Постанова № 71874912, 30.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/9256/17 Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/217/18 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 6 30.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Сліпченка О.І., Савченко С.І., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4 ,

заінтересована особа - Михайлівсько-Рубежівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року по справі за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа: Михайлівсько-Рубежівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про оголошення особи померлою,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У серпні 2017 року заявник ОСОБА_4 звернулась з заявою про оголошення особи померлою, посилаючись на те, що її батько ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 20.11.2000 року пішов з місця проживання та не повернувся, що підтверджується довідкою Києво-Святошинського відділу поліції ГУНП у Київській області. Протягом тривалого часу вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів з метою розшуку батька. Останній раз звернулася 11.05.2017 році, проте, вжитими заходами розшукати батька не вдалося.

Просила оголосити померлим ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_4 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд відмовивши в позові невірно застосував ст. 46 ЦК України.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів

3)показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає у повній мірі.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обставини, з якими закон пов`язує оголошення фізичної особи померлою судом не встановлено, а не проживання ОСОБА_5 за місцем реєстрації не є достатньою підставою для оголошення його померлим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (ч. 2 ст. 46 ЦК України).

Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідомо.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.

Виняток встановлений у ч. 2 ст. 46 ЦК України, де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісті у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій; неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» надано роз'яснення, що судам необхідно відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.

Судом першої інстанції встановлено, що заявниця ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28.02.2007 р. № 304 вбачачається що заявник з 1993 року по теперішній час проживає в АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник та її представник стверджували що ОСОБА_5 у місці його постійного проживання з 2000 року на зв'язок із дочкою не виходить, за місцем свого постійного проживання не з'являвся.

Однак, до правоохоронних органів із заявою про оголошення в розшук безвісно відсутнього, заявник звернулась лише в листопаді 2016 року, про що до суду було надано письмову заяву та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відомості по факту зникнення ОСОБА_5 були внесені уповноваженою особою Києво-Святошинського ВП ГУ Національної поліції до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 04.05.2017 року.

Інших належних та допустимих письмових доказів про те, що заявник починаючи з 2000 року по 2016 рік зверталась із заявами до правоохоронних органів щодо розшуку її батька, до суду надано не було.

В Акті обстеження житлово-побутових умов проживання, складеного депутатом Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 22.05.2017 р., зазначено лише що за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_5 не проживає, і даний акт не містить даних про те, що батько заявника не проживає по місцю реєстрації з 2000 року та відповідно не може бути належним та допустимим доказом при розгляді справи про оголошення особи померлою.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_4 оскільки не проживання ОСОБА_5 за місцем реєстрації не є достатньою підставою для оголошення його померлим.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить

Оскільки, судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374 - 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: