Ухвала суду № 71879413, 22.01.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 січня 2018 рокум. Ужгород№ 807/1530/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.,

суддів - Дору Ю.Ю., Шешені О.М.

при секретарі судового засідання - Данчі М.І.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Жупан Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгород адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління ДФС у Закарпатській області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної Фіскальної Служби України, Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким просить: стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь позивача заборгованість у вигляді вихідної допомоги в розмірі 3688,30 грн. та середньої заробітної плати за весь період невиплати в розмірі 212446,08 грн., разом 216134,38 грн. та зобов'язати Головне управління ДФС у Закарпатській області привести запис в трудовій книжці позивача у відповідності до вимог діючої Інструкції про ведення трудових книжок.

Ухвалою суду від 30 травня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині вимог про зобов'язання Головного управління ДФС України в Закарпатській області привести запис в трудовій книжці ОСОБА_1 у відповідності до вимог діючої Інструкції про ведення трудових книжок та включення у вислугу років часу роботи в Державній податковій службі.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.05.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2016, у задоволенні вищевказаного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.09.2017 року частково скасовано судові рішення у справі: суду першої інстанції від 30.05.2016 року і апеляційної інстанції від 02.10.2016 року, а справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції, що є підставою для її прийняття до розгляду Закарпатським окружним адміністративним судом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що наказом ДПА у Закарпатській області від 23.07.2003 року № 163 "Про звільнення ОСОБА_1" з 28.07.2003 року позивача було звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Тячівського міжрайонного управління податкової міліції ДПА у Тячівському районі та податкової міліції за п.64 пп. "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114. На думку позивача, в порушення вимог п.2 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідач не виплатив належну суму вихідної допомоги, що становила на момент звільнення 3688,30 грн., чим також порушив вимоги ч.1 ст.116 КЗпП України, а саме: не провів повного розрахунку на день звільнення, або видачі трудової книжки. Враховуючи наведене та відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, підприємства, установи, організації повинні сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, та відшкодуванню підлягає 212446,08 грн.

Розглянувши подані сторонами докази (заслухавши сторони та їх представників), необхідні для вирішення клопотання, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують клопотання і заперечення учасників справи та інші обставини, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 122 частини 1 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до статті 122 частини 3 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 23 липня 2003 року за № 163, ОСОБА_1 з 28 липня 2003 року було звільнено з посади старшого слідчого слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Тячівському районі та податкової міліції за ст. 64 п «ж» (за власним бажанням) Положження про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, про що внесено запис у трудову книжку (а.с. 57).

Відповідно до поданого ОСОБА_1 позову, такий просить, зокрема, стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь позивача середню заробітну плату за весь період невиплати в розмірі 212446,08 грн..

Відповідно до штемпелю на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду (а.с. 13), така здана на поштове відділення 04 серпня 2015 року.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, суд зазначає, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Вищевказана правова позиція наведена у постанові ВСУ від 08.11.2017 у справі № 6-1626цс17.

Позивач зазначає, що про невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, дізнався в квітні 2015 року.

Відтак, для визначення моменту виникнення права на звернення до суду із позовом, важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права) так і суб'єктивні (коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про це порушення) моменти. Для встановлення початку перебігу строку звернення до суду має значеня не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому, норми чинного законодавства містять презумцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак, обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

З часу, коли позивач повинен був дізнатися про наявність невиплати середньої заробітної плати збіг тривалий час, який обчислюється роками, а саме пройшло 12 років на момент подання позову до суду.

Крім того у тексті позовної заяви позивач сам зазначає, що «на мої неодноразові усні звернення, завжди була відповідь, відсутні кошти». Тобто, позивач був обізнаний про порушення його права на виплату середньої заробітної плати.

Таким чином суд констатує, що позивачем подано позов з вимогою, зокрема, стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь позивача середню заробітну плату за весь період невиплати в розмірі 212446,08 грн., з пропуском вставленого терміну, оскільки, у даному випадку для звернення до суду із вищевказаним позовом, законодавцем встановлений тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У зв'язку з вищенаведеним, судом резюмується, що позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів починаючи із липня 2003 року (після винесення наказу Державної податкової адміністрації у Закарпатській області про звільнення ОСОБА_1), а з позовом позивач звернувся до суду лише 04 серпня 2015 року, про що свідчить відтиск поштового штемпелю на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду (а.с. 13), тобто по спливу більше трьох місяців з дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду в частині вимоги щодо стягнення з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь позивача середньої заробітної плати за весь період невиплати в розмірі 212446,08 грн. позивачем пропущено і поважності причини пропуску такого суду не надано.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.

У відповідності до статті 123 частини 3 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно статті 123 частини 4 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до статті 240 частини 1 пункту 8 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо, позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Керуючись статтями 122, 123, 240 частини 1 пункту 8, 243, 248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління ДФС у Закарпатській області про стягнення заборгованості в частині вимог про стягнення середньої заробітної плати за весь період невиплати у сумі 212446,08 грн. - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Головуюча суддя СуддіЯ.М. Калинич Ю.Ю. Дору О.М. Шешеня