Постанова № 71882229, 25.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Справа№ 927/923/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Зеленіна В.О.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Гаєва М.С.;

відповідача: Ковальчук О.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської

ради

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 26.10.2017

у справі №927/923/17 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської

ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхо-будівельне

управління №14"

про стягнення 1 192 433,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхо-будівельне управління №14" (далі - відповідач) штрафних санкцій у загальному розмірі 1 192 433,30 грн. (з них: 816 440,82 грн. - пеня, 375 992,48 грн. - штраф).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем в частині дотримання порядку і строків виконання робіт за укладеним між сторонами договором №170703_40 від 17.11.2016, у позивача відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 217, 230 Господарського кодексу України виникло право на нарахування відповідачу штрафних санкцій, розмір яких за розрахунком позивача становить 1 192 433,30 грн. Оскільки відповідач відмовився сплатити штрафні санкції у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаних санкцій у примусовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, наголошуючи на безпідставності та непідтвердженості належними доказами вимог позивача. При цьому відповідач зазначав наступне:

- відповідно до п.21.8.10 Державних будівельних норм В.2.3-4:2007 (далі - ДБН 2007) роботи з капітального ремонту дороги по вул. Пушкіна у листопаді 2016 року та взимку неможливо було виконати у зв'язку з несприятливими погодними умовами, а саме зниженням температури повітря нижче 10 градусів за Цельсієм;

- роботи не проводилися у зв'язку зі збільшенням кошторисної вартості робіт, до чого призвело збільшення мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 та здорожчання асфальтобетонної суміші. У зв'язку з відмовою позивача збільшити ціну договору, виконання робіт за попередньою ціною, на думку відповідача, завдало би йому збитків та призвело до банкрутства;

- невиконання робіт сталося не з вини відповідача;

- у разі задоволення позовних вимог, відповідач на підставі п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки та стягнути з відповідача пеню і штраф у розмірі 1% від заявленої суми.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2017 у справі №927/923/17 у позові відмовлено повністю. При цьому місцевий господарський суд, зокрема, зазначив наступне:

- з урахуванням норм, наведених у Технічних правилах ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів та ДБН 2015, роботи з капітального ремонту дороги проводяться не окремо по видам робіт по усій вулиці, а комплексно по певним відрізкам (50-100м), що унеможливлювало їх виконання у повному обсязі і у такому порядку з 18.11.2016 по 28.02.2017 та у тривалі періоди березня 2017 року;

- відповідачем вчинялися дії по доведенню до відома позивача, як замовника, про настання несприятливих погодних умов та неможливість проведення підрядних робіт у зимовий час, що є свідченням правомірної поведінки відповідача, у тому числі в силу приписів ст. 847 Цивільного кодексу України;

- позивач усвідомлював при підписанні Договору з відповідачем, що взимку не будуть виконуватись такі роботи, а тому в даному випадку наявна вина і позивача при встановленні відповідних домовленостей щодо строків виконання робіт згідно зі складеним графіком;

- зі сторони відповідача відсутня вина у формі умислу або необережності у порушенні зобов'язань за Договором, оскільки невиконання таких зобов'язань зумовлено, у тому числі погодними умовами, необхідністю виконання робіт комплексно по певним відрізкам, а не окремо по видам робіт, що не відповідає умовам графіку, і що усвідомлював позивач при укладанні Договору і погодженні графіку, виникненням значного соціального невдоволення через невиправдані незручності протягом тривалого часу, що з огляду на принципи справедливості, розумності та добросовісності є не менш важливим, ніж формальне дотримання графіку робіт, який не є належно обґрунтованим;

- у спірних взаємовідносинах вбачається двостороння вина у встановленні строків та порядку виконання робіт за відповідними графіком.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2017 у справі №927/923/17 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- відповідачем не було надано ніяких пояснень і доказів, як саме треба розуміти календарний графік. Вартість робіт позивачем була встановлена правильно, а причиною того, що у кошторисі та календарному графіку зазначені різні суми є те, що в кошторисі зазначені ціни робіт без нарахування загальновиробничих витрат, а в календарному графіку остаточні ціни з урахуванням цих витрат;

- відповідно до ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до п.11.1 Договору останній набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків, сплати штрафних санкцій та гарантійного строку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором;

- в оскаржуваному судовому рішенні зазначено про те, що, враховуючи надані відповідачем довідки Чернігівського обласного центру гідрометеорології температура повітря була нижчою за температуру визначену у нормах ДБН В.2.3-4:2015, відповідач об'єктивно не міг приступити до виконання будівельних (підрядних) робіт, як підготовчих, так і влаштування покриття та основи дорожнього одягу з асфальтобетонних сумішей, у період з 18.11.2016 по 28.02.2017 та тривалі періоди березня 2017 року, тому суд доходить висновку про відсутність вини, а саме умислу або необережності, у діях відповідача. Проте, відповідно до п.21.8.10 Державних будівельних норм України В.2.3-4:2007 покриття та основи дорожнього одягу з асфальтобетонних сумішей треба влаштовувати в суху погоду. Укладання холодних та гарячих асфальтобетонних сумішей потрібно проводити весною або влітку при температурі повітря не нижче плюс 5 °С, восени - не нижче плюс 10 °С;

- суд при винесенні рішення не врахував те, що Державними будівельними нормами України передбачено укладання холодних та гарячих асфальтобетонних сумішей весною або влітку при температурі повітря не нижче плюс 5 °С, восени - не нижче плюс 10 °С . Проте, календарним графіком до Договору передбачено, що з 18.11.2016 по 08.12.2016 та з 06.03.2017 по 02.04.2017 відповідач повинен був виконати роботи по розбиранню існуючих споруд. Розбирання існуючих споруд не входить до поняття укладання холодних та гарячих асфальтобетонних сумішей.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.12.2017 для розгляду апеляційної скарги позивача було сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І.) було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.01.2017.

09.01.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав ідентичних тим, які наводилися ним під час розгляду справи місцевим господарським судом, просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судовому засіданні 25.01.2018 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2017 у справі №927/923/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 25.01.2018 представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 25.01.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

17.11.2016 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як генпідрядником, було укладено договір №170703_40 на виконання робіт по капітальному ремонту дороги по вул. Пушкіна в м. Чернігові (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 7-10).

За умовами Договору (розділ 1) генпідрядник зобов'язується з власних матеріалів, своїми засобами та на свій ризик, у передбачений Договором строк виконати роботи "Капітальний ремонт дороги по вул. Пушкіна в м. Чернігові (згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) (CPV за ДК 021:2015 код 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)" відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та пропозиції конкурсних торгів, а замовник - прийняти і оплатити вказані роботи у порядку, визначеному Договором та чинним законодавством України. Обсяги робіт та вимоги щодо їх якості встановлюються у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації та цього Договору. Обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Вимоги щодо якості робіт погоджені сторонами в розділі 2 Договору, в п.2.2 якого передбачено, що генпідрядник виконує роботи, керуючись діючими та території України будівельними нормами та правилами, державними стандартами України, іншими нормативними актами у сфері будівництва.

Ціна цього Договору є динамічною і становить 4 476 101,00 грн., крім того ПДВ - 895 220,20 грн.; разом з ПДВ ціна Договору становить 5 371 321,20 грн., у тому числі зворотні суми (вартість матеріальних ресурсів від розбирання (демонтажу), що становить 36 450,00 грн.), із них:

- фінансування на 2016 рік становить 2 040 251,91 грн., крім того ПДВ - 408 050,39 грн., разом з ПДВ - 2 448 302,30 грн.;

- фінансування на 2017 рік становить 2 435 849,08 грн., крім того ПДВ - 487 169,82 грн., разом з ПДВ - 2 923 018,90 грн.

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Зобов'язання за даним Договором виникають за наявності та в межах бюджетних призначень на 2016 рік (розділ 3 Договору).

Порядок здійснення оплати врегульований в розділі 4 Договору, відповідно до п.4.1 якого розрахунки за виконані роботи Замовник проводить не пізніше 180 календарних днів після підписання акту виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, за умови надходження з бюджету на розрахунковий рахунок Замовника коштів за проведені роботи, які є предметом цього Договору.

Строки виконання робіт за Договором визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною Договору. Кінцевий термін виконання робіт за Договором - 31.12.2017. Після виконання генпідрядником робіт замовник повинен протягом 5 робочих днів прийняти виконану роботу та підписати акт виконаних робіт за формою КБ-2в та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3. Надані акти виконаних підрядних робіт за формою КБ-2В обов'язково мають бути попередньо перевірені та підписані уповноваженими на здійснення авторського та технічного нагляду особами. Місце виконання робіт: вул. Пушкіна в м. Чернігові (протяжністю 468 м) (п.п.5.1, 5.5, 5.7 Договору).

Відповідно до п.13.1 Договору до останнього додається та є його невід'ємною частиною: договірна ціна (Додаток 1), зведений кошторисний розрахунок вартості робіт (Додаток 2) та календарний графік виконання робіт (Додаток 3).

У разі невиконання генпідрядником зобов'язань за Договором щодо якості виконаних робіт, замовник має право на відшкодування завданих збитків у повному обсязі. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором щодо строків виконання робіт, генпідрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за просторочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п.п.8.3, 8.4 Договору).

В п.11.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків, сплати штрафних санкцій та гарантійного строку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Вартість капітального ремонту дороги по вул. Пушкіна в м. Чернігові становить 5371,3212 тис. грн., що випливає з договірної ціни та зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкту будівництва (том справи - 1, аркуші справи - 12, 33).

В календарному графіку виконання робіт з капітального ремонту дороги по вул. Пушкіна в м. Чернігів, який складено, затверджено та погоджено сторонами, вказано найменування робіт, їх кількість у тис. грн., а також схематично за допомогою клітинок відображено послідовність та строки виконання цих робіт у 2016 та 2017 роках без зазначення конкретних дат (днів, тижнів, місяців тощо) (том справи - 1, аркуш справи - 11). Відповідно до вказаного календарного графіку передбачалось виконання наступних робіт: розбирання існуючих споруд - 33,099 тис. грн. (позначено 3 клітинки у 2016 році та 4 у 2017 році); розбирання щитків знаків - 0,098 тис. грн. (позначено 1 клітинку у 2017 році); фрезерування існуючого покриття - 38,563 тис. грн. (позначено 8 клітинок у 2017); земляне полотно - 29,8080 тис. грн. (позначено 10 клітинок у 2017); влаштування елементів перекриття каналів на ПК2+43 - 38,289 тис. грн. (позначено 5 клітинок у 2017); улаштування дорожнього одягу - 4158,158 тис. грн. (позначено 24 клітинки у 2017); улаштування з'їздів - 284,679 тис. грн. (позначено 18 клітинок у 2017); улаштування тротуарів - 747,072 тис. грн. (позначено 13 клітинок у 2017); дорожні знаки - 18,730 тис. грн. (позначено 11 клітинок у 2017); розмітка - 22,8252 тис. грн. (позначено 7 клітинок у 2017), разом - 5371,3212 тис. грн. Також графік містить примітку про можливість коригування графіку виконання робіт у зв'язку з погодними умовами.

Згідно з локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1 на ремонт покриття (том справи - 1, аркуші справи - 15-24) капітальний ремонт дороги по вул. Пушкіна в м. Чернігів вартість робіт становить: розбирання існуючих споруд - 37 762 грн.; розбирання щитків знаків - 127 грн.; фрезерування існуючого покриття - 32 251 грн.; земляне полотно - 30 859 грн.; влаштування елементів перекриття каналів на ПК2+43 - 32 372 грн.; улаштування дорожнього одягу - 3 374 963 грн.; улаштування з'їздів - 229 497 грн.; улаштування тротуарів - 621 407 грн.; дорожні знаки - 15 480 грн.; розмітка - 19 863 грн., разом - 4 394 581 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач в листі №141 від 28.03.2017 (том справи - 1, аркуш справи - 35), посилаючись на значне збільшення з 01.01.2017 мінімальної заробітної плати та підвищення виробниками асфальтобетонної суміші цін на їх продукцію, просив позивача розглянути можливість збільшення ціни Договору та внесення до нього відповідних змін шляхом укладання додаткової угоди. При цьому відповідач зазначив про те, що у зв'язку з несприятливими погодними умовами він не зміг виконати роботи в межах встановленого Договором строку у 2016 році, про що позивача було повідомлено листом №610 від 13.12.2016.

Позивач в листі №414 від 29.03.2017 (том справи - 1, аркуш справи - 54) відмовив відповідачу у збільшенні ціни Договору, пославшись на відсутність підстав для цього, та просив відповідача продовжити виконання робіт згідно з умовами укладеного Договору.

Відповідач листом №151 від 30.03.2017 (том справи - 1, аркуш справи - 55) запропонував позивачу розірвати Договір.

