Рішення № 71869773, 24.01.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/3442/17

Провадження № 2-а/500/25/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

при секретарі - Петровій В.В.,

за участю сторін: позивача - ОСОБА_1 та представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Крупицької Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

21.06.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який заявою від 18.12.2017 року уточнила та яким просила визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльської міської ради № 1845-VII від 23.12.2016 року та рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області № 2241 - VII від 28.04.2017 року. Крім цього, просила зобов'язати Ізмаїльську міську раду Одеської області повторно розглянути на черговому пленарному засіданні клопотання (заяву) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0318 га, розташованої за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, Садівничний кооператив № 12, ділянка 280 в об'ємі документів, наданих ОСОБА_1 станом на 27.04.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 проживає та є власником домоволодіння № 280, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

06.12.2016 року з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,0318 га, розташованої за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Садівничий кооператив № 12, ділянка № 280 у власність, позивач звернулась із заявою на ім'я Ізмаїльського міського голови Абрамченко А.В. Проте, рішенням Ізмаїльської міської ради від 23.12.2016 року за № 1845 - VII позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки. Підставою для відмови було невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів.

04.04.2017 року позивач ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою на ім'я Ізмаїльського міського голови на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,0318 га, розташованої за вищевказаною адресою. Однак, рішенням Ізмаїльської міської ради від 28.04.2017 року за № 2241 - VII позивачу було знову відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки. Підставою для відмови було невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів.

Вищезазначені рішення позивач ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що прийняти з порушенням вимог законодавства, оскільки згідно ст. ст. 4, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада є органом місцевого самоврядування, який від імені територіальної громади м. Ізмаїл здійснює функції місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України. Однак, зазначення в оскаржувальних рішеннях міської ради в якості підстави для відмови абстрактного «невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів прийнятих у відповідності до них нормативно - правових актів» є незаконним та свідчить про зловживання з боку відповідача.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача Ізмаїльської міської ради Одеської області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів затверджених у встановленому законом порядку. 06.12.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Ізмаїльської міської ради Одеської області із заявою про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0318 га у власність для ведення індивідуального садівництва, за адресою: АДРЕСА_1. 23.12.2016 року Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення № 1845 - VII, яким у зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідних до них нормативно - правових актів, було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0318 га у власність для ведення індивідуального садівництва.

04.04.2017 року позивач ОСОБА_1 повторно звернулась до Ізмаїльського міського голови із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0318 га у власність для ведення садівництва, за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Ізмаїльської міської ради № 2241 - VII від 28.04.2017 року у зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0318 га у власність для ведення індивідуального садівництва. Вказані заяви позивача були розглянути на сесії Ізмаїльської міської ради в строки встановлені законом, а саме на протязі місяця та в їх задоволенні було відмовлено з підстав передбачених ЗК України. Таким чином рішення Ізмаїльської міської ради № 1845 - VII від 23.12.2016 року та рішення Ізмаїльської міської ради № 2241 - VII від 28.04.2017 року є вмотивованими, правомірними та такими, що прийняті у відповідності до норм діючого законодавства України.

Крім цього, заперечуючи проти задоволення позову представник відповідач зазначила, що п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Це є виключною компетенцією міської ради та до компетенції міського голови дані питання не відносяться. При цьому суд повинен зазначити, яку саме дію має вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію, тому що суд не може підмініти державний орган, рішення дії або бездіяльність якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Оже адміінстравинй суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкті владних повноважень, виконуючи завдання адмінінстравтиного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільй розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Суд повинен зазначити, яку саме дію має вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію, тому що суд не може підміняти державний орган, рішення, дії або бездіяльність якого оскаржується, примати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відпровідало закону та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень Ізмаїльської міської ради задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарженя рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності закріплені в ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а)приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначає стаття 118 ЗК України. Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Стаття 39 ЗК України передбачає, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно ст.ст. 2, 16, 17, 24, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» інструментом регулювання планування територій є містобудівна документація на державному, регіональному і місцевому рівні. На місцевому рівні - це генеральний план міста.

Серед нормативних документів, що визначають правовий режим земель населених пунктів, виділяють ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень"

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право особистої власності на будівництва від 07.09.1993 року виданого Ізмаїльською міською радою, ОСОБА_1 належить домоволодіння АДРЕСА_1

Також, згідно довідки наданої головою Садівничого кооперативу № 12 від 03.04.2017 року за № 25, ОСОБА_1 належить земельна ділянка АДРЕСА_1

Відповідно до п.п. 5.1.8. Статуту Садівничого кооперативу № 12 члени організації мають право приватизувати закріплену за ним ділянку та споруди на ній. Власник земельної ділянки та споруд на ній користується, володіє та розпоряджується усім на праві власності, згідно чинного законодавства України та цього Статуту.

