Рішення № 71879511, 22.01.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року м.Житомир справа № 806/3416/17

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

за участю: позивач ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання неправомірним висновку, визнання неправомірним та незаконним наказу, зобов'язання поновити на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання неправомірним висновку службового розслідування, визнання неправомірним та незаконним наказу про звільнення зі служби в поліції, зобов'язання поновити на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії.

В судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили. що Позивач з 07.11.2015року проходив службу в Національній поліції України. Відповідно до оскаржуваного наказу Відповідача від 31.10.2017року Позивач з 31.10.2017року був звільнений з посади старшого інспектора - чергового сектору реагування патрульної поліції №1 Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Позивач та його представник вважають таке звільнення незаконним, так як Відповідачем службове розслідування проведено з численними порушеннями, не враховано, що протокол про адміністративне правопорушення відносно Позивача складено також із численними порушеннями. Відносно Позивача працівниками поліції метрополітену безпідставно були застосовані "кайданки", не забезпечено право Позивача на правовий захист, відсутні належні медичні підтвердження перебування Позивача в нетверезому стані.

На думку Позивача та його представника, при визначенні виду дисциплінарного покарання не було враховано, що Позивач брав безпосередню участь в АТО, його безперервний стаж служби в органах поліції, проживає з матір'ю-пенсіонеркою, що потребує догляду за таких обставин, що цивільна дружина Позивача чекає на дитину.

Представник Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Відповідача по даній справі, проти позову заперечив і зазначив, що 01.10.2017року з управління поліції в метрополітені ГУНП в м.Києві надійшла інформація про вчинення Позивачем на станції метро "Контрактова площа" неправомірних дій і складання відносно нього протоколу про адмінправопорушення, передбачене ч.1 ст.178 КУпАП.

На підставі вказаного повідомлення в установленому порядку було призначено і проведено службове розслідування, в ході якого було встановлено, що Позивач, перебуваючи на навчанні в м.Києві, в стані алкогольного сп'яніння 01.10.2017року близько 07:00 годин у громадському місці на станції метро "Контрактова площа" в м.Києві, нехтуючи Правилами етичної поведінки поліцейських, почав чіплятися до контролера пропускного пункту та поліцейських управління метрополітену, висловлюючись словами брутальної лайки та погрожував фізичною розправою. За результатами службового розслідування Позивача було притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. При цьому було враховано, що 20.06.2017року Позивачу оголошувалася догана. На виконання такого наказу був винесений оскаржуваний наказ від 31.10.2017року №216 о/с.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення Позивача, представника Позивача та заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку проходження служби в Національній поліції України та звільнення зі служби в поліції регулюються правовими нормами Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року N580-VIII (надалі - Закон N 580-VIII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу начальника ГУ Національної поліції в Житомирській області №811 від 02.10.2017року було призначено службове розслідування на підставі інформації, яка надійшла 01.10.2017року з управління поліції в метрополітені ГУНП в м.Києві про вчинення Позивачем на станції метро "Контрактова площа" неправомірних дій і складання відносно нього протоколу про адмінправопорушення, передбачене ч.1 ст.178 КУпАП (а.с.34).

Відповідно до позовних вимог Позивача правомірність винесення вказаного наказу не оскаржується, а тому в розумінні вимог ст.9 КАС України такий наказ не є предметом судового розгляду в даній адміністративній справі. По цій причині суд не враховує та не перевіряє доводи Позивача та його представника щодо незаконності призначення та проведення такого службового розслідування.

За результатами вказаного службового розслідування був зроблений висновок від 26.10.2017року, відповідно до якого, Позивач підлягав звільненню зі служби за скоєння вчинку, що дискредитує звання поліцейського (а.с.62-65).

Вказаний висновок службового розслідування слугував підставою для вирішення питання щодо притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності. Як зазначено в дослідженому судом наказі Відповідача від 26.10.2017року №1364, Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за "порушення службової дисципліни, невиконання вимог ч.1ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, поваги та охорони честі держави, гідного несення високого звання поліцейського, порушення ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині гідного і чесного поводження в позаслужбовий час, бути прикладом у дотримання громадського порядку, виявлення поваги до керівного складу, а також порушення розділу 11 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016року №1179, яке виразилося у перебуванні в стані алкогольного сп'яніння поза службою, вчиненні дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівника МВС, імідж Національної поліції України, проявлення нещирості під час службового розслідування" (а.с.66).