03.04.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 про дострокове розірвання Договору (том справи - 1, аркуш справи - 34), в п.п.1, 2 якого зазначено про те, що враховуючи обставини, що склались та унеможливлюють належне виконання умов Договору, сторони дійшли взаємної згоди достроково розірвати Договір. Сторони вважають Договір таким, що припинив свою чинність з 03.04.2017.

Позивач вважає, що відповідач прострочив виконання робіт за Договором з моменту його підписання, тобто з 18.11.2016 по 18.04.2017 включно, у зв'язку з чим на підставі п.8.4 Договору позивач нарахував відповідачу 816 440,82 грн. пені та 375 992,48 грн. штрафу і просив суд стягнути з відповідача вказані суми штрафних санкцій.

Місцевий господарський суд в позові відмовив, визнавши вимоги позивача необґрунтованими та документально непідтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають як вимогам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

В ст. 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання в розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач не приступав до виконання ремонтних робіт, визначених Договором, у зв'язку з несприятливими погодними умовами, а в подальшому у зв'язку з неможливістю сторін досягти згоди щодо вартості робіт, яку відповідач просив збільшити.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у загальному розмірі 1 192 433,30 грн., нарахованих відповідно до п.8.4 укладеного між сторонами Договору за невиконання відповідачем зобов'язань щодо строків виконання робіт.

Як уже зазначалося вище, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 про дострокове розірвання Договору, в якій, серед іншого, зазначено про те, що сторони вважають Договір таким, що припинив свою чинність з 03.04.2017.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їх прав та обов'язків. В разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Згідно зі ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В ст. 230 Господарського кодексу України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, в даному випадку підлягають з'ясуванню обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, а також має бути здійснена оцінка доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Здійснюючи оцінку правомірності розрахунку пені та штрафу, приймаючи до уваги умови п.8.4 Договору, суд має оцінити застосовані в розрахунку вартісні показники та строки невиконання робіт.

В п.8.4 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором щодо строків виконання робіт генпідрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно з наданим позивачем розрахунком штрафних санкцій, він нарахував відповідачу до сплати за період з 18.11.2016 по 18.04.2017 включно пеню у розмірі 816 440,82 грн. у зв'язку з простроченням відповідачем виконання робіт, а також штраф у розмірі 375 992,48 грн. за прострочення виконання відповідачем робіт понад місяць. Пеня та штраф нараховані позивачем на всю суму вартості робіт - 5 371 321,20 грн.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що в даному випадку суд самостійно не може встановити термін виконання відповідачем певних видів підрядних робіт у 2016 та 2017 роках, оскільки з позначень клітинок у календарному графіку не можливо чітко встановити дату початку виконання визначених у такому графіку робіт, та як наслідок не можливо встановити час прострочення виконання таких робіт відповідачем. У календарному графіку визначені лише суми та види робіт, а пояснення позивача відносно того, що клітинка графіку відповідає 7 дням, жодними доказами та поясненнями не підтверджена позивачем. Про неналежність календарного графіку також свідчить неправильне встановлення вартості робіт, оскільки у кошторисі зазначені інші суми.

Таким чином, при здійсненні нарахування пені позивачем чітко не визначено терміни виконання підрядних робіт відповідачем, вартість прострочених робіт по кожному дню нарахування, а також не обґрунтовано нарахування пені на усю суму вартості робіт за Договором, а не вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, як це обумовлено в п.8.4 Договору.

Аналогічна правова позиція застосовується і до нарахованого позивачем розміру штрафу.

Колегією суддів враховано посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідачем не було надано ніяких пояснень і доказів, як саме треба розуміти календарний графік.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що для нарахування штрафних санкцій, зокрема пені, яка нараховується за кожен день прострочення в першу чергу необхідним є встановлення моменту прострочення, тобто встановити з якого дня відповідач вважатиметься таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, і у позивача, як замовника, настане підстава для нарахування штрафних санкцій.

Тобто, якщо згідно "Календарно графіку" перший етап робіт повинен був бути виконаний до кінця 2016 року, то порушення строків його виконання настало з 01.01.2017, а відтак саме з 01.01.2017 у позивача настане право нараховувати відповідні штрафні санкції.

Разом з тим, позивач здійснює нарахування пені вже з 16.11.2016, що з огляду на вищенаведене є необґрунтованим.

Нарахування пені та штрафу за порушення строків виконання інших робіт також є безпідставним, оскільки позивач згідно норм цивільного законодавства не довів моменту, з якого відповідач вважатиметься таким, що не виконав свої зобов'язання щодо виконання цих робіт, оскільки в "Календарному графіку" не встановлено чітко строк, протягом якого виконуються зазначені роботи та не визначено "з якої" та "до якої" дати такі роботи повинні бути виконані.

Таким чином, оскільки календарний графік не містить чітких строків виконання робіт, то відповідно неможливо встановити, який обсяг робіт та їх вартість не виконав відповідач, та відповідно неможливо визначити згідно з п.8.4 Договору вартості робіт, з яких допустив прострочення виконання відповідач у 2017 році.

Окрім того, позивачем визначено період прострочення робіт за Договором з 18.11.2016 по 18.04.2017, тоді як Договір розірвано за взаємною згодою сторін з 03.04.2017.

В ст. ст. 614, 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з наданими відповідачем поясненнями, відповідно до п.21.8.10 Державних будівельних норм В.2.3-4:2007 (далі - ДБН 2007) роботи з капітального ремонту дороги по вул. Пушкіна у листопаді 2016 року та взимку неможливо було виконати у зв'язку з несприятливими погодними умовами, а саме зниженням температури повітря нижче 10 градусів за Цельсієм.

Водночас, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, на момент виникнення спірних правовідносин сторін був чинним ДБН В.2.3-4:2015 (далі - ДБН 2015), затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №234 від 21.09.2015 (чинний з 01.04.2016).

З набранням чинності ДБН В.2.3-4:2015 визнається таким, що втратив чинність, ДБН В.2.3-4:2007. Водночас, ДБН 2015 також містить норму, аналогічну тій, що вказана у п.21.8.10 ДБН 2007.

Так, згідно з п.20.8.5 ДБН 2015 покриття та основи дорожнього одягу з асфальтобетонних сумішей треба влаштовувати в суху погоду. Укладання холодних та гарячих асфальтобетонних сумішей потрібно проводити весною або влітку за температури повітря не нижче ніж плюс 5 °С, восени - не нижче ніж плюс 10 °С.

Таким чином, нормами п.20.8.5 ДБН 2015 не передбачено укладання холодних та гарячих асфальтобетонних сумішей взимку.

В матеріалах справи наявна довідка Чернігівського обласного центру гідрометеорології №05/462 від 22.03.2017, відповідно до якої середньодобова температура у період з 05.11.2016 по 28.02.2017 була нижчою ніж 10 °С.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №54від 14.02.2012 було затверджено Технічні правила ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених (далі - Технічні правила), відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.6-3.8 яких під час планування робіт з ремонту та утримання вулиць та доріг повинна враховуватись оцінка стану вулиць та доріг. Оцінку стану вулиць та доріг виконують на підставі результатів таких видів технічних оглядів та обстежень: поточних технічних оглядів, які постійно здійснюють дорожньо-експлуатаційні організації; сезонних технічних (періодичних) оглядів, які здійснюють керівники дорожньо-експлуатаційних організацій щонайменше 2 рази на рік після закінчення зимового та літнього сезонів; спеціальних (детальних) обстежень, які здійснюють спеціалізовані організації через кожні 3-4 роки, а також комісії з питань щодо стану вулиць та доріг, які за потребою створюються балансоутримувачами вулиць та доріг. Обстеження вулиць та доріг може бути лінійним або вибірковим. Під час лінійних обстежень транспортно-експлуатаційні показники визначають по всій вулиці (дорозі), а під час вибіркових - тільки на окремих її контрольних ділянках або точках. Під час лінійних обстежень міцності дорожнього одягу заміри його загального модуля пружності виконують через 50 м. Під час вибіркових обстежень міцності дорожнього одягу заміри його загального модуля пружності виконують в контрольних точках. Контрольні точки під час вибіркових обстежень рівності та шорсткості (слизькості) дорожнього покриття визначають на ділянках вулиці (дороги), які мають однакову конструкцію дорожнього одягу, пошкодження (дефекти) дорожнього покриття, інтенсивність руху транспортних засобів і можуть бути віднесені до одного типу місцевості за умов зволоження. Довжина контрольної ділянки повинна становити 50 - 500 м.