Рішенням Ізмаїльської міської ради Одеської області від 23 грудня 2016 року за № 1845 - VII «Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1», ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0318 га у власність для ведення садівництва за вказаною адресою, у зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів.

В свою чергу, рішенням Ізмаїльської міської ради Одеської області від 28.04.2017 року за № 2241 -VІІ «Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1», ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0318 га у власність для ведення садівництва за вищевказаною адресою, у зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме це положення Конституції України на найвищому рівні гарантує дотримання прав особи під час та в результаті вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами (суб'єктами владних повноважень, владними суб'єктами) відносно неї юридично значущих дій або прийняття рішень. І саме це положення Конституції України фактично забороняє приймати рішення в такий спосіб, як це зробив відповідач.

Частина 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов'язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов'язкових для інших суб'єктів рішень. По-третє, суб'єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Разом з тим, в рішеннях Ізмаїльської міської ради Одеської області № 1845-VII від 23.12.2016 року та за № 2241 - VII від 28.04.2017 року, посилаючись на статтю 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 12, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, підставою для відмови зазначено невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів.

Зі змісту таких рішень не вбачається обґрунтованість відмови у задоволенні клопотання (заяви) ОСОБА_1. Перелічені у ньому статті визначають повноваження міських рад у галузі земельних відносин і визначають загальні підстави, порядок, норми набуття права на землю. Оспорювані рішення Ізмаїльської міської ради не містить посилання на конкретні обставини, які перешкоджають у використанні ОСОБА_1 свого права на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

З урахуванням цього суд вважає, що в порушення ч.2 ст. 19 Конституції України та ст. 118 Земельного кодексу України вказані рішення є необґрунтованим, а також прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин.

Згідно п. "б" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради проводять роботу сесійно. Частиною 5 ст.46 вказаного Закону встановлено, що сесія Ради скликається за необхідністю, але не рідше одного разу на квартал, а з питань відводу земельних ділянок - не рідше одного разу на місяць.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, вирішення питань щодо земельних відносин як Законом України «Про місцеве самоврядування», так і Земельним кодексом України дійсно віднесено до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад і повинно вирішуватись на засіданні сесії.

Розгляд заяви, порядок розгляду та прийняття відповідного рішення компетентним органом необхідно здійснювати у відповідності з Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування» з прийняттям відповідного рішення про задоволення або про відмову у задоволенні клопотання (заяви) позивача.

За таких обставин, рішення Ізмаїльської міської ради від 23.12.2016 року за № 1845 - VII та від 28.04.2017 року за № 2241 - VII прийняті протиправно і підлягають скасуванню, а Ізмаїльська міська рада зобов'язана повторно розглянути клопотання (заяву) позивача на черговій сесії та прийняти відповідне рішення по суті. При цьому суд зауважує, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме, розглянути заяви позивача на сесії ради, відповідає повноваженням адміністративного суду, зазначеним у частині 2 статті 245 КАС України, та не є втручанням у виключну компетенцію відповідача, оскільки суд не зобов'язує останнього прийняти якесь певне рішення в імперативному порядку, а лише зобов'язує раду розглянути це питання на сесії, залишаючи останній право самостійно визначитись по суті такого рішення без втручання у його зміст.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та підлягають судовому захисту, тому зазначені вище спірні рішення підлягають визнанню протиправним і скасуванню, а порушені права позивача - відновленню у заявлений ним спосіб, а саме шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути на черговому пленарному засіданні клопотання (заяву) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0318 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі документів, наданих ОСОБА_1 станом на 27.04.2017 року.

Керуючись ст.ст. 72, 74, 77, 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 05.03.1996 року, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2) до Ізмаїльської міської ради Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62, код ЄДРПОУ: 26569223)про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62, код ЄДРПОУ: 26569223) від 23.12.2016 року за № 1845 - VII «Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1».

Визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62, код ЄДРПОУ: 26569223) від 28.04.2017 року за № 2241 - VII «Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1».

Зобов'язати Ізмаїльську міську раду Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62, код ЄДРПОУ: 26569223) повторно розглянути на черговому пленарному засіданні клопотання (заяву) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0318 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі документів, наданих ОСОБА_1 станом на 27.04.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2018 року.

Суддя: О.О.Бурнусус