28.03.2020.

Як свідчать матеріали справи, наказ суду від 13.04.2017 у справі №917/1916/16 відразу після його видачі не направлявся позивачеві (Державній екологічній інспекції в Полтавській області). Натомість він був направлений господарським судом до Кобеляцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області для виконання. Однак даний наказ 10.05.2017 повернувся до суду разом з повідомленням Кобеляцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 25.04.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання (т.2, а.с. 43, 44) з посиланням на п. 3 ч.1 ст. 4, п.1 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження". А саме, державним виконавцем зазначено про невідповідність вищевказаного виконавчого документу встановленим вимогам: у ньому відсутні дані про стягувача, окрім того, відсутня заява стягувача про примусове виконання рішення.

Після отримання повернутого виконавчою службою наказу, його було направлено судом позивачеві лише у серпні 2017 року (згідно з клопотанням позивача, т.2, а.с.57) та отримано Державною екологічною інспекцією в Полтавській області 29.08.2017 за вх. номером 2211/01-32, що підтверджується відміткою про отримання наказу та відбитком вхідного штампу на наявних у матеріалах справи копіях наказу (т.2, а.с.45, 61).

Із наявних у матеріалах справи повідомлень РВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 28.09.2017 та від 17.11.2017 (т.2, а.с.62, 63) вбачається, що 04.09.2017, тобто у стислий строк після дати отримання наказу (29.08.2017), Державною екологічною інспекцією в Полтавській області було подано заяву про прийняття наказу до примусового виконання, проте він був повернутий державним виконавцем у зв’язку з відсутністю в даному наказі найменування стягувача, а також через те, що наказ пред’явлено поза межами встановленого ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» трьохмісячного строку, який закінчився 26.07.2017 (незважаючи на те, що судом зазначено про дійсність наказу для пред'явлення до виконання до 28.03.2020).

04.12.2017, у зв’язку з вищевказаними обставинами, Державна екологічна інспекція в Полтавській області звернулася до господарського суду з заявою (т.2,а.с.59) про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу суду від 13.04.2017 та виправлення помилки в наказі суду від 13.04.2017 у справі №917/1916/16, а саме, заявник просив суд зазначити повне найменування стягувача.

Місцевий господарський суд задовольнив вищевказану заяву із посиланням на обґрунтованість доводів Державної екологічної інспекції в Полтавській області та поважність причин пропущення ним строку для пред'явлення до виконання наказу суду.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 2 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції слід погодитися з наступних підстав.

Згідно зі ст. 117 ГПК України (в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали від 14.12.2017), господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як було встановлено вище, наказ господарського суду Полтавської області від 13.04.2017 у справі №917/1916/16 було видано судом зі строком пред'явлення для виконання до 28.03.2020 (3 роки). Разом з тим, оскільки стягувачем за даним наказом є держава, то виходячи з вищенаведених приписів ч.1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", в даному наказі судом мало бути зазначено про трьохмісячний строк його пред'явлення до примусового виконання. Тобто місцевий господарський суд при видачі наказу припустився помилки.

Окрім того, в наказі господарського суду Полтавської області від 13.04.2017 у справі №917/1916/16 не було вказано стягувача, що не відповідає вимогам ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ вперше було направлено до виконавчої служби господарським судом у квітні 2017 року (тобто в межах встановленого законом трьохмісячного строку), однак через вищевказані невідповідності змісту наказу вимогам чинного законодавства, допущені господарським судом, наказ неодноразово повертався державним виконавцем – спочатку господарському суду, а потім позивачеві. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, господарський суд та орган ДВС не повідомили позивача про повернення наказу до суду у травні 2017 року, тобто, колегія суддів зазначає, що позивач мав усі підстави вважати, що виконання судового рішення в даній справі здійснюється у встановленому законом порядку.

