Постанова № 71882269, 25.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Справа№ 910/3962/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 25.01.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 (повний текст складено 21.11.2017)

у справі №910/3962/16 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк»

до 1) Державної казначейської служби України;

2) Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»;

3) Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України

про стягнення 11 434,47 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі, позивач або Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогами до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України (далі, відповідач-3 або ВДВС) про стягнення помилкового банківського переказу у сумі 10 394,97 грн. та пені у розмірі 1 039,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на рахунок Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з рахунків Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ», відкритих у філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», було здійснено помилковий переказ коштів у загальній сумі 10 394,97 грн.

Також, у відповідності до пункту 35.2. Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» за несвоєчасне повернення помилково перерахованих коштів відповідачу нарахована пеня в розмірі 1 039,50 грн. (0,1% за кожен день прострочки, що не перевищує 10% від суми переказу).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 здійснено заміну неналежного відповідача - Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби, на належного відповідача - Державну казначейську службу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Дочірню компанію «ГАЗ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 залучено до участі у розгляді справи №910/3962/16 в якості відповідача-2 - Дочірню компанію «ГАЗ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі №910/3962/16 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 скасовано частково рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі № 910/3962/16. Позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державної казначейської служби України на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» 10 394,97 грн. помилково перерахованих коштів, 1 039,50 грн. пені та 1 378,00 грн. судового збору за подання позовної заяви. В позові до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2017 у справі №910/3962/17 рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі №910/3962/16 скасовано. Справу №910/3962/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вищий господарський суд України у вказаній постанові зазначив, що судами не з'ясовано питання чи перерахування коштів поза межами строку та часткове виконання рішення суду може бути помилковим переказом. Також, Вищий господарський суд вказав на те, що місцевий господарський суд, здійснюючи заміну неналежного відповідача не надав оцінки тому, що вказаний спір та рішення безпосередньо стосується прав і обов'язків Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, яким в межах виконавчого провадження складено платіжні вимоги, що частково виконані банком, та перераховано грошові кошти Дочірній компанії «Газ України». Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначене та не застосував вимоги пункту 3 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Тобто, Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України є особою, прав і обов'язків якої стосується рішення у даній справі. Співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів та виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2017 справу прийнято до розгляду суддею Зеленіною Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 залучено до участі у справі Відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України у якості відповідача-3.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/3962/16 (суддя Зеленіна Н.І.) відмовлено у задоволенні позову до Державної казначейської служби України, Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України про стягнення 11 434,47 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що доводи і твердження позивача про помилковість перерахування на рахунок Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби грошових коштів у розмірі 10 394,97 грн. не відповідають обставинам даної справи та вимогам чинного законодавства України, у тому числі, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої наказом Національного банку України №22 від 21.01.2004.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/3962/16 скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що перерахування спірних коштів було здійснено неправомірно, внаслідок помилки, що було визнано Банком, а висновки суду щодо «перерахування (отримання з боку ВДВС) коштів на законних підставах» суперечать нормам чинного законодавства, оскільки спірні платіжні доручення взагалі не підлягали виконанню, у зв'язку з чим ВДВС не є належним отримувачем коштів на підставі спірних платіжних вимог.

Відтак, як зазначає позивач, грошові кошти у сумі 10 394,97 грн. були отримані відповідачем-3 без достатніх правових підстав та підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне повернення помилково перерахованих коштів відповідачу-3 нарахована пеня в розмірі 1 039,50 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу позивача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 25.01.2018.

24.01.2018 представник відповідача-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін. Відповідач-2 наголосив, що під час вирішення спору суд першої інстанції об'єктивно оцінив докази, які мають значення для справи та врахував позиції Вищого господарського суду України від 03.08.2017 у справі №910/3962/16.

Відповідачі -1, -3 своїм правом надати відзиви на апеляційну скаргу не скористались.

Представники позивача та відповідачів -1, -3 у судове засідання, призначене на 25.01.2018, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до пункту 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача та відповідачів -1, -3 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідачів -1, -3.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача-2, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, 22.09.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (позивач) в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» (Банк), та Відкритим акціонерним товариством «Одеська ТЕЦ» (клієнт) укладено Договір банківського рахунку №1570, за умовами якого у відповідності із діючим законодавством України Банк зобов'язується надавати клієнту послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього Клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає Банку право користуватися тимчасово вільними коштами Клієнта на власний розсуд.

Судом встановлено, що у 2012 році Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» заборгованості по договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2367 від 20.12.2010.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2012 у справі №5017/2373/2012 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з ПАТ «Одеська ТЕЦ» на користь ДК «Газ України» 17 476 563,04 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2012 у справі № 5017/2373/2012 частково скасовано, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на користь Дочірньої компанії «ГАЗ України» НАК «Нафтогаз України» 16 296 391,12 грн. основного боргу, 494 689,18 грн. збитків від інфляції, 685 482,74 грн. - 3% річних, 1 227 055,93 грн. пені та 64 347,81 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаної постанови Господарським судом Одеської області видано наказ №5017/2373/2012 від 04.03.2013, який пред'явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Постановою ВДВС від 13.05.2013 відкрито виконавче провадження ВП №37886976 з виконання наказу № 5017/2373/2012 від 04.03.2013.