Відповідно до вимог ст.19 Закону N 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до п.9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року N 901-VIII до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 29, ст. 245 із наступними змінами).

В розумінні вимог ст.ст.12,13 вказаного Дисциплінарного статуту Відповідач наділений повноваженнями щодо накладання на Позивача такого дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ (зі служби в поліції).

Разом з тим, Позивач не оскаржує вказаний наказ Відповідача від 26.10.2017року №1364 про притягнення до дисциплінарної відповідальності Позивача у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Тобто, правомірність притягнення Позивача до вказаної дисциплінарної відповідальності до позовних вимог Позивача не віднесено, а тому відповідно до положень ст.9 КАС України правомірність чи протиправність притягнення Позивача до такої дисциплінарної відповідальності судом не розглядалося. Вказане рішення Відповідача (наказ від 26.10.2017року №1364) на день розгляду справи не скасовано та не змінено, а Позивач вважається особою, до якої застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до позовних вимог Позивачем не оскаржується також правомірність дій працівників управління метрополітену ГУНП в м.Києві, такі особи не зазначені Відповідачами по даній справі, а тому в розумінні вимог ст.9 КАС України правомірність чи протиправність їх дій відносно Позивача не є предметом судового розгляду в даній адміністративній справі. По цій причині суд не враховує доводи Позивача та його представника щодо незаконності затримання Позивача, незаконності застосування до нього спеціальних засобів, складання протоколу про вчинене адміністративне правопорушення, тощо.

Суд роз'яснює Позивачу, що вказані дії можуть бути предметом окремого судового розгляду в межах адміністративного чи кримінального судочинства в установленому законом порядку.

Як зазначено в дослідженому судом оскаржуваному наказі Відповідача від 31.10.2017року №216 о/с, Позивач звільнений зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Тобто, оскаржуваний наказ Відповідача був зумовлений виключно реалізацією наказу від 26.10.2017р. №1364 (а.с.67).

За приписами п.6 ч.1 ст.77 Закону N 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, а день звільнення вважається останнім днем служби.

Таким чином, оскаржуваний наказ від 31.10.2017року № 216 о/с Відповідачем винесено в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб визначений законом, а тому є правомірним і скасуванню не підлягає, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог Позивача про перевірку обґрунтованості, законності та правомірності Висновку службового розслідування від 26 жовтня 2017року за фактом порушення норм професійної етики у позаслужбовий час Позивачем суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст.4, ч.1ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований. Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Разом з тим, висновок службової перевірки - це лише службовий документ, що підтверджує факт проведення перевірки уповноваженими посадовими особами відповідного органу та відображає її результати, є носієм певної інформації, однак, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків Позивача, оскільки лише передує прийняттю акту індивідуальної дії, який породжує певні правові наслідки для Позивача та підлягає оскарженню у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Отже, висновок службової перевірки є лише носієм доказової інформації, яка в подальшому повинна використовуватися уповноваженою особою при визначенні поліцейському відповідного виду дисциплінарної відповідальності. При цьому, такий висновок службової перевірки складається посадовими особами Відповідача і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів порушень. Крім того, висновки такої перевірки не є остаточними, а є лише думкою певних осіб щодо наявності чи відсутності в діях певної особи порушень службової дисципліни (дисциплінарного проступку) та пропозицію про вид відповідальності особи рядового та начальницького складу, так як такі посадові особи не наділені повноваженнями щодо застосування до Позивача жодних видів дисциплінарної стягнення та не наділені повноваженнями щодо звільнення Позивача зі служби в органах поліції

Як зазначено в п.5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 N 230, лише за наявності повністю доведеної вини особи рядового та начальницького складу начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Враховуючи, що безпосередньо висновок службової перевірки не тягне для Позивача жодних правових наслідків, не породжує обов'язків, а тому не є рішенням органу владних повноважень в розумінні КАС України, у зв'язку з чим суд робить висновок, що позовні вимоги про скасування такого висновку задоволенню не підлягають, так як не порушують прав Позивача.

Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для відшкодування чи стягнення судових витрат по даній адміністративній справі, не встановлено.

Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області відмовити в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 29 січня 2018 року