Також, як було встановлено вище, після отримання наказу від господарського суду позивач у розумний термін надіслав його до органу ДВС, а після його повернення, зумовленого вищевказаними недоліками, допущеними господарським судом, також у стислий термін звернувся до суду з заявою про виправлення вищезазначених помилок.

За таких обставин, колегія суддів зазначає про відсутність вини Державної екологічної інспекції в Полтавській області у пропущенні встановленого законом строку пред’явлення наказу до примусового виконання, а відтак, вказаний строк правомірно було поновлено оскаржуваною ухвалою суду у відповідності до приписів ст.53 ГПК України, із посиланням на допущення судом помилок у наказі, що об'єктивно перешкоджало стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

Тому твердження апелянта про безпідставність поновлення вищевказаного процесуального строку, на думку колегії суддів, не узгоджуються з обставинами даної справи та приписами процесуального законодавства, чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали від 14.12.2017.

Апелянт також посилається на те, що у зазначеній ухвалі господарський суд вийшов за межі вимог заяви Державної екологічної інспекції в Полтавській області, в якій заявник не просив зазначати про дійсність наказу для пред’явлення до виконання до 28.06.2017, а також не вказував, кого саме слід зазначити стягувачем.

Стосовно вищевказаних аргументів колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з заяви Державної екологічної інспекції в Полтавській області, вона дійсно не містить вимог про зазначення строку дійсності наказу для пред’явлення до виконання також заявником не вказано, кого саме слід зазначити стягувачем. Проте вказана заява (т.2,а.с.59) містить прохання зазначити в наказі повне найменування стягувача та посилання на ст.117 ГПК України – що суд розцінює саме як подання заяви про виправлення описки в наказі суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства стадія виконання судового рішення є невід’ємною частиною судового процесу.

Згідно зі ст.115 ГПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Згідно зі ст.116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За приписами ч. 2 ст.117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Як було встановлено вище, 04.12.2017 Державна екологічна інспекція в Полтавській області звернулася до господарського суду з заявою про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу суду від 13.04.2017 у справі №917/1916/16 та виправлення помилки в даному наказі суду.

Отже, судом здійснено виправлення помилки за заявою стягувача, що відповідає вищенаведеним приписам ст.117 ГПК України.

Тому усунення судом допущених ним помилок, які перешкоджали здійсненню обов’язкового виконання судового рішення, а також приведення наказу від 13.04.2017 у відповідність до норм чинного законодавства не може вважатися виходом за межі заяви стягувача, оскільки, як було зазначено вище, встановлення трьохмісячного строку пред’явлення наказу до виконання, а також зазначення в якості стягувача державного органу, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення, є обов’язковим в силу прямої вказівки на це в законі (ч.1 ст.12, ст.15 Закону України "Про виконавче провадження").

Колегія суддів також враховує, що відмова стягувачу в поновленні пропущеного процесуального строку фактично позбавить державу в особі відповідного уповноваженого органу (Державної екологічної інспекції в Полтавській області) права на отримання значної суми коштів (3630217,50 грн.), присуджених до стягнення з відповідача в якості відшкодування збитків, завданих державі, згідно з рішенням, яке набрало чинності. А відтак, на думку суду апеляційної інстанції, допущені місцевим господарським судом помилки при виготовленні наказу від 13.04.2017 та несвоєчасне направлення даного наказу стягувачеві не повинні стати обставинами, що унеможливлюватимуть виконання відповідного судового рішення – оскільки це суперечило б основоположному принципу обов’язковості виконання судових рішень.

Отже, місцевим господарським судом правомірно, з додержанням вимог чинного законодавства, задоволено заяву Державної екологічної інспекції в Полтавській області про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу суду від 13.04.2017 та про виправлення помилок у зазначеному наказі.

Натомість аргументи відповідача (боржника), ТОВ "Сільські традиції", не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження.

Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, апелянтом не наведено.

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов’язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1916/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови на підставі, у строки та в порядку, визначеному ст.287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.01.18

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.