Детальний технологічний процес капітального ремонту дорожнього покриття зазначений у розділах 6, 7 Технічних правил, відповідно до п.п.6.2, 6.27, 6.31 яких ремонт дорожнього покриття із застосуванням гарячої або холодної асфальтобетонної суміші, а також з щебеневих (гравійних) матеріалів, оброблених органічними в'яжучими матеріалами виконують у суху погоду навесні і влітку, коли температура повітря не нижче ніж плюс 5 град. C, а восени не нижче ніж плюс 10 град. C. Ремонт дорожнього покриття із застосуванням теплої асфальтобетонної суміші і литого асфальту виконують у суху погоду, коли температура повітря не нижче мінус 10 град. C. Бетонну суміш готують безпосередньо поряд з місцем ремонтних робіт у малогабаритних пересувних розчиномішалках або бетономішалках примусової дії. У мішалку засипають суміш з піску, ферохромового та гранульованого шлаків і перемішують протягом 1-2 хвилин. Одночасно з безперервним перемішуванням у суміш поступово додають рідке скло, розбавлене водою до щільності 1,38 г/куб. см, продовжуючи перемішувати суміш протягом 2-3 хвилин. Після закладання вибоїни бетонною сумішшю на основі рідкого промислового скла рух транспорту по відремонтованому покриттю дозволяється через 5-7 годин.

Укладання нового асфальтобетонного шару поверх існуючого можна здійснювати без розігрівання або з розігріванням старого покриття: у першому випадку старе покриття спочатку оброблюють органічним розчином (соляровим маслом, гасом тощо) у кількості 0,1 - 0,15 літра на квадратний метр, а потім рідким бітумом у кількості 0,3 - 0,5 літра на квадратний метр; не пізніше ніж через 3 - 5 годин після цього укладають асфальтобетонне покриття; у другому випадку старе покриття розігрівають до температури не вище ніж плюс 180 град. C і відразу укладають новий шар або виконують технологічні операції, які здійснюють під час регенерації дорожнього покриття методом термоукладання; в усіх випадках перед виконанням ремонтних робіт старе покриття ретельно очищують від пилу і забруднень. Для заміни дорожнього покриття (верхнього або всіх його шарів) використовують дорожні фрези холодного або термічного фрезерування асфальтобетонного покриття або автобетоноломи для видалення цементно-бетонного покриття. Для того, щоб видалений термічним фрезеруванням асфальтобетон був придатним для повторного використання, температура розігрівання дорожнього покриття не повинна перевищувати плюс 180 град. C. Після видалення дорожнього покриття або верхнього його шару виконують такі підготовчі роботи: очищують оголену поверхню основи дорожнього одягу або незрізаного шару покриття; закладають дрібні пошкодження; у разі необхідності підґрунтовують поверхню рідким бітумом у кількості 0,5 - 0,8 або 0,2 - 0,3 літра на квадратний метр для обробки відповідно основи або нижнього шару асфальтобетонного покриття. Під час зміцнення дорожнього одягу режим укладання й ущільнення асфальтобетонної суміші та інших матеріалів у конструктивних шарах дорожнього одягу приймають таким, як і для нового їх будівництва (п.п.6.92, 6.94-6.96 Технічних правил).

Таким чином, з урахуванням положень, які наведені у Технічних правилах ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів та ДБН 2015, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що роботи з капітального ремонту дороги проводяться не окремо по видам робіт по усій вулиці, а комплексно по певним відрізкам (50-100 м), що унеможливлювало їх виконання у повному обсязі і у такому порядку з 18.11.2016 по 28.02.2017 та у тривалі періоди березня 2017 року.

Відповідно до п.2.1 Договору якість робіт, що виконується повинна відповідати умовам затвердженої проектно-кошторисної документації на об'єкт, вимогам технічного завдання, а також державним нормам, технічним умовам та загальним вимогам, які пред'являються до робіт цього типу.

Водночас, згідно з п.п.6.3.2-6.3.3 Договору генпідрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам договору та регулярно інформувати замовника про хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіку їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення) тощо.

В ст. 847 Цивільного кодексу України наведено обставини, про які підрядник зобов'язаний попередити замовника, а саме: про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

В матеріалах справи наявне листування сторін, яке свідчить про вчинення відповідачем дій, які полягають доведенню до відома позивача, як замовника, відомостей про настання несприятливих погодних умов та неможливості проведення підрядних робіт у зимовий час. Вказані дії підтверджують правомірну поведінку відповідача, зокрема, у контексті положень ст. 847 Цивільного кодексу України.

В наданих суду поясненнях позивачем не заперечувалося те, що при укладенні Договору з відповідачем він усвідомлював, що взимку не будуть виконуватись такі роботи. Наведене свідчить про наявність вини і позивача при встановленні відповідних домовленостей щодо строків виконання робіт згідно складеного графіку.

Як уже зазначалося вище, наданою до матеріалів справи довідкою Чернігівського обласного центру гідрометеорології підтверджується, що температура повітря була нижчою за температуру, визначену у нормах ДБН В.2.3-4:2015, а тому відповідач об'єктивно не міг приступити до виконання будівельних (підрядних) робіт, як підготовчих, так і влаштування покриття та основи дорожнього одягу з асфальтобетонних сумішей, у період з 18.11.2016 по 28.02.2017 та тривалі періоди березня 2017, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що в даному випадку відсутня вина (а саме: умисел або необережність) у діях відповідача. До того ж, початок виконання підрядних робіт відповідачем за несприятливих погодних умов та поетапно по видам робіт по усій ділянці згідно з графіком, міг призвести до порушення державних будівельних норм, умов Договору, якості підрядних робіт, значних незручностей автомобілістів і пішоходів, і викликало б значне соціальне невдоволення населення.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Колегією суддів враховано посилання відповідача на те, що однією з підстав невиконання ним своїх зобов'язань за укладеним з позивачем Договором є збільшення кошторисної вартості робіт, у зв'язку зі значним збільшенням з 01.01.2017 розміру мінімальної заробітної плати та підвищенням виробниками цін на асфальтобетонну суміш, а також відмова позивача збільшити ціну Договору.

З цього приводу судом було з'ясовано, що відповідно до ст. ст. 844, 856 Цивільного кодексу України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору. Якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Окрім того, згідно з положеннями ст. ст. 320, 321 Господарського кодексу України підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобов'язань за договором, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником виявляються неможливими чи значно ускладненими. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалів та устаткування, які мали бути надані підрядником, а також послуг, що надавалися йому третіми особами, підрядник має право вимагати збільшення встановленої вартості робіт, а у разі відмови замовника - розірвання договору в установленому порядку.

З наведеного випливає, що за відсутності вини замовника, зупинення (притримання) виконання робіт підрядником у зв'язку із здорожчанням їх вартості є неправомірним. Такі спірні обставини вирішуються у порядку, визначеному наведеними правовими нормами, у зв'язку з чим судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про неможливість виконати роботи внаслідок підвищення виробниками цін на асфальтобетонну суміш та відмовою позивача збільшити ціну договору. До того ж, відповідач не надав суду економічного обґрунтування та доказів на підтвердження того, що зі збільшенням мінімальної заробітної плати збільшилась заробітна плата працівникам відповідача, у тому числі, що працівники отримують мінімальну заробітну плату.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами перегляду справи судом не було встановлено вини відповідача у формі умислу або необережності у порушенні зобов'язань за укладеним з позивачем Договором, оскільки невиконання таких зобов'язань зумовлено, серед іншого, погодними умовами, необхідністю виконання робіт комплексно по певним відрізкам, а не окремо по видам робіт, що не відповідає умовам графіку, і що, у свою чергу, усвідомлював позивач при укладанні Договору і погодженні графіку, виникненням значного соціального невдоволення через невиправдані незручності протягом тривалого часу, що з огляду на принципи справедливості, розумності та добросовісності є не менш важливим ніж формальне дотримання графіку робіт, який, як вже встановлено судом, не є належно обґрунтованим. Натомість, у спірних взаємовідносинах вбачається двостороння вина (тобто як зі сторони відповідача, так і зі сторони позивача), у встановленні строків та порядку виконання робіт за відповідним графіком.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач зазнав збитків внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного з позивачем Договору. До того ж, невиконання відповідачем визначених Договором робіт не встановлює для позивача обов'язку щодо оплати та (або) відшкодування вартості таких робіт.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надані до матеріалів справи докази та пояснення сторін свідчать про те, що в даному конкретному випадку відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафних санкцій (пеня та штраф) у частині з зазначених позивачем невиконаних підрядних робіт за Договором, у зв'язку з чим вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 269, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2017 у справі №927/923/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2017 у справі №927/923/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/923/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді В.О. Зеленін

А.І. Мартюк

Дата складання повного

тексту постанови - 30.01.2018