Ухвала суду № 71864650, 29.01.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

ун. 415/1413/17

№ 1-КП/415/113/18

У Х В А Л А

29.01.18 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого суді Березіна А.Г.

при секретарі Литвиненко Л.О.

за участю прокурора Гусак О.О.

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.309 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Лисичанського міського суду знаходиться кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч.2 КК України.

Ухвалою Лисичанського міського суду від 29 березня 2017 року обвинуваченому ОСОБА_2 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

06 грудня 2017 року ухвалою Лисичанського міського суду строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 було продовжено до 03 лютого 2018 року.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання щодо розгляду питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років, та яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_2 суд, виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме можливості вчинення останнім іншого кримінального правопорушення, про що, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, а також те, що інкримінований йому злочин він вчинив маючи не зняту та непогашену судимість за вчинення аналогічного злочину, передбаченого ст. 309 ч.2 КК України.

Вказані суспільні інтереси, на думку суду, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу перевагу, ніж правила про повагу до свободи особи, а тому продовження обвинуваченому строків тримання під вартою є виправданим.

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, суд вважає можливим клопотання прокурора задовольнити та продовжити раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 29 березня 2018 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.309 ч.2 КК України на 60 днів, тобто по 29 березня 2018 року, включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.Г.Березін