15.04.2014 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України направлено на адресу філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» для виконання платіжні вимоги №№320/13-1, 320/13-2 від 03.04.2014 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» боргу у розмірі 18 767 966,78 грн. згідно з наказом Господарського суду Одеської області №5017/2373/2012 від 04.03.2013.

21.05.2014 АТ «Ощадбанк» частково виконано платіжні вимоги №№320/13-1, 320/13-2 від 03.04.2014, проведено примусове списання коштів у розмірі 10 336,54 грн. з рахунку №2600830102105 (меморіальний ордер №55282859 від 21.05.2014) та 58,43 грн. з рахунку №2604130202105 (меморіальний ордер № 55282999 від 21.05.2014).

Державною виконавчою службою України, згідно із розпорядженням №37886976/13, затвердженим 30.05.2014 В.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменко О.С., грошові кошти в сумі 58,43 грн. та 10 336,54 грн., які надійшли 21.05.2014 на депозитний рахунок Державної виконавчої служби України при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області № 5017/2373/2012 від 04.03.2013, перераховано:

- на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 8 855,11 грн., як погашення боргу згідно з наказом №5017/2373/2012 від 04.03.2013, що підтверджується платіжним дорученням №2748 від 03.06.2014;

- на користь ВДВС - витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 555,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2747 від 03.06.2014;

- на користь УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва - 983,90 грн. виконавчого збору, що підтверджується платіжним дорученням №2749 від 03.06.2014.

Спір у даній справі виник у результаті того, що на рахунок Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з рахунків Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ», відкритих у філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», було здійснено помилковий переказ коштів у загальній сумі 10 394,97 грн.

Відповідачі, у свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, заперечуючи проти позовних вимог, зазначають про відсутність помилок при перерахуванні коштів у загальній сумі 10 394,97 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (далі, Інструкція), платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за формою, наведеною в додатку 9 до цієї Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Платіжна вимога №320/13-1 Державної виконавчої служби України була складена 03.04.2014, тоді як примусове списання коштів здійснено 21.05.2014, тобто більш ніж через 30 днів з дати складання платіжної вимоги.

Пунктом 32.3.1. статті 32 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк - порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу. Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу - і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

Згідно з пунктом 35.1. статті 35 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2017 позивач звернувся до Державної виконавчої служби із претензією №26-2/22279 про повернення коштів, проте вказана претензія з боку виконавчої служби залишена без задоволення.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплат стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Пунктами 1.23., 1.24. статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» отримувач - це особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Відповідно до пункту 1.4. розділу 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник це - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів; неналежний стягувач - особа, що не має визначених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» підстав для ініціювання переказу коштів з рахунку платника; помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Згідно з пунктами 5.3., 5.6 глави 5 вказаної Інструкції примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за формою, наведеною в додатку 9 до цієї Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції.

Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Пунктом 2.4. Інструкції передбачено, що банки повертають без виконання розрахункові документи, зокрема, якщо порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції.

Враховуючи вищевикладене, як вірно встановив суд першої інстанції, перерахування коштів поза межами строку та часткове виконання рішення суду не може вважатись помилковим переказом.

Суд зазначає, що Банк (позивач), отримавши вимогу державного виконавця поза межами 30-денного строку для її виконання, мав можливість її повернути відповідно до положень пункту 2.4. Інструкції.

Більш того, суд встановив, що перерахування коштів на виконання рішення суду, що набрало законної сили, не може вважатись перерахуванням (отриманням з боку виконавчої служби) коштів без законних підстав та не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 Цивільного кодексу України.

Так, ВДВС у даному випадку являється належним отримувачем коштів, який отримав такі кошти на законних підставах - у порядку виконання наказу Господарського суду Одеської області №5017/2373/2012 від 04.03.2013 у виконавчому провадженні ВП №37886976.

Таким чином, доводи і твердження позивача про помилковість перерахування на рахунок Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби грошових коштів у розмірі 10 394,97 грн., не відповідають обставинам даної справи та вимогам чинного законодавства України, у тому числі, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Спірні кошти, враховуючи положення статті 1212 Цивільного кодексу України, не можуть вважатися набутими ВДВС без достатньої правової підстави.

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог до ВДВС (відповідача-3), на рахунок якого було перераховано спірні кошти в сумі 10 394,97 грн., та, відповідно, до Державної казначейської служби України (відповідача-1), як до органу, до компетенції якого належить казначейське обслуговування бюджетних коштів та виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Враховуючи відсутність підстав для повернення позивачу банківського переказу у сумі 10 394,97 грн., позовні вимоги у частині стягнення пені за несвоєчасне повернення вказаних коштів, як похідні, також не підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду доказів порушення його прав з боку відповідача-2 - Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», а тому у задоволенні позову до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» також слід відмовити.

Отже, позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідачів, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/3962/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/3962/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/3962/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 30.01.2018.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко